Постанова 4814 № 554/1696/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/1696/19 Номер провадження 22-ц/814/227/20Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: головуючого Пікуля В.П., суддів Карпушина Г.Л., Панченка О.О., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , державного нотаріуса Гризунової Олександри Віталіївни, державного нотаріуса Філімовнової Валентини Іванівни, приватного нотаріуса Касьяненко Людмили Володимирівни, приватного нотаріуса Колотілова Олександра Михайловича, приватного нотаріуса Медвєдєвої Валентини Іванівни, про визнання договорів купівлі-продажу та дарування 11/20 частини житла недійсним, переведення прав та обов`язків купівлі-продажу 11/20 частин як першочерговому покупцю за ціною оголошеною в продаж, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , державного нотаріуса Гризунової Олександри Віталіївни, державного нотаріуса Філімовнової Валентини Іванівни, приватного нотаріуса Касьяненко Людмили Володимирівни, приватного нотаріуса Колотілова Олександра Михайловича, приватного нотаріуса Медвєдєвої Валентини Іванівни, про визнання договорів купівлі-продажу та дарування 11/20 частини житла недійсним, переведення прав та обов`язків купівлі-продажу 11/20 частин як першочерговому покупцю за ціною оголошеною в продаж. У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати недійсними договори купівлі-продажу від 08 вересня 1995 року за якими ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_6 купила кімнату №6 площею 14,7 кв.м., що складає 11/20 частики квартири АДРЕСА_1 ; визнати договори дарування від 12 травня 1997 року, 14 січня 1999 року, 03 березня 2001 року 06 жовтня 2005 року, березень-квітень 2016 року недійсними; перевести права та обов`язки як першочергового покупця 11/20 частки житла на позивача за ціною, оголошеною в продаж 11 100 гривень, першим договором від 08 вересня 1995 року та оголошено в продаж від 12 травня 1997 року в сумі 7 831 гривні; відшкодувати нанесені позивачу збитки разово - 11/20 часткою житла. Короткий зміст заяви про забезпечення позову 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про забезпечення своїх позовних вимог, у якій просила накласти арешт на 11/20 частину квартири АДРЕСА_2 та накласти заборону на проведення дій з реєстрації права власності на нерухоме майно та внесення даних до Державного реєстру прав на нерухоме майно та його обтяжень із зміни власників. Подану заяву вмотивовувала тим, що предметом її позовних вимог є захист порушеного права власності, житлових прав та інтересів, що має виняткове значення для неї, так як іншого житла вона не має, зокрема її прав та інтересів як співвласника житлової площі на першочергове її набуття. ОСОБА_1 вказує на те, що на даний час відповідач ОСОБА_2 має можливість провести дії, спрямовані на відчуження майна, висновок про що вона зробила з факту розмови з ОСОБА_8 , яка винаймала у неї частину квартири протягом двох років, якій відповідач ОСОБА_2 пропонувала укласти договір купівлі-продажу, оформивши його як договір дарування, оскільки його не треба погоджувати зі співвласниками. Також позивач вказує на те, що ОСОБА_9 передає житло у найм квартирантам, які ставляться до майна неналежним чином, а частина її квартири є джерелом доходу відповідача. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2019 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява ОСОБА_1 є безпідставною, відсутні достатні підстави для забезпечення позову Короткий зміст вимог апеляційної скарги З даною ухвалою не погодилася позивач ОСОБА_1 , яка подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. Позиції осіб, які беруть участь у справі Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт вважає таке рішення суду необґрунтованим, вказуючи на те, що вимогами забезпечення позову є накладення арешту на частину квартири, що обмежує лише розпорядження частиною квартири відповідачем ОСОБА_2 та запобігає укладенню договору дарування, під який може бути завуальовано договір купівлі-продажу. Наводить прецедентну практику Європейського суду з прав людини з приводу висновків суду про ефективність засобів юридичного захисту. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позиції в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, пославшись зокрема на те, що 14 січня 2020 року по даній справі ухвалено рішення. Разом з тим, позивач заявила усне клопотання про забезпечення позову. Інші особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з`явилися, будучи повідомлені про час та місце розгляду прави. Також від приватного нотаріуса Медвєдєвої В.І. крім того надійшла заява про розгляд справи без її участі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Щодо позиції ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції Відносно позиції позивача про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню то колегія суддів звертає увагу, що дана позиція не являється відмовою від апеляційної скарги (ч. 4 ст. 364 ЦПК України) та не тягне за собою наслідки закриття апеляційного провадження у справі. При цьому, ОСОБА_1 роз`яснювалося право щодо відмови від апеляційної скарги, але така відмова заявлена не була. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач, при розгляді апеляційної скарги, заявила клопотання про забезпечення позову, тобто, вона не втратила цивільно-процесуальний інтерес до даної справи, і її позицію не можна вважати відмовою від апеляційної скарги. Відтак, апеляційна скарга має бути розглянута в межах наведених доводів. Встановлені обставини справи Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить суд визнати недійсними договори купівлі-продажу від 08 вересня 1995 року за якими ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_6 купила кімнату №6 площею 14,7 кв.м., що складає 11/20 частики квартири АДРЕСА_1 ; визнати договори дарування від 12 травня 1997 року, 14 січня 1999 року, 03 березня 2001 року 06 жовтня 2005 року, березень-квітень 2016 року недійсними; перевести права та обов`язки як першочергового покупця 11/20 частки житла на позивача за ціною, оголошеною в продаж 11100 гривень, першим договором від 08 вересня 1995 рок та оголошеною в продаж від 12 травня 1997 року в сумі 7831 гривні; відшкодувати нанесені позивачу збитки разово 11/20 часткою житла. 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про забезпечення своїх позовних вимог, у якій просила накласти арешт на 11/20 частину квартири АДРЕСА_2 та накласти заборону на проведення дій з реєстрації права власності на нерухоме майно та внесення даних до Державного реєстру прав на нерухоме майно та його обтяжень із зміни власників. Позиція апеляційного суду Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідності накладення арешту на спірне майно, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в цій справі, доказів ймовірного відчуження частки квартири відповідачем ОСОБА_2 . Також суд вказав на те, що ОСОБА_1 не надано будь-яких відомостей та доказів вартості такого майна для визначення співмірності вжиття заходів забезпечення позову, що свідчить про неналежне обґрунтування підстав застосування відповідного заходу забезпечення позову. Вирішуючи питання обґрунтованості такого висновку місцевого суду, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно правих позицій, що містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Позивач просила суд забезпечити заявлені нею позовні вимоги шляхом накладення арешту на 11/20 частину квартири АДРЕСА_2 . Судом встановлено, що у підтвердження факту ймовірного відчуження відповідачем ОСОБА_2 частки у спірному майні, ОСОБА_1 надала копію договору оренди житлового приміщення від 01 жовтня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 строком до 01 жовтня 2018 року. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на наявність загрози відчуження відповідачем ОСОБА_2 належної їй частки квартири. З урахуванням цього, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку по те, що наявність такого договору не свідчить про існування домовленості щодо укладеного договору купівлі-продажу частки квартири. Щодо доводів апеляційної скарги Отже, посилання апелянта на те, що реалізація нежитлового приміщення утруднить чи зробить неможливим виконання рішення у цій справі не підтверджується матеріалами справи та є безпідставним, а наведена практика Європейського суду з прав людини не може застосовуватися до даної справи тому, що відсутні підстави вважати, що у разі незабезпечення позову для позивача можуть настати негативні наслідки. Щодо клопотання про забезпечення позову в суді апеляційної інстанції За правилами викладеними в ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; Тобто, клопотання про забезпечення позову подано у не передбаченій законом формі, додаткових підстав для забезпечення позову в суді апеляційної інстанції позивач не навела, а тому усне клопотання задоволенню не підлягає. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції залишає без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, у задоволенні усного клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити. Щодо судових витрат Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове підстави для зміни чи стягнення судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2019 року- залишити без змін. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 січня 2020 року Головуючий В.П. Пікуль Судді Г.Л. Карпушин О.О. Панченко