Постанова 4851 № 480/8227/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2021 р.Справа № 480/8227/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко) від 18.03.2021 року (повний текст складено 29.03.21 року) по справі № 480/8227/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: - визнати протиправним та скасувати наказ № 1508 від 20.10.2020 Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Сумського ВП, на підставі якого позивача звільнено зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати Наказ № 506 о/с від 22.10.2020 По особовому складу на підставі якого звільнено з посади інспектора сектору дізнання Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_1 ; - поновити позивача на посаді інспектора сектору дізнання Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області з 20.10.2020; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 667,35 грн. за один робочий день; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення місячної заробітної плати. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані накази є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню. Вважає, що службове розслідування проведене не об`єктивно, а вказані в ньому порушення, які стали підставою для прийняття рішення про звільнення, є надуманими. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість та правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскільки відсутні докази вчинення дисциплінарного проступку, а службове розслідування без з`ясування всіх обставин та без урахування презумпції невинуватості позивача. Вказує,що за відсутності беззаперечних доказів причетності позивача до вимагання та отримання неправомірної вигоди, відсутності в його діях складу дисциплінарного проступку та причинного зв`язку між ними, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.Вважає, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є занадто суворим та безпідставним. Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач проходив службу в Національній поліції України з 07.11.2015. Наказом ГУНП в Сумській області від 22.06.2020 № 322 о/с позивача призначено на посаду інспектора сектору дізнання Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області (а.с. 13). Наказом ГУНП в Сумській області від 23.09.2020 № 795 (а.с. 27) призначено службове розслідування за фактом надходження інформації про можливі порушення службової дисципліни, допущені окремими поліцейськими Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області, ряд з яких призвів до внесення 21.09.2020 прокуратурою Сумської області відомостей до ЄДРД під № 42020200000000258 за ч. 3 ст. 368 КК України. У рамках вказаного кримінального провадження задокументовано факт вимагання та отримання неправомірної вигоди інспектором сектору дізнання Сумського ВП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 . На підставі вказаного наказу у період з 23.09.2020 до 20.10.2020 дисциплінарною комісією ГУНП в Сумській області проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок, затверджений т.в.о. начальника ГУНП в Сумській області полковником поліції М.Худенко 20.10.2020 (а.с. 18-26). Згідно вказаного висновку службового розслідування позивачем було допущено порушення службової дисципліни, за які останній підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП в Сумській області "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Сумського ВП" від 21.10.2020 № 1508 (а.с. 16-17) за порушення службової дисципліни, що виразилося у ігноруванні завдань та обов`язків визначених абзацами 2, 3, 4, 5, 10, 11, 12 розділу 2 посадової інструкції інспектора сектору дізнання сумського ВП, Присяги працівника поліції, текст якої закріплено ст. 64 Закону України Про Національну поліцію, невиконання вимог частини 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 ст. 18 Закону України Про Національну поліцію, ігнорування вимог частини 1 ст. 28, частин 1, 3, 4 ст. 40-1, пункту 1 частини 3 ст.104, ст. 227, частини 1 ст. 284 КПК України, ч. 4 ст. 38 КУпАП, пункту 2, абзаців 1, 2, 3 пункту 3 розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 20.05.2020 №405, пунктів 4, 15 розділу XIII Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, пунктів 7, 17 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням та пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого Постановою Кабінетом міністрів України від 19.11.2012 №1104, що виразилося у неповному та несвоєчасному здійсненні дізнання у кримінальних провадженнях №№ 12020200544000219 від 20.08.2020, 12020200544000304, від 14.09.2020, 12020200544000224 від 20.08.2020, 120202005440000048 від 07.07.2020, 120202005440000158 від 05.08.2020, невиконанні вказівок прокурора у кримінальних провадженнях №№ 12014200440002578, 12019200440002434,12020200440001786, 12020200440001371, 42020201010000239,120190602290000106,невнесені визначенихч. 3 ст. 104 КПК України відомостей до протоколу огляду місця події від 16.08.2020, проведенні слідчої дії з неповнолітнім ОСОБА_2 без участі законного представника ОСОБА_3 , не складанні постанов про закриття кримінальних проваджень №№ 12020205440000076 від 12.07.2020, 12020205440000122 від 24.07.2020, не направлення їх до відділу превенції Сумського ВП, що призвело до протермінування строків притягнення осіб до адміністративної відповідальності, перебуванні під час несення служби у складі СОГ у цивільному одязі, без службового посвідчення та спеціального жетона, самовільного залишення місця несення служби, залишенні без нагляду закріпленої вогнепальної зброї, порушенні встановлених правил зберігання речових доказів (наркотичних речовин) у кримінальних провадженнях №№ 12020205440000140 від 31.07.2020, 12020205440000141 від 01.08.2020. 12020205440000207 від 17.08.2020, 12020205440000219 від 20.08.2020, 12020205440000076 від 12.07.2020, 12020205440000122 від 24.07.2020, 12020205440000140 від 01.08.2020 на підставі статей 11, 12, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, застосовано до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора ректору дізнання Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області, дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції. Наказом ГУНП в Сумській області "По особовому складу" від 22.10.2020 № 506о/с (а.с. 165) відповідно до пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору дізнання Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області. Не погоджуючись із правомірністю вказаних наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби, позивач звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування в оскаржуваній частині. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування оскаржуваних наказів, підстави для їх задоволення також відсутні. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національну поліцію", завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Згідно з ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію", поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про Національну поліцію", поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського. Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня. Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію",поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положеньКонституції України, законів України та іншихнормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію"). Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначені Дисциплінарним статутом. Згідно положень статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. У відповідності до ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, до змісту службової дисципліни також віднесено такі обов`язки поліцейського як: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, у розумінні ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту визнається дисциплінарним проступком. За наслідками проведеного службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 було допущено неповне та несвоєчасне здійснення дізнання у кримінальних провадженнях №№ 12020200544000219 від 20.08.2020, 12020200544000304, від 14.09.2020, 12020200544000224 від 20.08.2020, 120202005440000048 від 07.07.2020, 120202005440000158 від 05.08.2020, а саме позивачем не проведено усі необхідні слідчі дії, спрямовані на доведення причетності встановлених осіб до вчинення кримінальних правопорушень, а по деяким кримінальним провадженням взагалі не проведено жодної слідчої (розшукової) дії. Колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що оскільки досудове розслідування проступків проводять дізнавачі, то його не може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неповне та несвоєчасне здійснення дізнання, оскільки він перебував на посаді інспектора сектору. Так, згідно із п. а) ч. 3 ст. 38 КПК України дізнання здійснюють підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів: а) органів Національної поліції. Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 3 КПК України, дізнавач - службова особа підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, у випадках, установлених цим Кодексом, уповноважена особа іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків. Розділом 2 посадової інструкції інспектора сектору дізнання Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області, затвердженої начальником Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області 30.06.2020, встановлені завдання та обов`язки інспектора сектору дізнання (а.