Постанова 4803 № 203/4655/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/567/22 Справа № 203/4655/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., при секретарі - Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича на ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИЛА: У серпні 2021 року до суду надійшло подання від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М., де заінтересовані особи: АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 , Сектор опіки та піклування управління-служби у справах дітей в особі Адміністрації Новокодацького району Дніпропетровської міської ради, про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровано неповнолітніх дітей, в обгрунтування якого зазначено, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження №62673248 з примусового виконання виконавчого листа №203/4655/15-ц, виданого 23 грудня 2019 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 785 723 грн 61 коп. 28 липня 2020 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та в подальшому вжито необхідних заходів для виявлення банківських рахунків, рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення. На запити виконавця було встановлено, що боржник має відкритий рахунок в АТ «Райффайзен Банк Аваль». Постановою від 06 серпня 2020 року було накладено арешт на кошти боржника та згідно відповіді банку арешт на кошти було накладено, однак кошти для виконання вимог виконавчого документа відсутні. Також було встановлено, що боржник має на праві власності транспортний засіб CHEVROLET LACETTI, н/з НОМЕР_1 , на який постановою від 25 вересня 2020 року накладено арешт та того ж дня винесено постанову про розшук майна боржника, а боржнику направлено вимогу надати автомобіль приватному виконавцю для здійснення опису. Проте, до теперішнього часу автомобіль не надано, органами поліції автомобіль не розшукано. Крім того, згідно відповідей на запити було встановлено, що у боржника відсутнє належне йому на праві власності рухоме майно, на яке можливо звернути стягнення, при цьому встановлено, що за останнім на праві власності зареєстровано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває в іпотеці у АТ КБ «ПриватБанк», що є стягувачем у виконавчому провадженні. Також боржнику належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на яке накладено арешт. За заявою стягувача про звернення стягнення на іпотечне майно за адресою: АДРЕСА_1 , виконавцем 07 серпня 2021 року винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою здійснено опис будинку по АДРЕСА_1 . Разом з тим, в подальшому було встановлено, що у вказаному будинку з 27 серпня 2009 року та з 13 листопада 2018 року відповідно, зареєстровані діти боржника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Останні були зареєстровані і в іпотечному майні після укладення договору іпотеки та в порушення його умов без повідомлення та згоди іпотекодержателя. У відповідності до п.28 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень приватний виконавець 11 лютого 2021 року та 22 березня 2021 року звертався до Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, Сектору опіки та піклування управління-служби у справах дітей, з метою отримання попереднього дозволу на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти та отримав відповідь служби у справах дітей, в якій остання спирається на постанову КМУ №866 та необхідність для вирішення питання про відчуження домоволодіння надати документи згідно зазначеної постанови КМ №866 від 24 вересня 2008 року та заяви згоди батьків, тоді як отримати відповідні згоди батьків в межах примусового виконання виконавцю не представляється можливим. У зв`язку з чим, приватний виконавець просив суд вирішити питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , в якому зареєстровано його дітей, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 . Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М., заінтересовані особи: АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 , Сектор опіки та піклування управління-служби у справах дітей в особі Адміністрації Новокодацького району Дніпропетровської міської ради, про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровано неповнолітніх дітей. Не погодившись з такою ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить її скасувати й ухвалити нове рішення, яким подання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , в якому зареєстровано його дітей, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , задовольнити у повному обсязі. ОСОБА_1 , відповідно до ст. 360 ЦПК України, подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги. АТ КБ «ПриватБанк» також подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що вважає оскаржуване судове рішення незаконним та необґрунтованим, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а тому просило апеляційну скаргу приватного виконавця задовольнити у повному обсязі. Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, з огляду на таке. Судом встановлено, що у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. перебуває виконавче провадження №62673248 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 23 грудня 2019 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська на підставі рішення цього суду у цивільній справі №203/4655/15-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 785 723 грн 61 коп. 28 липня 2020 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та в подальшому вжито необхідних заходів для виявлення банківських рахунків, рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення. В рамках вжитих заходів було встановлено відкриття рахунку на ім`я боржника в АТ «Райффайзен Банк Аваль», на кошти на якому постановою від 06 серпня 2020 року було накладено арешт. Згідно відповіді банківської установи арешт на кошти було накладено, при цьому, кошти для виконання вимог виконавчого документа відсутні. Також було встановлено, що за боржником зареєстровано транспортний засіб CHEVROLET LACETTI, н/з НОМЕР_1 , на який постановою від 25 вересня 2020 року накладено арешт та того ж дня винесено постанову про розшук майна боржника, а боржнику направлено вимогу надати автомобіль приватному виконавцю для здійснення опису. Проте, до теперішнього часу автомобіль не надано, органами поліції автомобіль не розшукано. Наявності іншого рухомого майна, коштів та доходів, на які можливо звернути стягнення, не встановлено. Разом з тим, було встановлено, що за боржником на праві власності зареєстровано домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває в іпотеці у АТ КБ «ПриватБанк», що є стягувачем у даному виконавчому провадженні №62673248. 07 серпня 2021 року, за заявою стягувача про звернення стягнення на іпотечне майно за адресою: АДРЕСА_1 , виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою здійснено опис будинку по АДРЕСА_1 . В подальшому було встановлено, що у вказаному будинку з 27 серпня 2009 року та з 13 листопада 2018 року відповідно, зареєстровані діти боржника - неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 11 лютого 2021 року та 22 березня 2021 року приватний виконавець звертався до Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, Сектору опіки та піклування управління-служби у справах дітей, з метою отримання попереднього дозволу на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти та отримав відповідь служби у справах дітей, в якій остання спираючись на постанову КМУ №866 від 24 вересня 2008 року посилалась на необхідність для вирішення питання про відчуження домоволодіння надати документи згідно зазначеної вище постанови та заяви згоди батьків. Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки органом опіки та піклування дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, не надавався, при цьому, відсутнє відповідне рішення суду про звернення стягнення на таке майно та в рамках виконавчого провадження виконується виконавчий лист про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення такого подання. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно ч.ч.2, 3 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Відповідно до ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям. Відповідно до пункту 28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону. Аналогічну умову містить і Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5. Так, відповідно до положень п.3 Розділу II вищезазначеного Порядку, виконавець готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, де зазначає, в тому числі відомості про майно, яке передається на реалізацію (його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, тощо), а у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, до заявки додає дозвіл органів опіки та піклування або відповідне рішення суду. В апеляційній скарзі приватний виконавець посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні його подання, адже Закон України «Про виконавче провадження» та Закон України «Про іпотеку», не передбачають обов`язку виконавця звертатись до органів опіки та піклування за дозволом на реалізацію нерухомого майна. Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з наступних підстав. З аналізу змісту наведених вище Інструкції та Порядку, які визначають окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, а також реалізації арештованого майна, вбачається, що їх завданням є визначення окремих питань організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню, а тому відсутність аналогічних вказівок у законах, на які посилається апелянт, не звільняє виконавця від обов`язку щодо організації виконання судового рішення у такий спосіб, який визначено Інструкцією та Порядком. Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що державний або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна, оскільки зазначені вище норми чинного законодавства, не надають право суду на стадії виконання судового рішення про стягнення боргу на підставі своєї ухвали замінювати дозвіл органу опіки та піклування на продаж житла, в якому зареєстровані діти, та така ухвала не може вважатися відповідним рішенням суду. Таким чином, судом першої інстанції було повно з`ясовано обставини справи, а саме, що за ОСОБА_1 на праві власності зареєстровано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на який приватний виконавець просив суд звернути стягнення, тоді як право власності на який та право користування яким мають зареєстровані у ньому діти ОСОБА_1 - неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому, необхідний попередній дозвіл органу опіки та піклування, що надається відповідно до закону, виконавцем отримано не було, а тому колегія суддів приходить до висновку про правомірність відмови у задоволенні такого подання. Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх. Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, ухвала суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича - залишити без задоволення. Ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова