Постанова 4851 № 520/8076/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 р.Справа № 520/8076/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Курило Л.В. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.07.21 року по справі № 520/8076/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправною відмову ГУ ДПС у Харківській області у проведенні списання заборгованості ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 35265,19 грн на підставі п. 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що оформлена у вигляді акта камеральної перевірки ФО-П ОСОБА_1 ГУ ДПС у Харківській області № 16616/20-40-24-13-42 від 03.02.3021; - зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області провести ОСОБА_1 списання заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 35265,19 грн. на підставі п. 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач звернувся до ГУ ДПС у Харківській області з заявою на підставі пункту 9-15 розділу VIII Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" про списання несплачених сум недоїмки та штрафних санкцій з 01.01.2017 по 01.12.2020. Засобами поштового зв`язку отримав від ГУ ДПС у Харківській області № 16616/20-40-24-13-42 від 03.02.3021 акт камеральної перевірки з питань списання суми недоїмки по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2009 по 30.09.2020. Згідно висновків акту ГУ ДПС у Харківській області прийнято рішення про відмову позивачу у списанні суми недоїмки за період з 01.01.2017 по 30.09.2020 у розмірі 35265,19 гривень. За результатами розгляду заперечень на акт, висновки залишені без змін. Позивач з вказаною відмовою не погоджується, вважає її необґрунтованою та такою, що не узгоджується з приписами податкового законодавства. Зазначає, що податковий орган не врахував, що ним не отримано оподатковуваний прибуток у вказаний період, а отримані доходи є меншими за здійснені ним видатки. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги, що позивач перебував на загальній системі оподаткування та мав право у періоди, в яких не отримував дохід (прибуток), не нараховувати єдиний внесок, навіть у розмірі мінімального страхового внеску. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, інформації, яка міститься в ІТС "Податковий блок", протягом 4 кварталу 2019 року та 1 кварталу 2020 року ФОП ОСОБА_1 отриманий дохід від підприємницької діяльності на загальну суму 13368,00 грн, що суперечить вимогам Закону № 1072-ІХ. З огляду на вказане відповідачем відмовлено у списанні суми недоїмки з єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 30.09.2020 у розмірі 35265,19 грн. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 21.09.2009 по 30.12.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та знаходився на обліку у ГУ ДПС у Харківській області (Шевченківський район) на загальній системі оподаткування. За власною заявою реєстрацію фізичної особи-підприємця припинено, запис в реєстрі №2004800060001132826 від 30.12.2020. 13 січня 2021 року позивач звернувся до ГУ ДПС у Харківській області з заявою на підставі пункту 9-15 розділу VIII Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" про списання несплачених сум недоїмки та штрафних санкцій за період з 01.01.2017 по 01.12.2020. Податковим органом на підставі п.5 ч.1 ст.4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями, п.76 ст. 86 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку позивача. Результатами камеральної перевірки встановлено, що згідно з даними ІС "Податковий блок" ОСОБА_1 знаходився на обліку у Головному управлінні ДПС у Харківській області (Шевченківський район - 2030) з 21.09.2009 по 30.09.2020 як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. За висновками акту згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, інформації, яка міститься в ІС "Податковий блок", протягом 4 кварталу 2019 року та 1 кварталу 2020 року ОСОБА_1 отриманий дохід від підприємницької діяльності на загальну суму 13368,00 грн, що суперечить вимогам Закону №1072-ІХ. В лютому 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 отримав акт ГУ ДПС у Харківській області № 16616/20-40-24-13-42 від 03.02.3021 камеральної перевірки з питань списання суми недоїмки по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2009 по 30.09.2020. За висновками акту ГУ ДПС у Харківській області прийнято рішення про відмову у списанні суми недоїмки за період з 01.01.2017 по 30.09.2020 у розмірі 35265,19 гривень. Не погодившись з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивач звернувся до ГУ ДПС у Харківській області із запереченнями на акт камеральної перевірки та просив за наслідками розгляду заперечень прийняти рішення про списання ОСОБА_1 суми недоїмки по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.09.2020 у розмірі 35265,19 гривень. 22 квітня 2021 року на адресу позивача надійшов лист-відповідь ГУ ДПС у Харківській області від 14.04.2021 вих. № 3827/6/20-40-24-13-26, за змістом якого податковий орган повідомив, що 03 березня 2021 року ГУ ДПС розглянуто питання щодо заперечень на акт камеральної перевірки від 03.02.2021 № 1616/20-40-24-13- 42, за результатами чого висновок акту про відмову в списанні суми недоїмки за період з 01.01.2017 по 30.09.2020 у розмірі 35265,19 гривень залишено без змін. Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 13 травня 2020 року Верховною радою України прийнято Закон України №592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон №592-ІХ). З 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону № 592-ІХ, відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15. Згідно вказаного пункту підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року: а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше; б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше. Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом. У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником (особою) та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою. Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються. Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню. Податковий орган протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми, надає територіальним підрозділам державної виконавчої служби інформацію про такі списані суми недоїмки з єдиного внеску в розрізі платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З дня винесення податковим органом рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, на підставі наданої податковим органом інформації підлягають закінченню відкриті державною виконавчою службою виконавчі провадження та припиняються заходи примусового виконання рішень щодо стягнення таких сум з платників єдиного внеску, яким здійснюється списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, відповідно до цього пункту в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". Системний та синтаксичний аналіз приписів п. 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI свідчить про те, що умовою списання сум недоїмки є, зокрема, неотримання платником податків доходу (прибутку) протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому визначена законодавцем умова щодо неотримання доходу (прибутку) свідчить про необхідність перевірки відсутності одночасно як доходу, так і прибутку за відповідний період. Вказаний підхід до застосування норми п. 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI відповідає також змісту пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (щодо усунення дискримінації за колом платників)" № 592-IX від 13.05.2020, яким запроваджено процедуру списання недоїмки. Так, в обґрунтування необхідності прийняття законопроекту законодавцем зокрема, зазначено, що "встановлення обов`язку сплати ЄСВ без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання даного виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування ЄСВ саме отриманий дохід." Відповідачем в ході камеральної перевірки встановлені факти отримання позивачем доходів від підприємницької діяльності, що підтверджується Відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів протягом 4 кварталу 2019 року та 1 кварталу 2020 року на загальну суму 13368,00 грн за кодом доходів

157. Особою, яка здійснила виплату, відповідно до коду ЄДРПОУ є ФОП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ). Згідно Додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за № 111/26556, за кодом 157 зазначається дохід, виплачений самозайнятій особі (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 розділу IV, статей 177 та 178 розділу IV Кодексу) Відповідно до пп. 165.1.36 п.165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи - дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу. Відповідно до пп. 177.1 - 177.4. статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми доходу у вигляді бюджетного гранту. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем у вигляді такого гранту, здійснюється у порядку, визначеному пунктом 170.7-1 статті 170 цього Кодексу. Судом встановлено, що отримані позивачем у 4 кварталі 2019 - 1 кварталі 2020 доходи не відносяться до тих видів доходів, що не підлягають включенню відповідно до норм пп. 165.1.36 п.165.1 ст. 165, ст. 177 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу для цілей сплати податку на доходи фізичних осіб та є доходами від підприємницької діяльності, які включаються до доходів ФОП, який перебуває на загальній системі оподаткування. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року отримував доходи від здійснення підприємницької діяльності, які підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Посилання позивача на неотримання ним оподатковуваного прибутку від здійснення підприємницької діяльності у вказаному періоді, що також відповідає Відомостям з центральної бази даних Держреєстру фізичних осіб ДПС України та поданим позивачем до податкового органу податковим деклараціям про майновий стан і доходи за 2019, 2020 роки, не змінює висновок суду, оскільки для отримання права на списання сум недоїмки з ЄСВ необхідно підтвердити як відсутність прибутку, так і доходу від підприємницької діяльності. Отже, колегія суддів приходить до висновку. що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 по справі № 520/8076/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) Л.В. Курило С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 07.02.2022 року