с. 34-35). Відповідно до покладених завдань інспектор сектору дізнання Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області здійснює в межах компетенції, передбаченої КПК України, досудове розслідування кримінальних проступків. Отже, займаючи посаду інспектора сектору дізнання Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області, ОСОБА_1 був службовою особою підрозділу дізнання органу Національної поліції, тобто дізнавачем у розумінні п. 4-1 ч. 1 ст. 3 КПК України. Також, службовим розслідуванням було встановлено, що всупереч вимогам ч.3 ст. 40-1 КПК України ОСОБА_1 не виконав вказівок прокурора у кримінальних провадженнях №№ 12014200440002578, 12019200440002434, 12020200440001786, 12020200440001371, 42020201010000239, 120190602290000106. Заперечуючи проти факту вказаного порушення, позивач посилався на те, що він не є дізнавачем та у нього відсутній обов`язок виконувати такі вказівки, а також посилався на непідтвердженість фактів передачі вказівок прокурора. При цьому, допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_4 , який проходить службу в Сумському ВП ГУНП в Сумській області на посаді заступник начальника сектору дізнання пояснив, що отримував у канцелярії слідчого відділу Сумського ВП вказівки прокурорів Сумської місцевої прокуратури у кримінальних провадженнях та не пізніше наступного дня після отримання передавав їх дізнавачам сектору дізнання Сумського ВП ГУНП в Сумській області, в тому числі і ОСОБА_1 . Свідок вказав, що факти отримання вказівок прокурорів дізнавачі засвідчували підписами у його службовому щоденнику із зазначенням дати отримання і номеру кримінального провадження. В матеріалах справи наявні вказівки прокурорів Сумської місцевої прокуратури адресовані інспектору сектору дізнання Сумського ВП ГУНП в Сумській області Пачомі А.О.укримінальних провадженнях №№ 12014200440002578, 12019200440002434, 12020200440001786, 12020200440001371, 42020201010000239,120190602290000106 (а.с. 133-138). Також, позивач визнав факт невнесення ним до протоколу огляду місця події 16.08.2020 у кримінальному провадженні № 1202020544000203 відомостей про час проведення огляду, характеристики технічних засобів (відеокамери), застосованих під час огляду, особу, яка здійснювала відеозйомку, учасників огляду, що є порушенням ч. 3 ст. 104 КПК України. Не заперечувався також факт не складання постанов про закриття кримінальних проваджень №№ 12020205440000076 від 12.07.2020, 12020205440000122 від 24.07.2020, не направлення їх до відділу превенції Сумського ВП. Відповідно до ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно із ст. 38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Отже, бездіяльність позивача щодо складання постанов про закриття кримінальних проваджень №№ 12020205440000076 від 12.07.2020, 12020205440000122 від 24.07.2020 та направлення їх до відділу превенції Сумського ВП призвела до протермінування строків притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Не погоджуючись із фактом порушення щодо проведення слідчої дії з неповнолітнім без участі законного представника, позивач зазначив, що ним було залучено до участі у проведенні огляду місця події 16.08.2020 у кримінальному провадженні№ 1202020544000203 психолога ОСОБА_5 , таким чином дотримано вимоги ч. 1 ст. 227 КПК України. Колегія суддів відхиляє вказані доводи, оскільки згідно із ч. 1 ст. 227 КПК України при проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря.Отже, при проведенні слідчої дії за участю малолітньої або неповнолітньої особи участь законного представника є обов`язковою, а залучення тільки психолога не свідчить про виконання норми ч. 1 ст. 227 КПК. Також, службовим розслідуванням було встановлено факти перебування позивача під час несення служби у складі слідчо-оперативної групи у цивільному одязі, без службового посвідчення та спеціального жетона, самовільного залишення місця несення служби. Відповідно до п. 4 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.04.2020 № 357 (далі - Інструкція), поліцейські чергової служби органів (підрозділів) поліції та поліцейські, залучені до складу нарядів поліції, повинні нести службу у визначеному однострої, мати при собі службове посвідчення та спеціальний жетон. Згідно із п. 15 розділу ХІІІ Інструкції під час чергування працівники, які входять до складу СОГ (основної та додаткової), повинні перебувати у службових кабінетах; якщо службові кабінети розміщені на значній відстані від адмінбудівлі, де розташована чергова служба органу (підрозділу) поліції, - у кімнаті СОГ або приміщеннях чергової служби. Службовим розслідуванням встановлено, що 22.09.2020 ОСОБА_1 заступив на добове чергування у складі СОГ, однак о 17:24 год. 22.09.2020, перебуваючи у цивільному одязі, покинув територію Сумського ВП та направився у невідомому напрямку. Колегія суддів критично оцінює доводи ОСОБА_1 про те, що перебування в однострої, з жетоном і службовим посвідченням вимагається лише при виїзді на подію, а залишення приміщення службового кабінету можливе для виконання інших завдань поліцейського згідно посадової інструкції. Так, на час виникнення спірних правовідносин норми Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України є чинними, поширюються на позивача та не містять будь-яких умов або застережень щодо їх застосування, зокрема і тих, на які посилається позивач. Також, службовим розслідуванням встановлено, що 22.09.2020 ОСОБА_1 , покинувши приміщення Сумського ВП ГУНП в Сумській області, залишив без нагляду закріплену за ним вогнепальну зброю. Позивач стверджує, що залишив вогнепальну зброю у сейфі у службовому кабінеті, що унеможливлює доступ до неї сторонніх цивільних осіб. Згідно із п.