Ухвала КАС ВС № 460/4126/20

УХВАЛА 27 квітня 2021 року Київ справа №460/4126/20 адміністративне провадження №К/9901/6926/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шевцової Н.В., суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р., розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 460/4126/20 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, за касаційною скаргою Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, прийняте у складі головуючого судді Друзенко Н.В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Пліша М.А., суддів Большакової О.О., Ніколіна В.В., ВСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Рівненської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просила: 1.1 визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні та про зобов`язання нарахувати таку вихідну допомогу в сумі 25089,75 грн.

2. На обґрунтування позову позивач зазначила, що з 29 вересня 2005 року по 04 травня 2020 року вона проходила службу в органах прокуратури України на різних прокурорських посадах. Наказом від 30 квітня 2020 року № 355к її звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Рівненської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) з 04 травня 2020 року. Одночасно зазначеним наказом відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури було доручено провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні позивачу кошти при звільненні. Отже, ознайомившись із змістом розрахункового листа, позивач виявила, що в ньому відсутня інформація щодо нарахування вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до вимог статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). 2.1. При цьому, позивач зауважувала, що за статтею 44 КЗпП України працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, зокрема, у тому випадку, коли трудовий договір припиняється на підставах, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП України. 2.2. В свою чергу, як вбачається зі змісту пункту 1 статті 40 КЗпП України (розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) та пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації орану прокуратури в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), підстави для звільнення, зазначені в наведених нормах, є тотожними. В свою чергу, частиною п`ятою статті 51 Закону № 1697-VII передбачений виключний перелік випадків, коли до відносин служби в органах прокуратури не можуть застосовуватися норми КЗпП України і ними не встановлено жодних обмежень щодо виплат вихідної допомоги при звільненні.

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, позов задоволено: 3.1 визнано протиправною бездіяльність Рівненської обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні; 3.2 зобов`язано Рівненську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в сумі 25089,75 грн; 3.3 стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Рівненської обласної прокуратури судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн.

4. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ) в Закон № 1697-VII та у КЗпП України не встановлюють жодних обмежень щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, а оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України.

5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 01 березня 2021 року.

6. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7. Так, на обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що підстави звільнення, передбачені пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України та пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у даному випадку є тотожними і при звільненні прокурорів на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII повинні застосовуватися вимоги статті 44 КЗпП України щодо виплати вихідної допомоги. 7.1. Відповідач стверджує, що після набрання 25 вересня 2019 року чинності Законом № 113-ІХ, яким внесено зміни до Закону № 1697-VII (частина п`ята статті 51), статті 40 КЗпП України, відсутній єдиний висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості виплати вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України звільненим прокурорам відповідно пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. 7.2. Додатково заявник касаційної скарги посилається на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16, відповідно до якого встановлено, що у разі звільнення працівника на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні і відповідно прокурор не набуває права на її отримання.

8. За таких обставин відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. 9. 17 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р. відкрито касаційне провадження та витребувано із Рівненського окружного адміністративного суду справу № 460/4126/20. 9.1. Вказане касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. 10. 30 березня 2021 року справа № 460/4126/20 надійшла до Верховного Суду. 11. 29 березня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якій позивач спростовуючи її доводи просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на підставі пункту 4 частини першої статті 339 КАС України.

12. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

13. Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає таке.

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом прокурора Рівненської області від 30 квітня 2020 року № 355к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Рівненської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VІІ з 04 травня 2020 року. 14.1. Вказаний наказ видано на підставі рішення кадрової комісії № 2 від 09 квітня 2020 року № 267 та відповідно до статті 11, підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.

15. Предметом розгляду у цій справі є питання виплати вихідної допомоги (передбаченої нормами статті 44 КЗпП України) при звільненні прокурорів на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

16. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що внесені зміни Законом № 113-IX) в Закон № 1697-VII та у КЗпП України не встановлюють жодних обмежень щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, а оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України.

17. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі було посилання заявника касаційної скарги на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки не прийнято жодного рішення щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості виплати вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України звільненим прокурорам відповідно пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

18. На обґрунтування підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року позивач зазначає, що до постановлення ухвали про відкриття провадження у цій справі Верховним Судом у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19, від 27 січня 2021 року у справі № 380/1662/20, від 21 січня 2021 року у справі № 260/1890/19, від 26 лютого 2021 року у справі № 1.380.2019.006923 уже висловлювалась правова позиція щодо виплати звільненим прокурорам вихідної допомоги на підставі приписів статті 44 КЗпП України.

19. Так, предметом розгляду Верховним Судом у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19, від 27 січня 2021 року у справі № 380/1662/20, від 21 січня 2021 року у справі № 260/1890/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 640/23379/19, від 25 лютого 2021 року у справі № 640/8451/20, від 26 лютого 2021 року у справі № 1.380.2019.006923 також було питання виплати вихідної допомоги (передбаченої нормами статті 44 КЗпП України) при звільненні прокурорів на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

20. Отже, правовідносини у цій справі та у справах № 560/3971/19, № 380/1662/20, № 260/1890/19, № 640/23379/19, № 640/8451/20, № 1.380.2019.006923 є подібними.

21. Крім того, у вказаних постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19, від 27 січня 2021 року у справі № 380/1662/20, від 21 січня 2021 року у справі № 260/1890/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 640/23379/19, від 25 лютого 2021 року у справі № 640/8451/20, від 26 лютого 2021 року у справі № 1.380.2019.006923 Верховний Суд уже викладав свою правову позицію, а саме, що частиною п`ятою статті 51 Закону № 1697-VII (у редакції Закону № 113-ІХ) та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

22. Отже, після відкриття касаційного провадження у цій справі виявилося, що Верховний Суд у своїх постановах вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій переглянули справу відповідно до вказаних висновків Верховного Суду.

23. Доводи касаційної скарги стосовно врахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16, відповідно до якої, враховуючи те, що прокурора звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом № 1697-VII, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, він не набув права на її отримання, висновків судів попередніх інстанцій не спростовую з огляду на наступну сталу практику у цій категорії спорів, викладену у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19, від 27 січня 2021 року у справі № 380/1662/20, від 21 січня 2021 року у справі № 260/1890/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 640/23379/19, від 25 лютого 2021 року у справі № 640/8451/20, від 26 лютого 2021 року у справі № 1.380.2019.006923

24. За правилами пункту 4 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

25. Відповідно до частини другої статті 339 КАС України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

26. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 339 КАС України. Керуючись статтями 327, 339, 341, 343, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження № К/9901/6926/21 задовольнити.

2. Закрити касаційне провадження № К/9901/6926/21 у справі № 460/4126/20 за касаційною скаргою Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова Судді: В.Е. Мацедонська О.Р. Радишевська