Постанова Київський апеляційний суд № 359/1715/20

справа № 359/1715/20 головуючий у суді І інстанції Журавський В.В. провадження № 22-ц/824/9850/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 07 жовтня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Гаращенко Д.Р., Суханової Є.М., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, - в с т а н о в и в : У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 8 960 грн., вартість послуг з незалежної оцінки майна у розмірі 1 000 грн та витрати на діагностику телевізора у розмірі 350 грн., а всього - 10 310 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та для здійснення своєї підприємницької діяльності орендує приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному приміщенні розташоване кафе. 08 січня 2020 року о 02 год. 15 хв. у приміщенні кафе між кількома відвідувачами виникла суперечка. ОСОБА_1 , намагаючись завдати іншому відвідувачу удар, вдарив по екрану телевізора марки «Saturn», модель LED49FHD300U, 2014 року випуску, який був закріплений на кронштейні стіни. У результаті удару на екрані телевізора з`явилися тріщини та він перестав працювати. При зверненні до сервісного центру «PlaZZma» спеціалістом складений висновок про недоцільність ремонту телевізора, зважаючи на те що необхідна заміна матриці, вартість якої складає 85 % вартості телевізора. Позивач звернувся до ОСОБА_1 з вимогою відремонтувати телевізор за власний рахунок або компенсувати його вартість, проте останній таку вимогу не виконав. Згідно з оцінкою вартості матеріальних збитків, завданих позивачу як власнику телевізора, встановлено збитки у розмірі 8 960 грн. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 8 960 грн., витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 1 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору у розмірі 877 грн 13 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у більшому розмірі відмовлено. Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 є винним у заподіянні шкоди, але він відмовляється добровільно відшкодувати позивачу завдану матеріальну шкоду. Також, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення витрат на діагностику телевізора у розмірі 350 грн., суд першої інстанції виходив з того, що матеріали цивільної справи не містять доказів того, що позивач поніс відповідні витрати. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а також вирішити питання про розподіл судових витрат з урахуванням витрат скаржника на професійну правничу допомогу. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з його невідповідністю вимогам діючого законодавства. Ані описова, ані мотивувальна частини рішення суду не враховують обставин, на які посилався відповідач та його представник. Матеріали справи не містять детального опису чи роду пошкодження телевізора, фото та відео з його зображенням, які б підтверджували спричинення йому пошкоджень саме відповідачем, шляхом завдання удару. Судом першої інстанції не встановлено, що телевізор належить позивачу. Також відповідач посилається на невідповідність адреси та дати проведення незалежної оцінки телевізора, оскільки у договорі від 23 січня 2020 року № 23.01/2020 передбачено, що оцінка мала бути здійснена 13 січня 2020 року, а у висновку товарознавчого дослідження зазначена дата дослідження - 23 січня 2020 року. Крім того, указаним договором не передбачено такої форми звітності як висновок, у ньому не зазначено про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, тому такий безпідставно прийнятий судом до уваги. Матеріали справи не містять доказів про звернення позивача до відповідача із пропозицією добровільного відшкодування завданої шкоди. Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що допитані свідки не мали зацікавленості у результаті розгляду справи, оскільки свідок ОСОБА_3 є родичем позивача, а свідок ОСОБА_4 - є подружкою ОСОБА_3 та перебувала у стані алкогольного сп`яніння під час подій, які мали місце у кафе. Позивач, у визначений ухвалою суду строк, не скористався процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 01 жовтня 2021 року у зв`язку з припиненням повноважень судді Сержанюка А.С. визначено склад колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І., суддів Суханової Є.М., Гаращенка Д.Р. Вирішуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, телевізор марки «Saturn», модель LED49FHD300U, належить ОСОБА_2 . Відповідно до висновку товарознавчого дослідження від 23 січня 2020 року, СОД ПП «Авто-експрес», вартість матеріальних збитків, завданих ОСОБА_2 становить 8 960 грн (а.с. 10). Крім цього, ОСОБА_2 поніс витрати на оплату вартості послуг з визначення розміру нанесених матеріальних збитків, згідно з договором № 23.01./2020 про проведення незалежної оцінки та квитанції про оплату від 27 січня 2020 року у розмірі 1 000 грн (а.с. 8, 9). Допитані судом першої інстанції у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надали аналогічні за змістом покази про те, що в ніч з 7 на 8 січня 2020 року приблизно о 02 годині 15 хвилин в барі сталась суперечка між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у зв`язку з чим був пошкоджений телевізор. ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_5 , але рука сковзнула та він вдарив телевізор, після чого телевізор припинив працювати. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи. Згідно із частиною 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини 2 цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, підставою для цивільно-правовою відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, яке включає як складові елементи шкоду, противоправне діяння особи, котра її заподіяла, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди. Колегія апеляційного суду встановила, що судом першої інстанції правильно встановлено наявність складових елементів правопорушення, як підстави для цивільно-правовою відповідальності відповідача. Щодо посилання відповідача на те, що висновок товарознавчого дослідження не мав прийматися судом першої інстанції до уваги, оскільки не містить вказівки про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність, апеляційний суд враховує таке. Наданий позивачем суду першої інстанції висновок товарознавчого дослідження щодо вартості матеріальних збитків складений суб`єктом оціночної діяльності ПП «Авто-експрес», діяльність якого регулюється Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідно до статті 12 указаного Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Оцінювачі несуть відповідальність за достовірність інформації, яка подається до Державного реєстру оцінювачів, у порядку, встановленому цим Законом (абз. 4 статті 17 цього Закону). При цьому, апеляційний суд зауважує, що суб`єкт оціночної діяльності не є експертом та відповідно не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого статтею 384 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, тому безпідставним є посилання відповідача на необхідність зазначення у висновку товарознавчого дослідження про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність. Довід апеляційної скарги про необґрунтованість висновків суду щодо доведеність завдання позивачу майнової шкоди не заслуговує на увагу та спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема висновком товарознавчого дослідження, яким судом першої інстанції надана правильна оцінка. Посилання відповідача на невідповідність дати проведення незалежної оцінки телевізора у договорі та висновку товарознавчого дослідження також не може бути підставою для скасування рішення суду. У зв`язку з викладеним колегія апеляційного суду відхиляє доводи відповідача та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у результаті дій відповідача пошкоджено телевізор належний позивачу та спричинено йому майнову шкоду. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки колегія апеляційного суду дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, відсутні підстави для вирішення нового розподілу судових витрат. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Д.Р. Гаращенко Є.М. Суханова