Постанова 4824 № 756/132/21

Постанова Іменем України 12 жовтня 2021 року м. Київ провадження № 22-ц/824/12935/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф., суддів: Желепи О.В., Кравець В.А., за участю секретаря Ратушного А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року у цивільній справі №756/132/21 Оболонського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: В січні 2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на те, що йому, як одному із співзасновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» (далі - ТОВ «Агроком», Товариство), іншими співзасновниками цього Товариства, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , при рейдерському захоплені частки в статутному капіталі, внаслідок незаконного виключення ОСОБА_6 зі складу засновників, було завдано моральних страждань, які він пережив протягом 2012-2014 років, просив стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі, що становить 216 мінімальних заробітних плат у грошовому еквіваленті на момент ухвалення судового рішення. При цьому, розмір моральної шкоди кожного із відповідачів визначено у частці, яку обчислено відповідно до частки кожного із відповідачів в статутному капіталі ТОВ «Агроком». Відповідачі, визнавши факт існування судових спорів у корпоративних правовідносинах, подали письмові заперечення на позовну заяву. Вказали, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки позивач, обґрунтовуючи свої вимоги посилався на рейдерське захоплення відповідачами ТОВ «Агроком», однак належних доказів на підтвердження таких обставин не надав. Вважали, що факт існування в господарських судах спорів за участю ТОВ «Агроком» не доводить факту завдання позивачу моральної шкоди. Щодо дій відповідачів протягом 2013 року, як співзасновників ТОВ «Агроком» на загальних зборах, в тому числі і оформлених протоколом про виключення ОСОБА_6 з числа учасників Товариства, то просили застосувати строк позовної давності. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29.06.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі Позивач та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених в ній, та просили задовольнити. Відповідачі, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справу, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів. Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права та із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19). Звертаючись до суду, позивач стверджував, що моральну шкоду йому завдано внаслідок порушення його прав відповідачами - як іншими співучасниками ТОВ. На підтвердження обставин, викладених у позові, позивач долучив до позову копії рішень у господарських справах та висновок експерта з визначення розміру завданої моральної шкоди позивачу, як співучаснику ТОВ «Агроком», іншими співучасниками цього Товариства. Тобто, ОСОБА_1 звернувся до суду за вирішенням спору, що виник з корпоративних відносин, який стосувався відновлення прав ОСОБА_1 як учасника ТОВ «Агроком», якого на підставі рішення загальних зборів цього Товариства, в якому приймали участь відповідачі, як співзасновники, було виключено зі складу учасників Товариства. За приписами п. 3, 4 частини першої статті 20 ГПК України справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, та справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах, розглядають господарські суди. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що даний спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства та не звернув уваги на приписи частини 4 ст. 263 ЦПК України, згідно якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року розглядаючи справу №338/667/19 зробила висновок, що у спорах, які виникають з корпоративних відносин, вимогу про відшкодування позивачеві морально шкоди має розглядати господарський суд (п. 22). Хоча справа, яка розглядалася Великою Палатою Верховного Суду не є тотожньою з цією справою, але ВП ВС сформульований правовий висновок у подібних правовідносинах. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення корпоративних прав, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково розглянув дану справу в порядку цивільного судочинства, оскільки застосуванню підлягали норми статті 19, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Відповідно ч. 2 ст. 377 ЦПК України, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Відповідно до ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю. Також відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. На підставі викладеного та керуючись 19, 255, 256, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, ст. 20 ГПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року - скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди - закрити. Роз`яснити позивачу наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складено 13 жовтня 2021 року. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді О.В. Желепа В.А. Кравець