Постанова 4806 № 305/1319/19

Справа № 305/1319/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 20 вересня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., ГОТРИ Т.Ю. за участю секретаря ЖГАНИЧ К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 305/1319/19 за позовом ОСОБА_1 до Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання бездіяльності органу місцевого самоврядування протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 25 лютого 2021 року, повний текст якого складено 5 березня 2021 року, та на додаткове рішення цього ж суду від 5 квітня 2021 року, повний текст якого складено 8 квітня 2021 року, головуючий суддя Ємчук В.Е., - встановив: 08.07.2019 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв адвокат Бородін Д.В., звернувся до суду із позовом до Ясінянської селищної ради Рахівського району про визнання бездіяльності органу місцевого самоврядування протиправною та зобов`язання вчинити дії. Заявою від 12.12.2019 позивач змінив предмет позову, доповнивши його вимогою про відшкодування моральної шкоди. Змінений позов мотивувався таким. Позивач є власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 10.05.2018 приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренко В.В. за реєстровим №

650. Право власності позивача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2018 за № 26085326. Відповідно до ст. 121 ч. 1 п. «г» ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі до 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах. За приписами ст. 123 ч.ч. 2, 3 ЗК України: особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки; у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення; до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки); органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею; орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні; підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Стаття 118 ЗК України передбачає, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні; підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Позивач звертався до Ясінянської селищної ради із заявами від 21.08.2018, від 02.08.2018, від 06.11.2018 і від 30.11.2018 про надання дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку на будинок АДРЕСА_1 площею 0,1106 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, до яких додавав витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на будинок. Рішеннями Ясінянської селищної ради від 19.09.2018 № 928, від 19.09.2018 № 942, від 21.12.2018 № 1043 розгляд заяв позивача відкладався до моменту представлення договору купівлі-продажу від 10.05.2018 № 649 і свідоцтва про право власності. Рішенням від 16.04.2019 № 1123 Ясінянська селищна рада відклала розгляд заяв до додаткового вивчення питання, оскільки будівля під номером « АДРЕСА_1 відсутня. Такі дії відповідача неправомірні. Наведені вище норми ЗК України зобов`язують відповідача розглянути у встановлений строк заяву позивача та прийняти відповідне рішення. Цього не було зроблено. Отже, бездіяльність відповідача є протиправною. Згідно з положеннями ст. 118 ЗК України: громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, це клопотання вирішується в місячний строк із прийняттям рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову в цьому; перелік підстав для відмови в наданні такого дозволу є вичерпним; у двотижневий строк після одержання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган місцевого самоврядування приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність; відмова органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржена до суду. Зважаючи на те, що позивач надав органу місцевого самоврядування витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на будинок вимога відповідача надати договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності протиправна. Позивач має всі передумови для отримання земельної ділянки безоплатно у власність і підстави для відмови в цьому відсутні. Цим позовом позивач намагається усунути перешкоду в реалізації його прав. Окрім цього, за наявною в Державному земельному кадастрі інформацією на земельну ділянку по АДРЕСА_1 вже отримано кадастровий номер 2123656200:09:001:0977, що свідчить про намір відповідача передати спірну земельну ділянку у власність або в користування іншій особі. Таким чином, бездіяльність відповідача порушує приписи ст. 19 Конституції України, ст.ст. 118, 121, 123, 186, 186-1 ЗК України, інші норми законодавства. Цим позивачу були спричиненні душевні страждання, переживання, стрес, відчуття невизначеності через порушення його прав володіння земельною ділянкою та права на прийняття відповідачем передбачених законодавством рішень. Компенсацію моральної шкоди позивач оцінює у 60000,00 грн. Посилаючись на ці обставини, на вищевказані та інші норми законодавства, на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини у відповідних правовідносинах, позивач ОСОБА_1 остаточно просив: визнати бездіяльність Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області у неприйнятті рішення за його клопотанням про надання дозволу на розробку проекту технічної документації з землеустрою та приватизації земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 площею 0,1106 га, в межах норм, встановлених п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України, протиправною; зобов`язати Ясінянську селищну раду Рахівського району Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня набуття у справі судовим рішенням законної сили передати йому у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 площею 0,1106 га, в межах норм, встановлених п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України; стягнути з Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області на його користь 60000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; судові витрати просив покласти на відповідача. Рішенням Рахівського районного суду від 25.02.2021, з урахуванням ухвали суду від 09.03.2021 про виправлення описки в рішенні суду, змінений позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області у неприйнятті рішення за клопотанням ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту технічної документації з землеустрою та приватизації земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 площею 0,1106 га, в межах норм, встановлених п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України. В інших вимогах позову відмовлено. Стягнуто з Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 768,40 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору. Додатковим рішенням Рахівського районного суду від 05.04.2021 стягнуто з Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 8000,00 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати професійної правничої допомоги. В стягненні решти цих витрат відмовлено. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що орган місцевого самоврядування не виконав вимоги закону щодо розгляду заяви позивача про надання йому у власність земельної ділянки і ця вимога позову доведена, водночас правові підстави для покладення на відповідача обов`язку надати позивачу у власність земельну ділянку наразі відсутні, а вимога про відшкодування моральної шкоди необґрунтована та недоведена. В частині вирішення питання про витрати на оплату професійної правничої допомоги суд першої інстанції враховував складність справи, характер і обсяг наданих юридичних послуг та наявні в справі докази на підтвердження відповідних витрат, тому відповідну вимогу задовольнив частково. Позивач ОСОБА_1 подав апеляційні скарги на обидва рішення суду першої інстанції в частині, в якій суд відмовив у вимогах позову та у стягненні витрат на оплату професійної правничої допомоги як незаконні та необґрунтовані. Доводи скарг зводяться до таких. Відмова у відшкодуванні моральної шкоди необґрунтована. Суд не застосував норми ст. 1166 ч. 2, ст. 1173 ЦК України, тоді як відповідач не довів відсутності своєї вини в заподіянні моральної шкоди, а факт її заподіяння не був спростований. Не були враховані норми Конституції України, згідно з якими людина, її життя, честь і гідність є найвищою соціальною цінністю, а захист прав і свобод людини є обов`язком держави. У справі були підстави для адекватного відшкодування моральної шкоди, оскільки мало місце неодноразове і тривале невиконання відповідачем своїх обов`язків, що потягло порушення прав позивача, необхідність тривалий час їх захищати. Визнавши бездіяльність відповідача протиправною, суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, оскільки внаслідок такої бездіяльності порушене право позивача на отримання земельної ділянки. Висновок суду про те, що позивачу належить 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 10.05.2018 приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренко В.В. за реєстровим № 649, невірний, оскільки позивачу належить увесь будинок на підставі вказаного договору та договору купівлі-продажу, посвідченого 10.05.2018 цим же нотаріусом за реєстровим №

650. Суд неправильно застосував норми ст. 19 Конституції України, ст.ст. 118, 123 ЗК України та не врахував, що своїм позовом позивач намагається усунути перешкоду в реалізації його прав. Визнавши бездіяльність відповідача протиправною, суду належало зобов`язати його вчинити конкретні дії, а саме зобов`язати його прийняти рішення про передачу позивачу проханої земельної ділянки у власність, що є ефективним способом захисту права. Іншого, окрім прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність позивачу, варіанту дій у відповідача немає. Позивач надав суду документи, необхідні для стягнення на його користь із відповідач витрат на оплату професійної правничої допомоги, однак, суд стягнув із цих витрат лише 8000,00 грн. Суд необґрунтовано зменшив розмір витрат посилаючись на невідповідність обсягу та складності виконаної адвокатом роботи характеру справи та її дійсним обставинам, оскільки для підготовки до справи представнику необхідно було виконати великий обсяг роботи: проаналізувати ситуацію, з`ясувати обставини справи, узгодити позицію з клієнтом, опрацювати законодавство та судову практику Верховного Суду, яка не є сталою і весь час змінюється. Крім того, представник веде практику в Житомирі, відстань до якого від суду близько 500 км, тому витрати в сумі 21000,00 грн за проїзд до суду і загалом 42 години в дорозі є обґрунтованими. Оплата правничої допомоги має бути співмірною зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на справу, тощо. Зменшення цих витрат може мати місце лише за клопотанням протилежної сторони, однак, відповідач не спростував обґрунтованості судових витрат. Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 25.02.2021 в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди та в зобов`язанні відповідача передати йому у власність земельну ділянку і задовольнити ці вимоги, а додаткове рішення від 05.04.2021 змінити, визначивши належні до стягнення з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 50000,00 грн. Відповідач Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області рішення суду не оскаржував, відзивів на апеляційні скарги позивача не подавав. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області рішення суду не оскаржувала, відзивів на апеляційні скарги позивача не подавала, водночас надала письмове пояснення на апеляційне скаргу позивача на рішення суду першої інстанції від 25.02.2021. У поясненні зазначає, зокрема, що земельна ділянка, щодо якої ОСОБА_1 звернувся до суду, не сформована і кадастровий номер їй не присвоєний, а кадастровий номер, який був вказаний позивачем у позовній заяві, не відповідає реальним обставинам, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:09:001:0977 зареєстрована за гр-кою ОСОБА_2 . Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого. Суд першої інстанції розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та з наведених ним підстав, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1 ЦПК України). За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 5 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором; у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Таким чином, по захист своїх порушених прав може до суду звернутися саме особа, права якої порушені, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом або договором, правомірній вимозі належного позивача відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права. Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони пред`явлені належним чином, ґрунтуються на підставах позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України). Суд, вирішуючи позов, повинен виходити з того, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст.ст. 3, 6, 19 Конституції України). Тож суд не вправі втручатися в компетенцію відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, підприємств, посадових осіб, які здійснюють власні або делеговані повноваження, а вирішує спір, який виник із таких дій (бездіяльності). З матеріалів справи вбачається, що позов ОСОБА_1 до Ясінянської селищної ради Рахівського району про визнання бездіяльності органу місцевого самоврядування протиправною та зобов`язання вчинити дії бу пред`явлений у порядку цивільного судочинства (а.с. 1-13 т. 1). Ухвалою судді Рахівського районного суду від 16.07.2019, постановленою за правилами КАС України, справу було передано на розгляд Закарпатського окружного адміністративного суду (а.с. 19 т. 1). Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 09.08.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Рахівського районного суду від 16.07.2019 було повернуто апелянту (а.с. 41 т. 1). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 ухвалу судді Рахівського районного суду від 16.07.2019 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с. 91-94 т. 1). Апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що поданий ОСОБА_1 на захист порушених майнових і земельних прав позов належить розглядати за правилами цивільного судочинства. Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.05.2018 № 123468926 і № 123469217 підтверджується, що ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 10.05.2018, посвідчених приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренко В.В. за реєстровими номерами 649 і 650, відповідно до рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами 41030422 і 41030481 є власником по 1/2 частині будинку за кожним договором, тобто, є власником у цілому будинку АДРЕСА_1 (а.с. 227, 230 т. 1). У справі міститься адресована Ясінянській селищній раді заява ОСОБА_1 від 21.08.2018 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1106 га для обслуговування індивідуальної житлової будівлі, розташованої на території Ясінянської селищної ради, якою він повідомив також, що раніше право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням згідно ст.ст. 116, 118 ЗК України не використав (а.с. 233 т. 1). Як зазначено в заяві, до неї додавалися графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та розмір земельної ділянки. З наявних у справі рішень Ясінянської селищної ради випливає таке: 29 сесія 7 скликання ради рішеннями: від 19.09.2018 № 928 розглянувши заяву ОСОБА_1 від 02.08.2018 № 259 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку у власність площею 0,1106 га для будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 , зважаючи на те, що у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вказаний розмір 1/2 частки на будівлю і не вказаний другий власник будівлі відклала розгляд заяви «до моменту представлення договору куплі-продажу, серія та номер № 649, виданий 10.05.2018 та запросити гр. ОСОБА_1 … на сесію селищної ради (а.с. 236 т. 1); від 19.09.2018 № 942 розглянувши заяву ОСОБА_1 від 23.08.2018 № 266 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку у власність площею 0,1106 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , зважаючи на те, що у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вказаний розмір 1/2 частки на будівлю і не вказаний другий власник будівлі відклала розгляд заяви «до моменту представлення договору куплі-продажу, серія та номер № 649, виданий 10.05.2018 та запросити гр. ОСОБА_1 … на сесію селищної ради (а.с. 239 т. 1); 32 сесія 7 скликання ради рішенням від 21.12.2018 № 1043 розглянувши заяви ОСОБА_1 від 06.11.2018 № 373 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку у власність площею 0,1106 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , а також від 30.11.2018 № 383 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку у власність площею 0,1106 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , зважаючи на те, що у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вказаний розмір 1/2 частки на будівлю і не вказаний другий власник будівлі відклала розгляд заяв «до моменту представлення договору купівлі-продажу, серія та номер № 649, виданий 10.05.2018 та свідоцтва про право власності на дану будівлю» (а.с. 243 т. 1); 33 сесія 7 скликання ради рішенням від 16.04.2019 № 1123 розглянувши повторно заяви ОСОБА_1 від 06.11.2018 № 373 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку у власність площею 0,1106 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 відклала розгляд заяв «до додаткового вивчення даного питання так як будівля, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 відсутня та запросити гр. ОСОБА_1 на наступну сесію» (а.с. 245 т. 1). ЗК України в редакції, що була чинною на час прийняття Ясінянською селищною радою рішень внаслідок подання ОСОБА_1 заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачав, що: громадяни … набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування; безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ст. 116 ч.ч. 1, 2, ч. 3 п. «в»); сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст. 122 ч. 1); громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для … ведення особистого селянського господарства, … будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), … межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки …; … органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ст. 118 ч. 6); відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні; підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку; у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання … відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє … відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування; до письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ст. 118 ч. 7); відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ст. 118 ч. 10); у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ст. 118 ч. 11); аналогічні по суті положення щодо відповідних процедур при наданні земельних ділянок у користування містяться у статті 123 ЗК України. Таким чином, Ясінянська селищна рада зобов`язана була у місячний строк розглянути по суті першу заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність та прийняти за результатом розгляду рішення про надання дозволу або мотивоване рішення про відмову в цьому. Те саме стосується й інших аналогічних заяв ОСОБА_1 . Утім, жодна заява ОСОБА_1 , який діяв як власник житлового будинку з метою одержання саме в такій якості земельної ділянки, всупереч встановленим законом правилам не була розглянута селищною радою по суті, у зв`язку з чим відповідна вимога позову судом першої інстанції була задоволена і відповідачем таке рішення не було оскаржене. Право власності на землю, набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону, надання земельних ділянок громадянам у власність із земель, зокрема, комунальної власності, належить до компетенції відповідних органів місцевого самоврядування та вирішується виключно на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради (ст. 14 ч. 2, ст. 41 ч. 2 Конституції України, ст. 319 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 328, 373, ст. 374 ч.ч. 1, 4 ЦК України, ст. 12 ч. 1 п.п. «а», «б», ст.ст. 78, 79, 116, 118, 122 ЗК України, ст. 25, ст. 26 ч. 1 п. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Надання земельної ділянки у власність громадянам із земель комунальної власності здійснюється за процедурою, визначеною законом, яка передбачає, серед іншого, розгляд по суті відповідної заяви ініціатора набуття права власності, розроблення, погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із наданням її у власність (ст. 118 ч.ч. 6-9 та інші положення ЗК України). Оскільки особа вправі вимагати захисту свого цивільного права та інтересу не у будь-який спосіб, а лише в той, який передбачений законом або договором, а також у спосіб, що виходячи з обставин справи може забезпечити ефективний захист права (інтересу), звернена до належного відповідача вимога позивача в разі її задоволення повинна забезпечувати захист, поновлення відповідного права в спосіб, який відповідає закону або не суперечить йому. Суд не є суб`єктом, органом, уповноваженим надавати земельні ділянки, що належать до комунальної власності, в користування чи у власність громадянам і діючи виключно в порядку та в спосіб, передбачені законом, не вправі втручатися у виключну компетенцію уповноважених законом на такі дії органів. Суд не вправі зобов`язати Ясінянську селищну раду протягом тридцяти днів з дня набуття у справі судовим рішенням законної сили призначити та провести відповідне пленарне засідання сесії ради, на якому прийняти рішення про передачу ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 площею 0,1106 га, в межах норм, встановлених п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України, при цьому, й безвідносно до передбаченої законом послідовності процедур, необхідних для прийняття такого рішення. Окрім цього, Ясінянською селищною радою не приймалося рішення як про надання, так і про відмову в наданні ОСОБА_1 земельної ділянки у власність. Зважаючи на те, що бездіяльність Ясінянської селищної ради щодо розгляду по суті заяв ОСОБА_1 про надання йому у власність земельної ділянки визнана протиправною, відповідна заява (заяви) ОСОБА_1 підлягає (підлягають) вирішенню по суті встановленим законом порядком, результат такого вирішення за наявності для того підстав може бути оспорений у суді. За таких умов, позивач обрав неправильний як у матеріально-, так і в процесуально-правовому розумінні спосіб захисту права, який в усякому разі не є ефективним засобом захисту. Суд першої інстанції обґрунтовано, з додержанням норм матеріального та процесуального права відмовив у конкретним чином сформульованій вимозі позивача про зобов`язання відповідача протягом тридцяти днів з дня набуття у справі судовим рішенням законної сили передати позивачу у власність конкретно визначену за цільовим призначенням і параметрами земельну ділянку. Особа вправі вимагати повного відшкодування завданої їй винними неправомірними діями іншої особи моральної шкоди (ст.ст. 23, 1167 ЦК України). За загальним правилом, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди, проте, за приписами ст. 1167 ч. 2 п. 3, ст. 1173 ч. 1 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цього органу. Водночас розмір шкоди доводиться потерпілим. Позивач виходячи з того, що його заяви не були розглянуті селищною радою по суті і йому довелося тривалий час докладати зусиль для захисту свого права, що спричинило психологічне напруження, розчарування, незручності, завдало йому моральної шкоди, пред`явив вимогу про відшкодування такої шкоди і розмір її компенсації визначив у 60000,00 грн. Утім, визначений до відшкодування розмір компенсації моральної шкоди жодним чином не обґрунтований і не доведений по суті щодо того, з яких підстав виходив позивач встановлюючи такий розмір відшкодування, на яких розрахунках, критеріях базується цей розмір, як слід враховувати ті чи інші дії або бездіяльність відповідача щодо складових, елементів, за сукупністю яких визначався розмір компенсації, тощо. З огляду на такі обставини, суд не вправі на свій розсуд визначати елементи, складові шкоди, ґрунтуватися на припущеннях виходячи лише з міркувань позивача щодо заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, тобто, не має фактичних і правових підстав для визначення відшкодування моральної шкоди відповідно до правової позиції позивача в справі. Слід зауважити також, що не розглянувши заяви позивача по суті органі місцевого самоврядування водночас і не відмовив йому в наданні земельної ділянки, а відкладав розгляд для з`ясування певних обставин, які, як видно зі змісту відповідних рішень, не були повідомлені позивачем. Виходячи з викладеного, позивач не обґрунтував належним чином вимогу про відшкодування моральної шкоди та не довів її, виходив лише з недопустимих у доказуванні припущень та цитувань, що виключало для суду першої інстанції можливість її задоволення. Відтак, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні необґрунтованих і недоведених вимог позову про зобов`язання відповідача протягом тридцяти днів з дня набуття у справі судовим рішенням законної сили передати позивачу у власність земельну ділянку та про відшкодування моральної шкоди. Доводи апеляції не спростовують правильності по суті та відповідності вимогам закону рішення суду першої інстанції від 25.02.2021 в оскарженій частині. Констатація в рішенні про належність позивачу лише половини будинку АДРЕСА_1 при тому, що в справі наявні дані про належність позивачу будинку в цілому (обох половин будинку), на правильність по суті та законність рішення щодо обставин, які мають значення в справі, не впливає. Під час апеляційного розгляду справи відповідна прогалина усунута. Для твердження про стосунок до справи земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:09:001:0977 наразі теж підстав немає, а питання про наявність прав інших осіб щодо земельної ділянки, яку просить надати у власність позивач, підлягають з`ясуванню та перевірці в разі вирішення по суті питання про надання позивачу у власність земельної ділянки. Вирішуючи питання про відшкодування витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги суд першої інстанції виходячи з наявних у справі даних і документів, встановленого сторонами договору від 12.06.2019 про надання правничої допомоги розміру плати за одну годину роботи адвоката Бородіна Д.В. у 800,00 грн та акту виконаних робіт від 25.02.2021 (а.с. 104, 109, 116-118 т. 2) стягнув з відповідача на користь позивача 2400,00 грн, визначених за ознайомлення з матеріалами справи, 4000,00 грн, визначених за написання позовної заяви, і 1600,00 грн, визначених за написання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, разом 8000,00 грн. У цій частині додаткове рішення суду від 05.04.2021 не оскаржувалося. Відповідач Ясінянська селищна рада листом від 05.04.2021 вказував на бездоказовість пред`явлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, на необхідність оцінки судом обґрунтованості таких пред`явлених позивачем до стягнення судових витрат, просив відмовити в їх стягнені за необґрунтованістю (а.с. 142 т. 2). Суд відмовив у стягненні витрат на: вивчення судової практики (10 годин, 8000,00 грн); узгодження правової позиції з клієнтом (1 година, 800,00 грн); написання заяви про зміну предмета позову (4 години, 3200,00 грн); проїзд з місця знаходження адвоката до суду і в зворотному напрямку (42 години, 21000,00 грн); участь у судовому засіданні 25.02.2021 (1,5 години, 1200,00 грн), визнавши такі необґрунтованими та недоведеними. Колегія суддів погоджується з таким вирішенням питання про вказані судові витрати частково. Так, згідно з договором від 12.06.2019 про надання правничої допомоги оплата за договором визначається і здійснюється відповідно до Протоколу погодження гонорару та Стандартних правил надання правничої допомоги (п. 2), однак, указаних Стандартних правил у справі немає, їх зміст і суть невідомі. Протоколом погодження гонорару від 12.06.2019 адвокат і клієнт узгодили, що час, необхідний адвокату для доїзду до суду та для повернення до місця роботи по закінченні розгляду справи, оплачується за ставкою 500,00 грн за годину перебування в дорозі (п. 2), а такий проїзд адвоката здійснюється громадським транспортом (п. 3) (а.