Постанова 4857 № 460/3397/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/3397/21 пров. № А/857/15008/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В., за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, прийняте суддею Дудар О.М. о 15 годині 35 хвилині у місті Рівному, повний текст складений 26.05.2021 року у справі за позовом керівника Рівненської обласної прокуратури до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов,- встановив : Керівник Рівненської обласної прокуратури (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця від 25.03.2021 року про відкриття виконавчого провадження (ВП №64936877); постанови державного виконавця від 25.03.2021 року про стягнення виконавчого збору (ВП №64936877) та постанови державного виконавця від 25.03.2021 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (ВП №64936877). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.03.2021 про відкриття виконавчого провадження (ВП №64936877) в частині стягнення з боржника виконавчого збору; визнано протиправною та скасовано постанову вказаного державного виконавця від 25.03.2021 року про стягнення виконавчого збору (ВП №64936877). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист від 15.02.2021 року у справі №460/4126/20 із заявою стягувача було передано старшому державному виконавцю Магді С.Г. у встановленому Положенням №2432/5 порядку, відповідно до графіку взаємозамінності, інформація про який міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження. Старшим державним виконавцем Магдою С.Г. у межах повноважень та у строк, встановлений Законом №1404-VIII, винесено постанову від 25.03.2021 року про відкриття виконавчого провадження №64936877. Суд зазначив, що у спірних правовідносинах відповідачем було прийнято до виконання виконавчий лист щодо виконання рішення суду в частині зобов`язального характеру, а тому прийняття відповідачем зазначеного рішення суду до виконання не суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та є правомірним. Суд погодився з відповідачем, що у спірних правовідносинах виконувалося рішення суду зобов`язального характеру, що не передбачає жодних дій державного виконавця з примусового стягнення. Поряд з цим, резолютивна частина рішення хоча й має зобов`язальний характер, проте має вартісне, грошове вираження задоволеної матеріально-правової вимоги позивача, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.02.2019 року у справі №907/9/17 та від 25.08.2020 у справі №910/13737/19. Таким чином, постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору є протиправними та підлягають до скасування. Що стосується постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 25.03.2021 року, суд зазначив, що такі витрати підтверджені належним розрахунком, а спірна постанова відповідає вимогам законодавства, а тому до скасування не підлягає. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на постанову Верховного Суду від 18.01.2019 року у справі №826/19730/16, відповідно до якої невиконання боржником у встановлений строк рішення суду в добровільному порядку є підставою для примусового виконання такого рішення, що у свою чергу, тягне за собою застосування специфічних санкцій майнового характеру, а саме стягнення виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження. При цьому, закон не ставить можливість застосування таких санкцій у залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення. На момент пред`явлення виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження, рішення суду виконано не було. Отже, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000 грн. є законним. Маються покликання на висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах. Звертає увагу на те, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних із примусовим виконанням виконавчого документу. Виключний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується визначений в ч.5, 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», які у даному випадку відсутні. Вважає, що державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору як за рішення немайнового характеру у відповідності до ч.3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.10. 2020 року у справі №460/4126/20 (а.а.с.7-13) було задоволено позов ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури повністю: - визнано протиправною бездіяльність Рівненської обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні; - зобов`язано Рівненську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в сумі 25089,75 грн; - стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Рівненської обласної прокуратури, судові витрати у виді судового збору в сумі 840,80грн. 15 лютого 2021 року Рівненським окружним адміністративним судом за судовим рішенням, що набрало законної сили 26 січня 2021 року, у справі №460/4126/20 видано виконавчий лист №1 про зобов`язання Рівненської обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 25089,75грн (а.с.85). Стягувачем за вказаним виконавчим листом є ОСОБА_1 , а боржником - Рівненська обласна прокуратура. 17.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі №460/4126/20. Вказану заяву зареєстровано 22.03.2021 року за вх.№10210-33-21 (а.с.84). 25.03.2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магдою С.Г. на підставі заяви ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64936877 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 15.02.2021 Рівненським окружним адміністративним судом у справі №460/4126/20, про зобов`язання Рівненської обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 25089,75грн (а.с.86). 25.03.2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магдою С.Г. у виконавчому провадженні №64936877 винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою постановлено стягнути з боржника 401,85грн (а.а.с.89-90). 25.03.2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магдою С.Г. у виконавчому провадженні №64936877 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою постановлено стягнути з боржника 24000,00 грн (а.а.с.92-93). Вказані постанови від 25.03.2021 року відповідачем було надіслано позивачу з супровідним листом від 25.03.2021 року №64936877/3 (20.1) (а.а.с.88, 91, 94). 13.04.2021 року до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява стягувача ОСОБА_1 від 12.04.2021 року, відповідно до якої остання просила повернути виконавчий документ без подальшого виконання (а.а.с.97-98). 20.04.2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. у виконавчому провадженні №64936877 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.97 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.102-103). Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404-VIII) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Згідно ч.3 ст.27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Суд звертає увагу на те, що вимоги ст.27 Закону №1404-VIII є імперативними, оскільки законодавець зобов`язав державного виконавця одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносити постанову про стягнення виконавчого збору. Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Отже, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, зокрема, якщо у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону не було стягнуто з боржника виконавчий збір, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ч.5 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Приписами частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Статтею ж 7 зазначеного Закону встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Із резолютивної частини рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року у справі №460/4126/20 вбачається, що Рівненську обласну прокуратуру зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в сумі 25089,75 грн. У спірних правовідносинах, що склались у цій справі, вимоги до боржника мають зобов`язальний характер, тоді як за Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 травня 2020 року у справі № 336/4615/17), від 09 липня 2020 року у справа № 806/2179/16), від 16 вересня 2020 року у справі № 310/1512/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 815/3815/17, від 09 грудня 2020 року у справі № 522/19758/18. За такого правого регулювання та обставин справи колегія суддів приходить до висновку про непоширення на спірні правовідносини пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону «Про виконавче провадження», а відтак відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магди С.Г. від 25.03.2021 року про відкриття виконавчого провадження (ВП №64936877) та постанови від 25.03.2021 року про стягнення виконавчого збору (ВП №64936877) Судові витрати розподілу не підлягають з урахуванням вимог ст. 139 КАС України. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 272, 287, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі №460/3397/21 в частині задоволених позовних вимог скасувати і прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні позову керівника Рівненської обласної прокуратури - відмовити. В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 13.10.2021 року.