Постанова Київський апеляційний суд № 357/4181/20

справа № 357/4181/20 головуючий у суді І інстанції Цукуров В.П. провадження № 22-ц/824/3547/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 11 травня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - в с т а н о в и в : У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином у розмірі 30 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 березня 2017 року внаслідок заподіяння відповідачем позивачу легких тілесних ушкоджень до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості №12017110030001233 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, а пізніше обвинувальний акт за обвинуваченням відповідача був скерований до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. В межах зазначеного кримінального провадження позивачем було подано цивільний позов до відповідача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину. Вказаний позов залишено без розгляду ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2020 року, а відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України на підставі частини 1 статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження №12017110030001233 від 04 березня 2017 року було закрито. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн та судовий збір у розмірі 302 грн 64 коп.В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що неправомірними діями відповідача, які виражались в нанесенні позивачу легких тілесних ушкоджень, позивачу було завдано моральної шкоди. Суд першої інстанції, беручи до уваги матеріали справи та встановлені в ході судового розгляду справи обставини, визнав доведеним факт спричинення позивачу відповідачем фізичних та моральних страждань, а також причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача та перенесенням позивачем фізичного болю і моральних страждань. З огляду принципи розумності та справедливості, враховуючи ступінь завданих позивачу тілесних ушкоджень та характеру моральних страждань, суд першої інстанції визнав обґрунтованим стягнення з відповідача завданої позивачу моральної шкоди у сумі 10 000 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2021 року, а провадження у справі закрити. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки ухвалено з порушенням норм процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції було проігноровано той факт, що кримінальне провадження відносно відповідача було закрито, а його звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 125 КК України. Винність відповідача не була доведена у встановленому порядку, а тому, оскільки позов пред`явлено не до винної особи, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню апеляційним судом із закриттям провадження у справі на підставі статті 255 ЦПК України. Позивач ОСОБА_2 , у визначений ухвалою суду строк, не скористалася процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направила, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує таке. Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Як зазначено у роз`ясненнях, що містяться у пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, маральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що в результаті неправомірних дій відповідача по відношенню до неї, - їй було заподіяно моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що внаслідок неправомірних та суспільно-небезпечних дій відповідача, позивачу завдано суттєвих немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни в її житті. Окрім цього, наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання її життєвого часу, обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають значних зусиль задля їх подолання. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, кримінального провадженняу справі № 357/4395/17та встановлено судом, органом досудового розслідування, - ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що 04 березня 2017 року близько 12 години 30 хвилин, в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла сварка на ґрунті триваючих неприязних відносин, з приводу проживання їх спільної малолітньої доньки. Під час сварки ОСОБА_1 , діючи з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 , передбачаючи протиправний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у виді тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя, а саме: чола ОСОБА_3 . В подальшому під час сварки коли ОСОБА_1 намагався забрати із рук ОСОБА_3 малолітню доньку, в цей час наніс один удар коліном лівої ноги у верхню частину правої ноги потерпілої, після чого вона почала від нього тікати, і тоді ОСОБА_1 умисно наніс один удар правою ногою по лівій нозі потерпілої ОСОБА_3 . У результаті вказаних умисних дій ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: синця на чолі справа, синців на нижніх кінцівках, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Окрім того, 04 березня 2017 року близько 12 години 35 хвилин, в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та позивачкою ( ОСОБА_2 ) виникла сварка на ґрунті триваючих неприязних відносин, з приводу намірів ОСОБА_1 забрати з рук її доньки ОСОБА_3 малолітню дитину, в той час коли ОСОБА_1 намагався видерти з рук ОСОБА_3 малолітню дитину ОСОБА_2 не давала цього зробити і намагалася припинити сварку, на що ОСОБА_1 діючи з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 , передбачаючи протиправний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у виді тілесних ушкоджень, умисно наніс близько чотирьох ударів кулаками у верхню частину лівої та правої руки, після чого наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя, а саме: чола ОСОБА_2 . У подальшому під час сварки, коли ОСОБА_2 , продовжувала тримати за рукав ОСОБА_1 , останній наніс один удар коліном правої ноги у верхню частину лівої ноги та один удар коліном правої ноги у верхню частину правої ноги потерпілої, після чого ОСОБА_1 наніс один удар правою ногою у верхню частину лівої ноги ОСОБА_2 . У результаті вказаних умисних дій ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: синця на чолі справа, синців на верхніх та нижніх кінцівках, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Органами досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 1 статті 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження. 04 березня 2017 року внаслідок вчинення даного злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості №12017110030001233 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, обвинувальний акт за обвинуваченням відповідача був скерований до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. В рамках цього кримінального провадження позивачем подано цивільний позов до відповідача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину. 03 лютого 2020 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України на підставі п.1 частини 1 статті 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження №12017110030001233 від 04 березня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України було закрито, цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду. Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України слідує, що вирок суд в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Частина 7 статті 128 КПК України передбачає, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Підсумовуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в контексті заявлених позовних вимог, предмету спору, переданого на розгляд суду в порядку цивільного судочинства, обставин, які були встановлені під час кримінального провадження та під час розгляду цивільної справи, а також зібраних у справі доказів, факт завдання відповідачем позивачу легких тілесних ушкоджень повністю підтверджується та не спростований відповідачем у встановленому законом порядку. Разом з тим, колегія апеляційного суду погоджується з доводами відповідача, що закриття кримінальної справи через сплив строків притягнення до кримінальної відповідальності, не є визнанням вини особи або судовим рішенням, яким таку вину встановлено. Водночас, колегія апеляційного суду приймає до уваги той факт, що кримінальне провадження було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме через збіг строків притягнення до кримінальної відповідальності за передбачені статтею 125 КК України дії ­­- завдання умисного легкого тілесного ушкодження. Відповідно до статті 23 КК України вина є суб`єктивним станом та відношенням особи до скоєних дій або бездіяльності і може виражатись у формі умислу або необережності. Зібрані у справі докази дають підстави дійти висновку про те, що незалежно від наявності вироку за результатами пред`явленого обвинувачення, докази у їх сукупності у тому числі зібрані у матеріалах даної цивільної справи вказують на доведеність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками у вигляді завдання легких тілесних ушкоджень, і відповідно, обов`язком відповідача нести цивільно-правову відповідальність за заподіяну позивачеві моральну шкоду. Докази, наявні у матеріалах кримінальної справи щодо участі відповідача у заподіянні тілесних ушкоджень позивачу, відповідачем не спростовані у межах цієї справи у суді першої інстанції, так само як відповідачем не надано і доказів відсутності його вини в ушкодженні здоров`я позивача та відповідних моральних стражданнях позивача у зв`язку з цим. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації; у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я; у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя; у порушенні стосунків з оточуючими людьми; при настанні інших негативних наслідків (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018року у справі № 303/4076/15-к). Факт завдання тілесних ушкоджень з боку відповідача підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК №355479 щодо встановлення позивачу третьої групи інвалідності від загального захворювання, висновком судово-медичної експертизи № 73, показами свідків, допитаних в ході досудового розслідування, а також показами свідків, які були викликані та допитані судом першої інстанції при розгляді цієї справи, відеозапис з телефону на DVD-RW компакт-диску, що наданий відповідачем. Враховуючи встановлені у цій справі обставини та докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, а рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача 10 000 грн є цілком справедливою компенсацією моральних страждань позивача внаслідок порушення її прав відповідачем. В контексті інших доводів заявника апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Згідно з частинами 3,4 статті 12, частинами 1,6 статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки колегія апеляційного суду дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, відсутні підстави для вирішення нового розподілу судових витрат. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська