Постанова 4803 № 214/2507/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7766/21 Справа № 214/2507/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 214/2507/15-ц Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання Євтодій К.С. сторони: стягувач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», боржник: ОСОБА_1 , особа, дії якою оскаржуються: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2021 року, яка ухвалена суддею Малаховською І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області,та повне судове рішення складено 07 травня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), просив зобов`язати посадових осіб Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який накладений постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Збітневої К.В. від 13.03.2017 року у виконавчому провадженні № 53633283. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що постановою державного виконавця Збітневої К.В. від 23.03.2017 року, на підставі виконавчого листа Саксаганського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області № 2/214/654/16 від 21.01.2017 року, відкрито виконавче провадження № 53633283 щодо примусового виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року, яким звернено стягнення на предмет застави належний заявнику автомобіль в рахунок погашення заборгованості. Постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Збітневої К.В. від 23.03.2017 року накладено арешт на майно, а саме автомобіль Porche 911 Turbo, 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 ., що належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Чемикос К.С. 24.04.2018 року стягувачеві повернуто виконавчий документ на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». В подальшому стягувач направив виконавчий лист до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А.В., який постановою від 07.05.2019 року відкрив виконавче провадження № 59035590 з примусового виконання цього ж судового рішення. У зв`язку з самостійним врегулюванням спору між сторонами виконавчого провадження стягувач направив приватному виконавцеві заяву, про повернення виконавчого документу. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А.А. від 26.12.2019 року виконавчий документ №214/2507/15-ц повернуто на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачеві на підставі його заяви. В постанові від 26.12.20219 року приватний виконавець зазначив також про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення суду. При відвідуванні сервісного центру МВС 09.04.2021 року ОСОБА_1 дізнався про наявність не скасованої постанови державної виконавчої служби, яка є предметом оскарження за цією скаргою. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», особа, дії якої оскаржуються: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на бездіяльність державного виконавця, відмовлено. Не погодившись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення про задоволення скарги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції мотивуючи відмову в задоволенні скарги, зазначив, що 23.03.2017 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 81766,55, який, станом на час розгляду скарги, не сплачено, отже арешт, накладений на майно боржника, зняттю не підлягає, проте такий висновок, на думку заявника, не відповідає фактичним обставинам справи. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року в справі №2540/3203/18, в якій висловлена правова позиція про те, що умовами стягнення виконавчого збору були: фактичне виконання виконавчого документа, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Вказує, що у виконавчому провадженні № 53633283, в рамках якого винесено постанову про стягнення виконавчого збору, фактичного примусового виконання судового рішення не було, виконавчий лист повернуто стягувачеві на підставі п. 7 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», в зв`язку із тим, що транспортний засіб боржника, розшук якого здійснювався поліцією, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку, а тому, ОСОБА_1 вважає, що відсутні підстави про стягнення виконавчого збору. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що, станом на час розгляду скарги, доказів сплати виконавчого збору за виконавчими провадженнями скаржником не надано, отже не має правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про знаття арешту з належного йому транспортного засобу, так як ним не сплачено виконавчий збір у сумі 81 766,55 грн. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Судом встановлено, щов провадженні Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дінпро) на примусовому виконанні в період з 23.03.2017 року по 24.04.2018 року перебувало виконавче провадження № 53633283 з виконання виконавчого листа № 2/21/654/16 від 20.01.2017 року про звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль Porche 911 Turbo, 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 ., який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 . Постановою державного виконавця Збітневої К.В. від 23.03.2017 року, на підставі виконавчого листа Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 2/214/654/16 від 21.01.2017 року, відкрито виконавче провадження № 53633283 щодо примусового виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року, яким звернено стягнення на предмет застави належний заявнику автомобіль, в рахунок погашення заборгованості. Постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Збітневої К.В. від 23.03.2017 року накладено арешт на майно, а саме автомобіль Porche 911 Turbo, 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 ., що належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Чемикос К.С. 24.04.2018 року стягувачеві повернуто виконавчий документ на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А.А. від 26.12.2019 року виконавчий документ №214/2507/15-ц повернуто стягувачеві - АТ «Перший Український Міжнародний банк», на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до заяви АТ «Перший Український Міжнародний банк». Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Статтею 451 ЦПК України визначено, що, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Колегія суддів враховує, що за змістом ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон № 1404- VIII) засадами виконавчого провадження є верховенство права, обов`язковість виконання рішень, законність, справедливість, неупередженість, об`єктивність тощо, відповідно до яких виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».) У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України № 1404-VIII. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Матеріалами справи встановлено, що у виконавчому провадженні № 53633283, в рамках якого винесено постанову про стягнення виконавчого збору, виконавчий лист повернуто стягувачеві на підставі п. 7 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», в зв`язку із тим, що транспортний засіб боржника, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку. Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до закону 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню. Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена. При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою. Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом. Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку,визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання. Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця. Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. Отже, у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні скарги, оскільки виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом, а як вбачається з матеріалів справи, виконавчий документ повернуто на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення скарги. Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Задовольнити скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), просив зобов`язати посадових осіб Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Зобов`язати Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який накладений постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Збітневої К.В. від 13.03.2017 року у виконавчому провадженні № 53633283. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повне судове рішення складено 12 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: