Постанова 4818 № 639/8175/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 639/8175/20 Провадження №22-ц/818/3018/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Сабельніка Б.В., сторони справи : позивач ОСОБА_1 відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 інші учасники: третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Ярослав Вікторович розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 17 грудня 2020 року, постановлену у складі судді Єрмоленко В.Б., у с т а н о в и в : У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Я.В. про визнання договору міни удаваним, переведення прав та обов`язків покупця. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить суд накласти арешт на нерухоме майно - 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 , посилаючись на те, що зазначене майно належить ОСОБА_2 на підставі договору міни № 5148 , який позивачка оспорює, отже є предметом спору між сторонами. Їй на підставі свідоцтва про право на спадщину належить 1/6 частина квартири АДРЕСА_1 . 13.11.2020 відповідач ОСОБА_2 запропонував їй звільнити спільну квартиру, а 18.11.2020 поміняв замок, де знаходились особисті речі позивачки, у зв`язку з чим вона викликала поліцію. Оскільки відповідач ОСОБА_2 має повне право користується та розпоряджатися вищезазначеним спірним нерухомим майном, яке належить йому на підставі спірного договору міни, вона просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 , які належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , оскільки останній може здійснити відчуження майна в стислі строки без особливих складнощів в ході розгляду справи судом. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 17 грудня 2020 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволена. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 , які належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 931333463101; номер запису про право власності: 39170644). Ухвала суду мотивована тим, що заявлені ОСОБА_1 заходи забезпечення позову пов`язані із предметом позову, вид забезпечення позову відповідає позовним вимогам. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим в майбутньому виконати рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Не погоджуючись з указаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 належить 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі договору міни від 13.11.2020 року. Інша 1/6 частка належить позивачу у вищезазначеній справі ОСОБА_1 . На теперішній час ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому вона просить визнати договір міни, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Я.В. удаваним правочином та перевести на неї права та обов`язки покупця за цим договором. Як підставу зазначає, що цим договором відповідачі нібито приховали договір купівлі-продажу та просить застосувати загальні положення про договір купівлі- продажу та перевести права покупця на неї. Ціною позову вказано 294 453. 33 грн. Зауважує, що 5/6 частини спірної квартири ніколи не належали позивачці. Вважає що суд, не встановив пропорційність обраного позивачкою способу забезпечення з втручанням у право відповідача. Таке втручання обмежує, його права власності, що є непорушеним і підлягає захисту від будь яких посягань. Позивачка не внесла на депозит суду вартості частки квартири на яку просить перевести права покупця, хоча зазначене передбачено нормами закону. Таким чином, суд забезпечив примарні права позивача та зробив передчасний та необґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення заяви позивачки про забезпечення позову. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений законом строк до суду не надійшов. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши виділені з цивільної справи матеріали, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як установлено судовим розглядом і вбачається із виділених з цивільної справи матеріалів, предметом заявленого ОСОБА_1 позову є визнання договору міни № 5148 від 13.11.2020, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Я.В. стосовно нерухомого майна , а саме, 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 , удаваним правочином та переведення на позивачку прав та обов`язків покупця за цим договором (аркуші 1-3 виділених з цивільної справи матеріалів). У частині другій статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 1 якої передбачено, що позов може забезпечуватись накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Оскільки позов ОСОБА_1 стосується захисту її права на переведення на неї прав та обов`язків покупця за договором міни, укладеним між відповідачами, який вона оспорює, судова колегія вважає, що між сторонами виник майновий спір щодо права власності на 5/6 спірної квартири. Відчуження ОСОБА_2 5/6 спірної квартири ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову ОСОБА_1 . Враховуючи, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на 5/6 спірної квартири, разом з тим позивачці належить 1/6 частина спірної квартири є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Накладення арешту на нерухоме майно є одним із видів забезпечення позову, визначених статтею 150 ЦПК України та підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну відповідачам на праві власності частку квартири не призведе до обмеження їх права володіння та користування зазначеним майном, а лише тимчасово унеможливить розпорядження ним. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права. Тому, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382 384 -ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 17 грудня 2020 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 жовтня 2021 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук