Постанова 4851 № 520/3753/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 р.Справа № 520/3753/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.10.20 року по справі № 520/3753/2020 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0044775706 від 11.04.2019 про застосування штрафної санкції у розмірі 6077,72грн.; - стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області завдану моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. В обґрунтування позову позивач зазначала, що штраф та пеню нараховані на суму неіснуючої заборгованості, а отже вимога підлягає скасуванню. Позивач повідомила суд про те, що за лютий 2018 на її картку платника відбулось подвійне нарахування ЄСВ в розмірі 8448.00 грн. Позивач наголошувала на тому, що з 01.01.2013 р. перебуває на спрощеній системі оподаткування (2 група). Вважає, що даний спір виник внаслідок того, що вона помилково поставила хрестик в першій графі (замість правильної другої графи) у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0044775706 від 11.04.2019 про застосування штрафної санкції у розмірі 6077,72грн. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до інформаційного - ресурсу ІТС «Податковий блок» реєстраційних облікових даних платника податків ОСОБА_1 зареєстрована в державному реєстрі фізична особа - підприємець. В ITC «Податковий блок» в обліковій картці платника єдино: соціального внеску відповідно до чинного законодавства в автоматичному режимі проведі нарахування з єдиного соціального внеску як особі, яка здійснює підприємницьку діяльнії 11.04.2019 до позивача застосовано штрафну санкцію з єдиного соціального внеску відпові до рішення № 0044775706 на суму 6077,72 гривень за період з 06.10.2016 по 07.03.2019, оскільки ОСОБА_1 порушено ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI. Відповідач звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 самостійно до контролюючого органу надано 02.01.2018 року Звіт (річна 2017) про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, в якому визначена сума доходу на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини, за січень-грудень 2017 року, у розмірі 8448 гривень 00 копійок, які підлягали сплаті. Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 15.05.2018 року № 511 подання уточнюючих звітів після закінчення термінів подання звітності не передбачено. Відповідач зауважує, що відповідно до інформаційного ресурсу ITC «Податковий блок», реєстраційних та облікових даних платників податків ФОН ОСОБА_1 станом на 31.07.2020 має заборгованість по єдиному соціальному внеску у сумі 14525 гривень 72 копійок, яка складається із суми застосованої штрафної санкції, відповідно до рішення від 11.04.2019 № 0044775706 в розмірі 6077 гривень 72 копійки та несплаченої недоїмки у розмірі 8448 гривні 00 копійок, за самостійно наданою звітністю від 02.01.2018 за № 9283252703 (річна 2017). Отже, на думку відповідача, ГУ ДПС області при прийнятті оскаржуваного рішення діяло на підставі, у порядку та у межах повноважень, встановлених чинним законодавством. Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 з 04.09.1996 р. зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво серії В02 № 211620, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 3). Позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування за другою групою та ставкою єдиного податку 20%. 25 січня 2017 року позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2017 року № Ф-7867-17 про наявність недоїмки зі сплати ЄСВ за четвертий квартал 2015 року. 11.12.2019 року ОСОБА_1 отримала постанову державного виконавця Павзюк К.В. (ВП № 60733003) про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з неї ЄСВ у розмірі 7762.89 грн. та вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 05.12.2019 про сплату недоїмки з ЄСВ у розмірі 13840,61 три. (включно зі штрафами та пенею) (а.с. 4-5). Для з`ясування обставин виникнення боргу ОСОБА_1 звернулась 12.12.2019 року до Київського управління ГУ ДПС у Харківській області, де податковим адміністратором їй було пояснено, що в програмному забезпеченні ДПС сталася технічна помилка, внаслідок чого за лютий 2018 на картку платника відбулось подвійне нарахування ЄСВ в розмірі 8448.00 грн. На вимогу посадової особи податкового органу позивач написала заяву про здійснення коригування в обліковій картці платника податку. Як зазначає позивач у позовній заяві, жодної відповіді від відповідача щодо розгляду зазначеної заяви здійснено не було. У січні 2020 року позивачем отримано вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 16.01.2020 № Ф-16600-17 про сплату недоїмки з ЄСВ у розмірі 4474.55 грн. Крім того, державним виконавцем 12.12.2019 було накладено арешт на картковий рахунок позивач у ПриватБанку. ОСОБА_1 звернулась до Київського у правління ГУ ДПС у Харківській області, де податковий адміністратор повідомила позивачу, що помилково нарахований борг в розмірі 8448,00 з неї був знятий, але за несплату цього неіснуючого боргу рішенням №0044775706 від 11.04.2019 до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 6077,72 грн., яку зняти не можливо, оскільки повноваження на такі дії має ДПС України. Позивач цього ж дня 24.01.2020 року засобами поштового зв`язку відправила листа на адресу ДПС України з проханням скасувати вищезазначену штрафну санкцію (а.с. 7). Рішенням ДПС України від 25.02.2020 року № 7153/6/99-00-08-06-01-06 залишила скаргу ОСОБА_1 без розгляду через сплив строків на адміністративне оскарження (а.