Постанова КЦС ВС № 357/4884/13-ц

Постанова Іменем України 03 червня 2020 року м. Київ справа № 357/4884/13-ц провадження № 61-40056св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП-Факторинг», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_5 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2017 року у складі судді Кошель Л. М. та постанову Апеляційного суду Київської області від 24 травня 2018 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції (далі - МВДВС Білоцерківського МРУЮ), приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - ПП «СП «Юстиція»), ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП-Факторинг» (далі - ТОВ «ОТП-Факторинг»), про визнання прилюдних торгів недійсними та визнання переважного права на придбання спірного майна. Позовна заява мотивована тим, що він є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , іншу 1/2 частини квартири, власником якої була ОСОБА_4 , було виставлено на прилюдні торги у рамках проведення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2010 року, яким було стягнуто із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» кошти у розмірі 747 181,40 грн. Вважав, що прилюдні торги, які відбулися 26 жовтня 2012 року, було підготовлено та проведено із порушенням Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , просив суд визнати прилюдні торги, що відбулися 26 жовтня 2012 року щодо реалізації 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 та визнати за ним переважне право на придбання спірного майна. Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2014 року, провадження № 6-13396св14 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 лютого 2014 року залишено без змін. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами. Заява мотивована тим, що на розгляді у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 22 червня 2015 року № 12015110030002520 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 367, частиною першою статті 384 КК України. Зазначав, що у межах кримінального провадження ОСОБА_7 обвинувачувався, зокрема, у тому, що він, виконуючи роботу експерта-оцінювача із незалежної оцінки об`єктів у матеріальній формі, умисно склав завідомо неправдивий звіт із незалежної оцінки майна, а саме 1/2 частини спірної квартири. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2017 року у справі № 357/9475/16-к ОСОБА_7 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною першою статті 367, частиною першою статті 384 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Вказана ухвала набрала законної сили. Вважав, що вказана ухвала є доказом наявності нововиявленої обставини, яка має значення для справи, оскільки саме на підставі висновку із незалежної оцінки майна, що був складений ОСОБА_7 , було визначено занижену вартість 1/2 частини квартири, яка була продана із прилюдних торгів і співвласником якої він є. За таких обставин, ОСОБА_1 просив суд задовольнити його заяву про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами, скасувати це рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 06 липня 2018 року про виправлення описки, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року скасовано за нововиявленими обставинами та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними прилюдні торги, що відбулись 26 жовтня 2012 року щодо реалізації нерухомого майна, яке належне ОСОБА_4 , а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2017 року у справі № 357/9475/16-к було встановлено вину експерта ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 367, частиною першою статті 384 КК України, зокрема, в тому, що він, виконуючи роботу експерта-оцінювача з незалежної оцінки об`єктів у матеріальній формі, умисно склав завідомо неправдивий звіт з незалежної оцінки майна, а саме 1/2 частини квартири, яка була продана з прилюдних торгів, що порушує права позивача, як співвласника квартири, що як вважав суд першої інстанції, є доказом наявності нововиявленої обставини, яка має значення для справи, оскільки саме на підставі висновку з незалежної оцінки майна, що був складений ОСОБА_7 було визначено занижену вартість 1/2 частини квартири, проданої з прилюдних торгів. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Київської області від 24 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2017 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінив докази у їх сукупності та дійшов правильного висновку про задоволення заяви щодо скасування рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2017 року у справі № 357/9475/16-к було встановлено вину експерта ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 367, частиною першою статті 384 КК України, зокрема, у тому, що він, виконуючи роботу експерта-оцінювача з незалежної оцінки об`єктів у матеріальній формі, умисно склав завідомо неправдивий звіт з незалежної оцінки майна, а саме 1/2 частини квартири, яка була продана з прилюдних торгів, що порушує права позивача, як співвласника квартири. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що вказана ухвала суду є доказом наявності нововиявленої обставини, яка має значення для справи, оскільки саме на підставі висновку з незалежної оцінки майна, що був складений ОСОБА_7 було визначено занижену вартість 1/2 частини квартири, проданої з прилюдних торгів. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до МВДВС Білоцерківського МРУЮ, ПП «СП «Юстиція», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «ОТП-Факторинг», про визнання прилюдних торгів недійсними та визнання переважного права на придбання спірного майна призначено до судового розгляду. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року зупинено дію рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2017 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено докази у їх сукупності. Зазначав, що ОСОБА_1 не був учасником виконавчого провадження та учасником прилюдних торгів, а тому, як він вважав, останній не є тією особою, інтереси якої зачіпає факт реалізації на прилюдних торгах 1/2 частини спірної квартири. Вважав, що факт недійсності звіту про оцінку спірного майна не може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними без доведеності порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює (позивача). Відзив на касаційну скаргу до касаційного суду не надійшов Фактичні обставини справи ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є співвласниками (по 1/2 частини кожний) квартири АДРЕСА_1 (а. с. 11 т. 1). На виконанні МВДВС Білоцерківського МРУЮ Київської області перебувало виконавче провадження від 12 грудня 2011 року № 2217 щодо виконання виконавчого листа № 2-5827/2010, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 01 листопада 2011 року про стягнення із ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» боргу у розмірі 747 181,40 грн (а. с. 17-18 т. 1). Відповідно до висновку з незалежної оцінки майна ОСОБА_4 , проведеного суб`єктом оціночної діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група», експертом ОСОБА_7 ринкова вартість арештованого майна, зокрема, 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 станом на 15 травня 2012 року без урахування ПДВ була встановлена у розмірі 82 838,00 грн (а. с. 21 т. 1). Згідно договору від 14 серпня 2012 року № 233/12/БЦМ-а про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, укладеного між МВДВС Білоцерківського МРУЮ Київської області та ПП «СП «Юстиція», передано на реалізацію майно, а саме: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а. с. 60-61 т. 1). 14 вересня 2012 року прилюдні торги не відбулися у зв`язку із відсутністю покупця. 02 жовтня 2012 року державним виконавцем було складено акт про переоцінку майна боржника, відповідно до якого вартість спірного майна було зменшено на 15 %. Вартість вказаного спірного майна складала 70 412,30 грн (а. с. 219 т. 1). 26 жовтня 2012 року відбулися повторні прилюдні торги щодо реалізації вказаного вище нерухомого майна, яке реалізовано за ціною 70 600,00 грн, переможцем яких визнано ОСОБА_2 (а. с. 62 т. 1). 05 листопада 2012 року державним виконавцем було складено акт про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів. Переможцем торгів був ОСОБА_2 (а. с. 63 т. 1). Відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2017 року у справі № 357/9475/16-к (1-кп/357/160/17), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 367, частиною першою статті 384 КК України. У невстановлений слідством час у період з 05 квітня 2012 року по 15 травня 2012 року ОСОБА_7 особисто виготовив та видав завідомо неправдивий звіт із незалежної оцінки майна, зокрема 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , до якого вніс завідомо неправдиві відомості про вартість оцінюваного об`єкта нерухомості у розмірі 82 838,00 грн, що не відповідало дійсності, завідомо знаючи, що вартість вказаного об`єкта нерухомості є значно вищою. Під час розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_7 звертався до суду із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності, закриття кримінального провадження, посилаючись на вимоги статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Судом було встановлено, що з часу вчинення ОСОБА_7 злочинів, передбачених частиною першою статті 367, частиною першою статті 384 КК України, які йому інкримінуються у період часу з 05 квітня 2012 року по 15 травня 2012 року, пройшов термін, який перевищує трирічний строк, тобто строки притягнення обвинуваченого ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вказані злочини минув, що стало підставою для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності (а. с. 7-9 т. 3).

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_2 , подана представником - ОСОБА_5 , підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення), підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення. Частиною першою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного у частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2014 року № 332-р «Про проведення експерименту із запровадження реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 було затверджено Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 (далі - Тимчасовий порядок), відповідно до якого державне підприємство «Інформаційний центр» Мін`юсту України є організатором електронних торгів та уповноважене на забезпечення здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених Тимчасовим порядком. Відповідно до частини сьомої пункту 1 Тимчасового порядку електронні торги - це прилюдні торги, що здійснюються в електронній формі в системі. Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статті 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням. Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України). Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу. Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України. Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними, а позивач такі дії не оскаржував, у зв`язку із чим його доводи щодо порушень, допущених посадовими особами державної виконавчої служби до початку торгів не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Вищевикладене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 та від 06 квітня 2016 року у справі № 6-242гс16. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, та дійшов неправильного висновку про те, що внаслідок проведення торгів були порушені права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред`явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення цих торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Не заслуговують на увагу посилання позивача про те, що частку спірної квартири, яка перебувала у нього та ОСОБА_4 у спільній частковій власності, відчужено на прилюдних торгах з порушенням його прав та законних інтересів, оскільки ухвала, прийнята у кримінальному провадженні щодо заниження експертом вартості спірної частини квартири сама по собі не свідчить про те, що позивач не міг приймати участі у цих торгах та не мав можливості придбати спірну частину квартири і що саме зазначені ним обставини щодо заниження експертом вартості спірної частини квартири порушили його права та законні інтереси, як особи, яка не приймала участі у спірних торгах. Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження», ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону. Згідно з вимогами частин першої та третьої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. До предмета доказування у цій справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком, зокрема: стартова ціна реалізації майна (розділ 3). Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону). Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19). Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Щодо судових витрат Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 057,50 грн та за подання касаційної скарги - 1 409,60 грн. Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_5 , задовольнити. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 24 травня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП-Факторинг», про визнання прилюдних торгів недійсними та визнання переважного права на придбання спірного майна відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 057,50 грн та касаційної скарги - 1 409,60 грн. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович