Постанова 4855 № 640/8784/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8784/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Вовк П.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі Хмарській К.І. за участю: позивача: ОСОБА_1 представників позивача: Баумана Ю.Т., Москаля Г.Г. представника відповідача: Скриголюк І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів в частині, поновлення на посаді,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі по тексту - відповідач, НП України) в якому просив: - визнати незаконним та скасувати ч. 2 наказу НП України №172 від 01 березня 2021 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , полковника поліції - начальника відділу контролю за обігом зброї Департаменту превентивної діяльності шляхом звільнення зі служби; - визнати незаконним та скасувати наказ НП України №296 о/с від 12 березня 2021 року, в частині реалізації дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відносно полковника поліції ОСОБА_1 ; - поновити ОСОБА_1 , полковника поліції, на посаді начальника відділу контролю за обігом зброї Департаменту превентивної діяльності з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу; - стягнути з НП України 100 000, 00 грн. завданої моральної шкоди. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2021 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення - скасувати, виходячи з наступного. Згідно із п.4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом НП України від 19 лютого 2021 року № 138 «Про призначення та проведення службового розслідування» було призначено службове розслідування у формі письмового провадження з метою перевірки інформації, викладеної у зверненні представників Асоціації власників зброї України від 09 лютого 2021 року (вх. ДДЗ № Кол-4242 від 19 лютого 2021 року) щодо можливих порушень законності окремими працівниками Департаменту превентивної діяльності (Т.1 а.с.11). За результатами службового розслідування відносно ОСОБА_1 , яке оформлено висновком від 01.03.2021 року, затвердженим головою НП України Ігорем Клименком 01.03.2021 року, НП України було прийнято наказ від 01.03.2021 року № 172 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських» (далі по тексту - оскаржуваний наказ № 1). Відповідно до п. 2 вищезазначеного оскаржуваного наказу, за вчинення дисциплінарного проступку, яке виявилося в порушенні вимог п. 3 ч. 3 статті 1, п. 7 ч. 1 статті 3 Дисциплінарного статуту НП України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VІII, п.п. 1, 2 ч. 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 8 Закону України «Про звернення громадян», пп. 1 п. 12 розділу ІІ Інструкції з діловодства і системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 20 травня 2016 року № 414, п. 2.6 глави 2 розділу І Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 637/3077, а також функціональних обов`язків, полковника ОСОБА_1 начальника відділу контролю за обігом зброї Департаменту превентивної діяльності, звільнити зі служби в поліції (т. 1 а.с.186-187). Наказом НП України від 12.03.2021 року № 296 о/с «По особовому складу», полковника ОСОБА_1 , начальника відділу контролю за обігом зброї Департаменту превентивної діяльності, з 12.03.2021 року звільнено зі служби в поліції за п. 6, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (т. 1 а.с.189) (далі по тексту - оскаржуваний наказ № 2). Вважаючи оскаржувані накази протиправними, а своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що дисциплінарною комісією було надано ОСОБА_1 можливість скористатись своїм правом надати пояснення, однак позивач ним не скористувався, а звільнення зі служби в поліції відбулося, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, накладеного на підставі наказу від 01 березня 2021 року № 172, що відповідає вимогам Закону України «Про Національну поліцію». Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі по тексту - Закон)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до приписів ч. 1 статті 18 Закону, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі по тексту - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (стаття 11 Дисциплінарного статуту). Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. За правилами ч. 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно з вимогами ч. 8 статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Так, ч.ч. 1-6 статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Відповідно до ч.ч. 1, 9-15 статті 15 Дисциплінарного статуту, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право: 1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; 2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; 3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Поліцейський, який з поважних причин не може прибути на засідання дисциплінарної комісії, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів. Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі. Правовими положеннями ст. 16 Дисциплінарного статуту передбачено строки проведення службового розслідування. Так, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. Частинами 7-8 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Відповідно до п. 21 ч. 1 статті 23 Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 637/3077 затверджено Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів (далі також - Інструкція № 622). Як вбачається з матеріалів справи та матеріалів службового розслідування, згідно з Положенням про Департамент превентивної діяльності Національної поліції України (далі також - ДПД), затвердженим наказом НПУ від 27 листопада 2015 року № 123 (із змінами та доповненнями), до функцій ДПД належить, зокрема, здійснення контролю за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил і порядку зберігання та використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту й активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, а також видача та анулювання відповідно до законодавства дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони. Безпосереднє керівництво особовим складом відділу контролю за обігом зброї Департаменту превентивної діяльності (далі також - ВКОЗ) здійснюється начальником цього відділу полковником поліції ОСОБА_1 . Упродовж 2020 року уповноваженим підрозділом центрального органу управління поліції до головних управлінь Національної поліції в областях та м. Києві надіслано 5496 матеріалів, на підставі яких фізичним та юридичним особам видано дозвільні документи. Під час вибіркового вивчення зазначених матеріалів виявлено 2587 особових справ власників зброї, оформлених з порушенням вимог відповідних нормативних актів. Зокрема, у 304 справах немає підпису особи на заяві про придбання зброї або пристрою, 156 - немає підписів на заявах про реєстрацію зброї, 851 - наявні лише заява на придбання або на реєстрацію зброї, 2044 - немає рапортів про перевірку власника зброї за місцем проживання, 114 - немає відомостей про відсутність або наявність судимості, 68 - немає медичних довідок, 105 - немає довідок про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, 1 - немає платіжного документа (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв`язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги, 239 - немає картки-заяви, що не відповідає вимогам Інструкції №

622. Таким чином, в ході службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що начальник ВКОЗ полковник поліції ОСОБА_1 , під час розгляду звернень фізичних та юридичних осіб не забезпечили належне опрацювання матеріалів щодо оформлення дозволів зазначеним особам на придбання, перевезення, зберігання та носіння предметів та матеріалів, на які поширюється дія дозвільної системи, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими та речовими доказами (оптичний носій інформації - DVD-R диск з електронними копіями матеріалів службового розслідування - Т.1 а.с.225). Відповідно до норм чинного законодавства, під порушенням присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Даний правовий висновок зазначено і у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 824/227/17-а. Приймаючи рішення про правомірність оскаржуваних наказів, за наслідком аналізу наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 своїми діями допустив систематичне порушення норм Інструкції № 622, тобто вчинив дисциплінарний проступок, який з урахуванням загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов`язків на службі в органах поліції. Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи, доводи сторін та наявні докази, зазначає, що вищевказаний висновок суду першої інстанції є передчасним з огляду на порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування, та відповідно, порядку звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . Як вбачається з вищевказаного положення ст. 16 Дисциплінарного статуту передбачено строки проведення службового розслідування. Так, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. За правилами статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення є помилковими, оскільки в даному випадку предметом дослідження першочергово має бути порушення порядку проведення службового розслідування, а не його наслідки у вигляді застосування дисциплінарного стягнення та строку їх застосування. Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що під час проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 , останній у період з 22.02.2021 року по 11.03.2021 року перебував на лікуванні у стаціонарі терапевтичного відділення Центрального госпіталю МВС України, про що НП України було своєчасно повідомлено. Як зазначає позивач в апеляційній скарзі, до госпіталю ОСОБА_1 було доставлено бригадою швидкої допомоги із приміщення НП України, де позивач виконував свої службові обов`язки. 04.10.2021 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення НП України, в яких відповідачем підтверджено обізнаність останнього про перебування позивача на лікарняному. Крім того, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання НП України про те, що посадовими особами відповідача здійснено відвідання ОСОБА_1 у Центральному госпіталі МВС України для отримання пояснень в рамках службового розслідування, оскільки зазначені дії не передбачено порядком проведення службового розслідування та правовими положеннями Дисциплінарного статуту. Разом з тим, відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували нагальність вирішення вказаного питання шляхом опитування ОСОБА_1 , в момент його непрацездатності, у присутності лікуючого лікаря, з урахуванням того, що останньому надано право продовження службове розслідування, відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту, у зв`язку з перебуванням поліцейського Дутова В.О., стосовно якого проводилося службове розслідування, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Разом з тим, членами дисциплінарної комісії не ініційовано зупинення проведення службового розслідування та завершено його 01.03.2021 року, тобто станом на момент, коли позивач продовжував перебувати на стаціонарному лікуванні. Отже, НП України порушено законні права та інтереси ОСОБА_1 , через ненадання останньому можливості скористатися своїми правами в рамках проведення службового розслідування. Також, безпідставно складено акт про відмову ОСОБА_1 від надання пояснень, який був зареєстрований у встановленому порядку та приєднаний до службового розслідування протиправно, адже позивач перебуваючи на лікарняному не зобов`язаний надавати будь-які пояснення та доводити свою невинуватість в рамках службового розслідування. Вказані вище обставини справи та наявні в матеріалах справи докази спростовують висновки суду першої інстанції про те, що дисциплінарною комісією було надано ОСОБА_1 можливість скористатись своїм правом надати пояснення, однак позивач їм не скористувався. Правовими положеннями п. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту регламентовано, що порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. У свою чергу, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за N 1355/32807). Відповідно до п. 2 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: - надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставив, які досліджуються; - подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; - ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; - подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; - брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; - користуватися правничою допомогою, послугами представника. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі № 816/1218/16 від 03.04.2019 року, судам необхідно звертати увагу на підставу звільнення і надавати оцінку саме наявності або відсутності дисциплінарного проступку в рамках проведеного службового розслідування, а також доказам на їх підтвердження. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуваний наказ НП України №172 від 01 березня 2021 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , шляхом звільнення зі служби є протиправним та підлягає скасуванню. У свою чергу, оскаржуваний наказ НП України № 296 о/с від 12 березня 2021 року, прийнятий на підставі скасованого судом апеляційної інстанції наказу №172 від 01 березня 2021 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , в частині реалізації дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відносно полковника поліції ОСОБА_1 також є протиправним та підлягає скасуванню, як похідна вимога. З огляду на скасування судом апеляційної інстанції оскаржуваних наказів як протиправних, задоволенню підлягає позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за обігом зброї Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України, починаючи з 13.03.2021 року. Як визначає ч. 5 ст. 24 Дисциплінарного статуту у разі поновлення порушених прав поліцейського у судовому порядку вищий керівник зобов`язаний негайно вжити заходів до поновлення прав поліцейського, усунення обставин, що призвели до таких порушень, та притягти до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень. Таким чином, позивач має бути поновлений на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Правовими положеннями ч.1 ст. 235 Кодексу законів про працю України регламентовано, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Частиною 2 ст.235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у порядку. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі по тексту - Порядок), відповідно до п.2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Із пункту 5 вказаного Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Пунктом 8 вказаного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Отже, кількість днів вимушеного прогулу з дня звільнення позивача та до винесення судом даного рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку - з 13.03.2021 року по 05.10.2021 року включно (дата ухвалення рішення судом) - складає 207 календарних днів. 04.10.2021 року НП України додано до додаткових пояснень довідку №29/5-347 від 22.09.2021 року про доходи ОСОБА_1 , в якій зазначено, що середньоденне грошове забезпечення останнього становить 1040,38 грн. За таких підстав, на користь ОСОБА_1 , належить виплатити суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 215 358,66 грн. (207 х 1040,38 грн.). Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправними та скасування наказів НП України №172 від 01 березня 2021 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , та №296 о/с від 12 березня 2021 року, в частині реалізації дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відносно полковника поліції ОСОБА_1 ; поновлення полковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за обігом зброї Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України, починаючи з 13.03.2021 року; стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу (грошового забезпечення) в розмірі 215 358,66 грн. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов частково. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2021 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів в частині, поновлення на посаді,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задовольнити частково. Визнати незаконним та скасувати ч. 2 наказу Національної поліції України № 172 від 01 березня 2021 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 полковника поліції - начальника відділу контролю за обігом зброї Департаменту превентивної діяльності шляхом звільнення зі служби. Визнати незаконним та скасувати наказ Національної поліції України № 296 о/с від 12 березня 2021 року по особовому складу, в частині реалізації дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби полковника поліції ОСОБА_1 . Поновити полковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за обігом зброї Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України, починаючи з 13.03.2021 року. Стягнути з Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108578) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 13.03.2021 року по 05.10.2021 року включно, в розмірі 215 358,66 грн. (двісті п`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят вісім грн. 66 коп.). В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 12.10.2021 року