с. 8-10). За матеріалами справи судом встановлено, що 03.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із проханням відкликати з виконавчої служби вимогу про сплату неіснуючої заборгованості (а.с. 11). Листом від 10.02.2020 року ГУ ДПС у Харківській області повідомила позивача про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № 16600-17 від 09.09.2019 року відкликана з ВДВС Московського району м. Харкова у зв`язку із проведеним коригуванням суми боргу по ЄСВ у розмірі 8448,00 грн. (а.с. 12) Між тим, зазначеним листом повідомлено ОСОБА_1 про те, що згідно інтегрованої картки платників у ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску обліковується борг (недоїмка) у сумі 6014,55 грн. та по ЄСВ з найманих працівників 363,02 грн. Судом встановлено, що сума боргу виникла на підставі Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 11.04.2019 №0044775706 про застосування штрафних санкцій в сумі 6077,72 грн. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримано вимогу про сплату боргу від 10.02.2020 на 6377,57 грн. та від 03.03.2020 на 5338,51 грн., які виникли внаслідок нарахування пені за несвоєчасну сплату ЄСВ у розмірі 8448,00 грн., яку визнано помилковою та було відкликано. Вважаючи вищезазначене рішення та винесення на його підставі вимоги незаконними, позивач звернулась із позовом до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення ГУ ДФС у Харківської області №0044775706 від 11.04.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 6077,72грн. є протиправним та підлягає скасуванню. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про стягнення моральної школи задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з ч.11 ст.9, ч.1, 2,3 ст.25 Закону України №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Згідно з ч.4 ст.25 Закону України №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Пунктом 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція), передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Пунктом 4 Розділу VI Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату боргу (недоїмки), якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки. З матеріалів справи вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 на 6377,57 грн. та від 03.03.2020 на 5338,51 грн., винесені на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, тобто на підставі даних інтегрованої картки платника податків. З інтегрованої картки платника податків судом встановлено, що станом на 30.06.2019 за позивачем обліковується борг по сплаті боргу (недоїмки) на загальну суму 7026.36 грн. (а.с.37-44), який виник на підставі Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 11.04.2019 №0044775706. Як вбачається з облікової картки платника податків позивача, позивачу здійснено коригування показників нарахувань по єдиному внеску на підставі акту перевірки від 02.08.2017 №8913/20401309-08 (а.с. 37-60). Отже, єдиною підставою для нарахування позивачу штрафної санкції та пені є спірне рішення від 11.04.2019 №0044775706. Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів, зазначає, що підставами для притягнення платника ЄСВ до фінансової відповідальності у вигляді штрафу та пені є несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Так, фактично позивачем не здійснювалося жодної несвоєчасної сплати єдиного внеску за період, за який йому нараховані штраф та пеня, а податковим органом в інтегрованій картці платника податків було здійснено корегування нарахованих сум внеску шляхом зменшення безпідставно внесеної суми ЄСВ за 2015 рік за результатами проведеної камеральної перевірки. Судом першої інстанції встановлено, що даний спір виник внаслідок того, що позивач помилково поданій нею звітності "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" за 2017 рік поставила позначку (хрестик) в першій графі "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями", замість правильної другої графи - "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування". Колегія суддів наголошує, що сам факт подання помилкової звітності не свідчить про те, що позивач повинна сплачувати за діяльність, яку не здійснювала, оскільки вона фактично сплатила ЄСВ як особа, що обрала спрощену систему оподаткування. Крім того, відповідачем не заперечується факт того, що ОСОБА_1 не перебуває на загальній системі оподаткування. Проте, чому у такому випадку податковим органом нараховані штрафні санкції за сплату податку, який позивач сплачувати не повинна - відповідачем в апеляційній скарзі не наведено та доказів правомірності прийнятого ним рішення не надано. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що сам факт подання помилкової звітності не свідчить про правомірність нарахування штрафів позивачу за податок, який позивач сплачувати не повинна. Таким чином, у податкового органу не виникло підстав для нарахування позивачу штрафу та пені у зв`язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення ГУ ДФС у Харківської області №0044775706 від 11.04.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 6077,72грн. є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ДФС у Харківської області приймаючи рішення №0044775706 від 11.04.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 6077,72грн. діяло всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року по справі № 520/3753/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року по справі № 520/3753/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 25.02.2021 року