Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/4728/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/4728/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 р. (суддя Ільков В.В., повне судове рішення складено 30.06.2021 р.) в справі № 160/4728/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській, третя особа Новокодацький відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання протиправною та скасування вимоги, стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській (далі ГУ ДПС), третя особа Новокодацький відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі ВДВС), про визнання протиправною та скасування вимоги про борг (недоїмку) від 19.12.2020 р. №Ф-38178-50/67У станом на 19.11.2020 р., винесену ГУ ДПС у Дніпропетровської області на суму 9 654,04 грн.; зобов`язання списати нарахований йому борг (недоїмку), штраф, пеню по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вимогою про борг (недоїмку) від 19.02.2020 р. №Ф-38178-50/67У станом на 19.11.2020 р. в сумі 9 654,04 грн. відповідно до пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464-ІV від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами, внесеними Законами № 1774-VIII від 06.12.2016 року, № 2148-VIII від 03.10.2017 року, № 592-ІХ від 13.05.2020 року; стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області завдану матеріальну шкоду в сумі 10 907,96 грн., яка складається з вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 р. № Ф-38178-50/67У станом на 19.11.2020 р. в сумі 9 654,04 грн.; постанови про стягнення виконавчого збору від 11.12.2020 р. у виконавчому провадженню ВП №63877269, винесену Новокодацьким відділом державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в сумі 965,40 грн.; постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 11.12.2020 р. по виконавчому провадженню ВП № 63877269, винесену Новокодацьким відділом державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в сумі 288,52 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 р. в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець і не перебуває на спрощеній загальній системі оподаткування, адже 22.12.1997 р. він став на облік до Пенсійного фонду України як фізична особа-підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування, здійснює діяльність за видами КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права» як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність адвоката. Судом першої інстанції не враховано, що 15.09.2018 р. позивач досяг 65-річного віку, отримує пенсію, тому в силу ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» він звільнений від сплати ЄСВ, а також факт звернення до відповідача на підставі п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону про звільнення від нарахування, сплати ЄСВ та списання боргу (недоїмки) за період 2017 р. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що за даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 зареєстрований в Правобережній ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Новокодацький район м. Дніпра) з 04.12.1997 року за №5909 як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, а саме адвокатську діяльність та є платником єдиного внеску. Самозайнята особа ОСОБА_1 за період з 04.12.1997 року по теперішній час обліковується на загальній системі оподаткування. У реєстрі застрахованих осіб встановлена ознака «пенсіонер, який досяг пенсійного віку» з 01.01.2018 року. Судом першої інстанції зазначено, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та здійснює діяльність за видами КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права», як самозайнята особа, ведуча незалежну професійну діяльність, - адвокат на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 0705 від 24 квітня 1997 року, виданого на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (пп. 14.1.226 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України). Позивачем 24.04.2018 року до Правобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області була подана податкова декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік та звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форми № Д5 (річна) та додаток 5) за 2017 рік, відповідно до яких сплачено ЄСВ в розмірі 8 448 грн., 10.04.2019 р. подана додаткова декларація про майновий стан і доходи за 2018 рік та звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форми № Д5 (річна) та додаток 5) за 2018 рік, де він сплатив ЄСВ в загальному розмірі 9 828,72 грн. В інтегрованій картці платника (далі - ІКП) самозайнятої особи ОСОБА_1 по коду бюджетної класифікації 71040000 «єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність», в автоматичному режимі здійснено нарахування єдиного внеску. Станом на час розгляду справи за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 самозайнятій особі ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску, а саме: квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року; 2017 у сумі 8448,00 грн., граничний строк сплати до 02.05.2018 року; квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року; квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року; квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 року; квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року; квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 року; квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019 року; квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020 року; квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн., граничний строк сплати до 21.04.2020 року; квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020 року; квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн., граничний строк сплати до 19.10.2020 року; квартал 2020 року у сумі 3300,00 грн., граничний строк сплати до 19.01.2021 року. Станом на час розгляду справи за даними ІТС «Податковий блок» позивачем за 2017-2020 роки сплачено єдиного внеску на суму 29 293,44 грн., у зв`язку з чим по єдиному внеску обліковується недоїмка у розмірі 9 595,30 грн. Відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів, за якими розраховані нарахування єдиного соціального внеску, сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-38178-50/67 У від 19.02.2020 року на суму 9 654,04 грн., згідно з якою заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 9 654,04 грн. (недоїмка), сума боргу визначена станом на 19.11.2020 року. Оскільки за даними інформаційної системи податкового органу позивач зареєстрований з 04.12.1997 року за №5909 як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, (адвокатську діяльність) та відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закон № 2464 є платником єдиного внеску, позивач не зареєстрований фізичною особою-підприємцем, суд першої інстанції вважав, що позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування незалежно від отриманого доходу. При цьому суд першої інстанції вважав, що позивач не звільнений від сплати єдиного внеску у спірному періоді, адже положення про звільнення від сплати ЄСВ осіб, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, набрали чинності з 01.01.2021 р. Приведені обставини стали підставою для відмови у задоволенні позову в частині скасування вимоги. Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, суд першої інстанції також вважав такі вимоги необґрунтованими через відсутність протиправності в діях відповідача щодо формування вимоги, а також недотримання позивачем процедури повернення помилково або надміру сплачених до бюджету коштів. Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджено відповідним посвідченням (а.с. 20). ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС за ознакою « 94 - фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю» (адвокат), вид діяльності КВЕД 74.11.1 адвокатська діяльність (а.с. 175), перебуває на спрощеній системі оподаткування. Позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець. ГУ ДПС у Дніпропетровській області 19.02.2020 р. прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-38178-50/67, якою повідомлено ОСОБА_1 про те, що заборгованість зі сплати єдиного внеску складає 9 654,04 грн. За відомостями інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 самозайнятій особі ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску, а саме: квартал 2018 р. у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати - до 19.04.2018 р.; 2017 рік у сумі 8 448,00 грн., граничний строк сплати - до 02.05.2018 р.; квартал 2018 у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати - до 19.07.2018 р.; квартал 2018 у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати - до 19.10.2018 р.; квартал 2018 у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати - до 21.01.2019 р.; квартал 2019 у сумі 2 754,18 грн., граничний строк сплати - до 19.04.2019 р.; квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн., граничний строк сплати - до 19.07.2019 р.; квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн., граничний строк сплати - до 21.10.2019 р.; квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн., граничний строк сплати - до 20.01.2020 р.; квартал 2020 року у сумі 2 078,12 грн., граничний строк сплати - до 21.04.2020 р.; квартал 2020 року у сумі 1 039,06 грн., граничний строк сплати - до 20.07.2020 р.; квартал 2020 року у сумі 3 178,12 грн., граничний строк сплати - до 19.10.2020 р.; квартал 2020 року у сумі 3 300,00 грн., граничний строк сплати - до 19.01.2021 р. Позивачем за 2017-2020 роки сплачено єдиного внеску на суму 29 293,44 грн., у зв`язку з чим по єдиному внеску обліковується недоїмка у розмірі 9 595,30 грн. Спірним під час апеляційного перегляду справи є правомірність вимоги через нездійснення позивачем незалежної професійної діяльності та не отримання відповідного доходу. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Зміст визначення «самозайнята особа» наведено у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Тобто, адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 Податкового кодексу України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства. Статтею 178 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи, є резидентами і у річній податковій декларації поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи. Під час виплати суб`єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов`язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації. Згідно із підпунктом 2 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI, застосовується судом в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1 якого єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до частин другої, третьої та восьмої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Згідно із підпунктом 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Особи, які провадять, у тому числі адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ до платників єдиного внеску. Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, законодавець звільнив від сплати єдиного внеску з підстав отримання певного виду пенсії, досягнення пенсійного віку, а також осіб з інвалідністю, тільки таких платників єдиного внеску як фізичні особи-підприємці та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Відтак, позивач як особа, яка має права провадити незалежну професійну діяльність та яка отримує пенсію і досягла пенсійного віку, не звільняється від сплати єдиного внеску у періоді, за який контролюючим органом виставлена вимога. Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки позивач зареєстрований з 04.12.1997 р. як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокатську діяльність), та відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закон № 2464-VI є платником єдиного внеску, не зареєстрований як фізична особа-підприємець, то позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування незалежно від отриманого доходу. Наявність такого обов`язку, з урахуванням на доведеності існування недоїмки з єдиного внеску у спірний період, свідчить про правомірність оскарженої вимоги. Доводи апелянта про те, що він зареєстрований фізичною особою-підприємцем, не підтверджені жодними доказами, а відповідачем доведено факт реєстрації та перебування позивача на обліку саме як самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, (адвокат). Стосовно наявності підстав для звільнення позивача від сплати єдиного внеску суд зазначає наступне. Вище судом зроблено висновок, що у періоді, за який відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивач в силу вимог Закону № 2464-VI не звільнений від сплати єдиного внеску, а законодавець звільнив від сплати єдиного внеску з підстав отримання певного виду пенсії, досягнення пенсійного віку, а також осіб з інвалідністю, тільки таких платників єдиного внеску як фізичні особи-підприємці та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. № 2148-VIII внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме перше речення частини четвертої статті 4 викладено в такій редакції: «

4. Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 року № 592-IX (далі - Закон № 592-IX) внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема у статті 4: у частині четвертій цифру « 4» замінено цифрами « 4, 5», а після слів «отримують пенсію за віком» доповнено словами «або за вислугу років». Розділом II «Прикінцеві положення» Закону № 592-IX визначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Відтак, саме з 01.01.2021 р. діє частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI із змінами, внесеними Законом № 592-IX, якою передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно, оскільки до 01.01.2021 р. Закон №2464-VI не містив приписів щодо звільнення від сплати єдиного внеску осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 4, до яких відноситься й позивач, тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати єдиного внеску на час формування вимоги. Стосовно доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції наявності підстав для списання боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску суд вказує на таке. Законодавцем доповнено розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI пунктом 9-15, яким, зокрема, передбачено, що підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року: а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше; б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше. Приписами пункту 9-15 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI також врегульована процедура списання недоїмки, яка передбачає вчинення платником певних дій, зокрема, подання заяви до контролюючого органу про списання недоїмки. Таким чином, доводи апелянта стосовно можливості списання недоїмки не мають правового значення в контексті спірних правовідносин, адже питання списання недоїмки вирішується контролюючим органом за заявою платника, а не судом в межах розгляду спору про правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) як індивідуального акту. Крім того, суд звертає увагу, що питання прийняття рішення про списання недоїмки відноситься до виключної компетенції відповідача. Також суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав стягнення матеріальної шкоди з відповідача, адже вимога про сплату боргу (недоїмки), яка є виконавчим документом, визнана судом правомірною, тобто обґрунтовано звернута контролюючим органом до примусового виконання, тому відсутні підстави вважати, що відповідачем завдана позивачу матеріальна шкода. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 р. в справі № 160/4728/21 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 р. в справі № 160/4728/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській, третя особа Новокодацький відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання протиправною та скасування вимоги, стягнення коштів залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 13.10.2021 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 13.10.2021 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко