Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/23804/20

Справа № 127/23804/20 Провадження № 22-ц/801/1921/2021 Категорія: 3 Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 рокуСправа № 127/23804/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т. О., Сала Т. Б., за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), правонаступником якого є Перший відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним і скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним і скасування акту про проведення електронних торгів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Венгрин О. О. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 09 липня 2021 року, - в с т а н о в и в : 30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі Центральний ВДВС у м. Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)), Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (далі ПАТ «Укргазбанк»), Державного підприємства «Сетам» (далі ДП «Сетам»), про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним і скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним і скасування акту про проведення електронних торгів. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09 вересня 2020 року відбулись електронні торги з реалізації 1/6 частки квартири по АДРЕСА_1 , яка належить позивачу і є її єдиним житлом. Просить визнати електронні торги недійсними, визнати недійсним і скасувати протокол проведення електронних торгів, акт про проведення електронних торгів з наступних підстав: державний виконавець не мав права передавати на електронні торги 1/6 частку квартири по АДРЕСА_1 , оскільки вона є єдиним житлом позивача; 1/6 частка квартири по АДРЕСА_1 не була предметом договору іпотеки від 14 липня 2008 року, державний виконавець спочатку мав реалізувати іпотечну квартиру, що по АДРЕСА_2 ; державним виконавцем не було враховано вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», кредит позивачу надавався саме в іноземній валюті (в доларах США); при передачі майна на реалізацію державним виконавцем не було враховано, що на 1/6 частку квартири по АДРЕСА_1 було накладено арешти, які на час проведення електронних торгів не були скасовані; порушена процедура передачі виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби з виконання виконавчого листа №2-1619-2010 від 02.06.2010 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості в розмірі 37391,52 дол. США та 7843,56 грн судового збору, а саме державним виконавцем Березовою Н.М. не винесено постанову про прийняття виконавчого провадження; державним виконавцем Микитюком М.О. не винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №59553930 до свого провадження; 26.09.2019 р. було винесено держвиконавцем ОСОБА_3 постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження за №60170037, постанови про роз`єднання виконавчих проваджень немає, а як виник номер виконавчого провадження 59553930 не зрозуміло; відсутня ухвала суду про доступ до квартири по АДРЕСА_1 , сторін виконавчого провадження не було повідомлено про проведення виконавчої дії - арешту і опису 1/6 частки квартири по АДРЕСА_1 ; описану частку квартири передано на зберігання сторонній особі ОСОБА_4 , яка не є учасником виконавчого провадження. Виходячи з наведеного, з урахуванням заяви про зміну підстав позову /т.1 а. с. 115-120/, ОСОБА_1 просила: -визнати недійсними електронні торги, проведенні ДП «Сетам» 09 вересня 2020 року із реалізації лоту № 501309 1/6 частки квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ; -визнати недійсними та скасувати протокол проведення електронних торгів, сформованого за результатами проведення електронних торгів із реалізації лоту № 501309 1/6 частки квартири, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 ; -визнати недійсним та скасувати акт про проведення електронних торгів, який було складено за результатами проведення електронних торгів. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2021 року відмовлено в задоволенні позову. Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6000 грн витрат на правничу допомогу. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 поданоапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції в рішенні не надано відповіді на всі доводи, викладені позивачем в позовні заяві, не спростовано їх; позивача не було повідомлено про опис та арешт 1/6 частки квартири, яка їй належить на праві власності. постанова про опис та арешт майна була складена та заповнена державним виконавцем Микитюк М. О., якому виконавче провадження ще не було передано, а в постанові відсутній підпис одного понятого; установа, яка проводила електронні торги не повідомила ОСОБА_5 про початок електронних торгів; зведене виконавче провадження мало унікальний номер 60170037, однак головним державним виконавцем Березовою Н. М. 21 липня 2020 року проведено опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № 59553930, між тим суд першої інстанції не з`ясував, чому виконавчі провадження, які були об`єднані у зведене виконавче провадження і мало присвоєний унікальний номер 60170037, з часом повернулося до номеру 59553930; у матеріалах виконавчого провадження відсутня ухвала суду про доступ до квартири за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 не було повідомлено про проведення виконавчих дій з приводу арешту та опису 1/6 частки квартири; у постанові від 21 липня 2020 року не зазначено місце проживання ОСОБА_4 та причини передання майна їй на зберігання; у матеріалах виконавчого провадження відсутнє доручення керівника ДВС на проведення виконавчих дій у виконавчому провадження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також постанови державним виконавців про прийняття до свого провадження вказаного виконавчого провадження, а тому державні виконавці не мали проводити будь які виконавчі дії у виконавчому провадженні. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гурба М. В., посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Сетам», посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 04 жовтня 2021 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про приєднання до матеріалів справи доказу копію листа заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Сускова А. від 29 вересня 2021 року. У судовому засіданні позивач та її адвокат Корнійчук С. А. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Адвокатом позивача заявлено клопотання про заміну відповідача Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на належного правонаступника у зв`язку з перейменуванням відділів ДВС Перший відділ ДВС у м. Вінниці. Колегія суддів, заслухавши пояснення інших учасників процесу щодо даного клопотання, ухвалила клопотання задовольнити, замінити Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на належного правонаступника у зв`язку з перейменуванням відділів ДВС Перший відділ ДВС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Представник Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Микитюк М. О. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Адвокат ОСОБА_2 - Гурба М. В. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представники ДП «Сетам» та ПАТ АБ «Укргазбанк» в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Колегія суддів ухвалила відмовити у задоволені клопотання позивача про приєднання до справи доказу від 04.10.2021 року на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов до висновку про відмову у задоволені апеляційної скарги з наступних підстав. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. На виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) знаходилось виконавче провадження № 59553930 з виконання виконавчого листа № 2-1619-2010, виданого 02 червня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» коштів в сумі 37391,52 дол. США, 7843,56 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження № 59553930 від 14 серпня 2019 року. /т. 1 а. с. 125/. Відповідно до копії договору іпотеки без оформлення заставної від 14 липня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , який укладено в забезпечення виконання умов кредитного договору № 180-Ф/08 від 14 серпня 2008 року, згідно якого іпотекодавець зобов`язаний повернути іпотекодержателю до 11 серпня 2028 року кредит в розмірі 36600,00 дол. США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,8 % річних та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором. У разі порушення умов кредитного договору цей договір забезпечуватиме всі вимоги іпотекодержателя як кредитора за кредитним договором. Предметом іпотеки є квартира по АДРЕСА_2 . /т. 1 а. с. 14-17/. Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 03 грудня 2004 року, ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 квартиру по АДРЕСА_2 , загальною площею 35,9 кв.м. /т.1 а. с. 79/. В ході примусового виконання зазначеного виконавчого листа № 2-1619-2010 держвиконавцем було з`ясовано майновий стан боржника ОСОБА_1 , було встановлено належність їй нерухомого майна у виді 1/6 частки квартири по АДРЕСА_1 . Зазначена 1/6 частка квартири не була предметом іпотеки. Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 30 квітня 1998 року квартира по АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності: ОСОБА_8 - 1/6 частка, ОСОБА_9 - 1/6 частка, ОСОБА_4 - 1/6 частка, ОСОБА_1 - 1/6 частка, ОСОБА_2 -1/6 частка, ОСОБА_10 - 1/6 частка. /т. 1 а. с. 7/. 21 липня 2020 року державним виконавцем здійснено опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 - 1/6 частки квартири по АДРЕСА_1 . /т. 1 а. с. 132-133/. Постановою начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Шуляка В.О. від 21 липня 2020 року зобов`язано головного державного виконавця Березову Н. М. передати виконавче провадження № 59553930, а головному державному виконавцю Микитюку М. О. прийняти до свого провадження зазначене виконавче провадження в строк до 23 липня 2020 року. /т. 1 а. с. 134/. Згідно акта прийому-передачі незавершених виконавчих проваджень між державними виконавцями від 21 липня 2020 року головний державний виконавець Березової Н. М. передав, а головний державний виконавець Микитюка М. О. прийняв виконавче провадження № 59543930. /т. 1 а. с. 161/. Згідно заявки на реалізацію арештованого майна ВП № 59553930 від 28 липня 2020 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Микитюком М. О. передано на реалізацію Вінницькій філії ДП «Сетам» Міністерства юстиції України майно боржника ОСОБА_1 - 1/6 частку квартири, що по АДРЕСА_1 , вартістю 69933,33 грн, шляхом проведення електронних торгів. Стягувачем зазначено АБ «Укргазбанк», зберігачем майна є ОСОБА_4 /т. 1 а. с. 62-63/. Відповідно до копії протоколу проведення електронних торгів № 501309 від 09 вересня 2020 року, згідно якого: торги відбулися, номер лота 439850, майно: 1/6 частка квартири по АДРЕСА_1 , переможцем електронних торгів став ОСОБА_2 , ціна продажу 59443,33 грн. /т. 1 а. с. 8/. 15 вересня 2020 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Микитюком М. О. складено акт про проведення електронних торгів. /т. 1 а. с. 158-159/. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2020 року (справа №127/17936/20) відмовлено в клопотанні позивача ОСОБА_1 про накладення арешту на 1/6 частку спірної квартири. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року (справа №127/17936/20) відмовлено у визнанні недійсною оцінки нерухомого майна (1/6 частки квартири по АДРЕСА_1 . Постановою Вінницького апеляційного суду від 28.12.2020 р. (справа №127/17936/20) зазначену ухвалу залишено без змін. /т. 1 а. с. 84-87, 88-91/. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено позовні вимоги, не надано доказів порушення процедури проведення електронних торгів. Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зроблено судом першої інстанції за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). Згідно статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, провадження № 14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Згідно зі статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до частини першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. У пунктах 61 - 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18) зазначено, що «набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Ухвалюючи судове рішення у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, порушеної за позовом учасника електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись всі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор електронних торгів і переможець таких торгів. Якщо набувачем (переможцем електронних торгів) є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства». У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим». У постанові Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 березня 2018 року, справа № 910/1454/17, зазначено, що під час розгляду спору про визнання недійсними електронних торгів судами повинно бути встановлено: - чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна та/або інших норм законодавства під час проведення електронних торгів і в чому таке порушення полягало; - чи вплинули ці порушення на результат торгів; - чи відбулося порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів. Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, (який діяв на час проведення повторних торгів) (далі - Порядок). Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору. Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна. У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у Систему. Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений. Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів. Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено позовні вимоги, не надано доказів, які б свідчили про наявність порушень, що могли вплинути саме на результати торгів. Аргументи апеляційної скарги про те, що : 1) позивача не було повідомлено про опис та арешт 1/6 частки квартири, яка їй належить на праві власності; 2) постанова про опис та арешт майна була складена та заповнена державним виконавцем Микитюк М. О., якому виконавче провадження ще не було передано та в постанові відсутній підпис одного понятого; 3) зведене виконавче провадження мало унікальний номер 60170037, однак головним державним виконавцем Березовою Н. М. 21 липня 2020 року проведено опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № 59553930, однак суд першої інстанції не з`ясував, чому виконавчі провадження, які були об`єднані у зведене виконавче провадження і мало присвоєний унікальний номер 60170037, з часом повернулося до номеру 59553930; 4) у матеріалах виконавчого провадження відсутня ухвала суду про доступ до квартири за адресою АДРЕСА_1 ; 5) позивача не було повідомлено про проведення виконавчих дій з приводу арешту та опису 1/6 частки квартири; 6) у постанові від 21 липня 2020 року не зазначено місце проживання ОСОБА_4 та причини передання майна їй на зберігання; 7) у матеріалах виконавчого провадження відсутнє доручення керівника ДВС на проведення виконавчих дій у виконавчому провадження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також постанови державним виконавців про прийняття до свого провадження вказаного виконавчого провадження, а тому державні виконавці не мали повноважень проводити будь які виконавчі дії у виконавчому провадженні; суд апеляційної інстанції не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог, оскільки допущені, на думку позивача, державним виконавцем порушення до початку торгів, не можуть бути підставою для визнання останніх недійсними. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 03.06.2020 року у справі № 357/4884/13-ц. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року, справа № 201/18443/17, зроблено висновок про те, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що установа, яка проводила електронні торги не повідомила їїпро початок електронних торгів, суд апеляційної інстанції не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду, оскільки в позовній заяві ОСОБА_1 не посилалась на вказану обставину, як підставу для визнання недійсними електронних торгів. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з частиною шостою статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2020 року, справа № 658/122/18, зроблено висновок про те, що аналіз змісту Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 дає підстави для висновку про те, що на організатора торгів не покладається обов`язок письмово повідомляти боржника у виконавчому провадженні про призначення торгів і подальший перебіг торгів, а також пересвідчуватися в отриманні таких повідомлень боржником. Безпідставними є також твердження ОСОБА_1 про те, що 1/6 частка в квартирі АДРЕСА_3 є її єдиним житлом, а тому державний виконавець не мав права її продавати, так як позивач має у власності квартиру АДРЕСА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 03 грудня 2004 року. Помилковими є також посилання ОСОБА_1 на те, що при проведенні електронних торгів було допущено порушення положень Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті», адже належна позивачу 1/6 частка в квартирі АДРЕСА_3 не була придбана позивачем за кредитні кошти, не використовувалась нею як постійне місце проживання, а позивач мала у власності інше нерухоме майно. Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими також твердження ОСОБА_1 про те, що електронні торги були проведенні з порушення, оскільки на 1/6 частку в квартирі АДРЕСА_3 було накладено арешти, які не були скасовані. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав № 20558543 від 30 березня 2020 року /т. 1 а. с. 9-10/ щодо позивача мали місце наступні заборони відчуження нерухомого майна : 1) заборона відчуження квартири АДРЕСА_4 , накладеної на підставі договору іпотеки від 14 серпня 2008 року; 2) арешт всього рухомого майна накладений постановою Вишенського відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження від 29 жовтня 2009 року; 3) арешт всього нерухомого майна накладений постановою Вишенського відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження від 25 лютого 2010 року. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2021 року у даній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко Т. Б. Сало Повний текст постанови складено 13 жовтня 2021 року.