с. 104 т. 2). Відповідно до ст. 138 ч. 1 ЦПК України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, несуть сторони. Тобто, оплачуються саме витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту представника для участі в судовому засіданні, що в даній справі передбачає конкретне документальне підтвердження таких витрат: документи на проїзд відповідним видом громадського транспорту та докази їх оплати. Якщо ж ідеться про оплату власне часу, який представник позивача перебував у дорозі, то цей час також встановлюється на підставі відповідних документальних доказів, а саме, проїзних документів. Позивач не надав суду жодних проїзних документів, які б пов`язувалися з явкою до суду першої інстанції, при цьому, фактично представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бородін Д.В. взяв участь в одному судовому засіданні 25.02.2021, яке тривало до видалення суду в нарадчу кімнату близько 1,5 години (а.с. 82-86 т. 2). Міркування в апеляційній скарзі про те, що позивач надав суду документи, необхідні для стягнення на його користь із відповідача всіх витрат на оплату професійної правничої допомоги, і, крім того, представник веде практику в Житомирі, відстань до якого від суду близько 500 км, тому вже лиш через це витрати в сумі 21000,00 грн за проїзд до суду і загалом 42 години в дорозі обґрунтовані, є припущеннями і не можуть братися до уваги. Суд першої інстанції не отримавши відповідних доказів правильно відмовив у стягненні цієї суми. Так само вірно суд відмовив і в стягненні 3200,00 грн за написання заяви про зміну предмета позову. По-перше, в якості обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди заява була доповнена по суті лише цитуванням певних норм закону та відповідних правових позицій суду касаційної інстанції, що фактично не вимагало істотних зусиль і часу для такої зміни предмета позову, по-друге, в цій вимозі правильно було судом відмовлено. Суд вірно відмовив і в стягненні окремо 800,00 грн за узгодження адвокатом правової позиції з клієнтом. Апеляційний суд зауважує, що стягнуті судом першої інстанції 6400,00 грн за ознайомлення з матеріалами справи та написання позовної заяви (а такі дії саме й передбачають обговорення та узгодження правової позиції) цілком достатні для компенсації таких витрат часу адвоката. Поряд із цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляції в тій частині, що підготовка адвокатом правової позиції в справі передбачала необхідність певною мірою переглянути судову практику та правові висновки Верховного Суду щодо відповідних питань, тим більше, що виник і спір щодо юрисдикції справи. Однак, з урахуванням того, що питання стосовно власне правомірності дій (бездіяльності) органу місцевого самоврядування у зв`язку з поданням позивачем заяв про надання у власність земельної ділянки не є складним у правовому плані та не потребувало надмірних затрат часу на його вивчення, заявлена до стягнення сума у 8000,00 грн за вивчення судової практики є явно завищеною та неспівмірною зі складністю справи. На переконання колегії суддів дві голини на вивчення відповідної судової практики є достатнім і реальним часом, необхідним адвокату для формування своєї позиції в справі, тому вважає за можливе стягнути 1600,00 грн у рахунок компенсації витрат на правничу допомогу в цій частині. Не вбачає апеляційний суд і підстав відмовити в стягненні 1200,00 грн за участь адвоката в судовому засіданні, яка підтверджена документально, тож підтверджений і відповідний час надання правничої допомоги позивачу. На підставі викладеного, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу позивача на рішення суду першої інстанції від 25.02.2021 слід залишити без задоволення, а це рішення суду без змін, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 цього Кодексу апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції від 05.04.2021 слід задовольнити частково, це рішення змінити, визначивши належні до стягнення витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 10800,00 грн, в іншій частині залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 137, 138, 141, ст. 367 ч. 1, ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційні скарги ОСОБА_1 : на рішення Рахівського районного суду від 25 лютого 2021 року залишити без задоволення, а рішення суду без змін; на додаткове рішення Рахівського районного суду від 5 квітня 2021 року задовольнити частково, додаткове рішення суду змінити, визначивши належні до стягнення витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 10800,00 грн (десять тисяч вісімсот гривень 00 коп.), в іншій частині залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 7 жовтня 2021 року. Судді