п. 4, 5, п. 6 Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70 поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов`язаний під час виконання службових обов`язків, проведення практичних стрільб постійно контролювати наявність отриманої зброї (боєприпасів) та не допускати випадіння її або витягування з кобури (спеціального спорядження) іншими особами; здати зброю і боєприпаси до чергової частини органу (закладу, установи) поліції негайно після виконання службових обов`язків. У разі неможливості своєчасного прибуття до органу (закладу, установи) поліції повідомити про це безпосереднього керівника і далі діяти за його наказом. Відповідно до п.п. 6 п. 10 розділу Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70 категорично забороняється залишати зброю без нагляду, а також передавати її іншим особам. Під час розгляду справи встановлено та не заперечувалося сторонами, що сейф, в якому позивач залишив зброю, не був замкнений, а тому колегія судів відхиляє твердження позивача про відсутність доступу інших осіб до закріпленої за ним вогнепальної зброї. Крім того, службовим розслідуванням встановлено порушення позивачем встановлених правил зберігання речових доказів (наркотичних речовин) у кримінальних провадженнях №№ 12020205440000140 від 31.07.2020, 12020205440000141 від 01.08.2020. 12020205440000207 від 17.08.2020, 12020205440000219 від 20.08.2020, 12020205440000076 від 12.07.2020, 12020205440000122 від 24.07.2020, 12020205440000140 від 01.08.2020, де вилучені наркотичні речовини зберігались разом з матеріалами кримінальних проваджень. Пунктами 7, 17 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012№ 1104, визначено, що речові докази, в тому числі документи, які за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об`ємом) не можуть зберігатися разом з матеріалами кримінального провадження, зберігаються у спеціальних приміщеннях органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, що обладнані сейфами (металевими шафами), стелажами, оббитими металом дверима, ґратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією (далі - обладнані приміщення), крім матеріальних носіїв секретної інформації, які передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання. У разі відсутності обладнаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достатнього розміру (далі - спеціальний сейф). Зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу, які є речовими доказами, здійснюється відповідно до Порядку зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обороту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 №

422. Пунктом 3 вказаного порядку визначено, що для зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів органи Національної поліції, СБУ і Держмитслужби виділяють приміщення, що відповідають вимогам, установленим МВС України. Отже, наркотичні речовини повинні зберігатися саме у спеціально відведеному та обладнаному приміщенні, а не в матеріалах кримінальних проваджень. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення позивачем службової дисципліни, які встановлені службовим розслідуванням, належним чином підтвердились в ході розгляду справи. Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України Про Національну поліцію, ;Про запобігання корупції та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Колегія суддів зазначає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Отже, поліцейський в будь-який час та за будь-яких обставин зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики та чинного законодавства, бути взірцем для громадян, та не допускати зі свого боку дій, які підривають авторитет та довіру громадян до поліції. Обов`язок поліцейського полягає у тому, щоб неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини та дотримуватися службової дисципліни. В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Колегія суддів зазначає, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.12.2020 у справі №802/2046/18-а та у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 814/2622/13-а. Дії позивача, встановлені службовим розслідуванням, є такими, що підривають авторитет і довіру до поліції як органу державної виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, що є неприпустимими. При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність у позивача попередньої бездоганної поведінки, зокрема, високі показники виконання ним своїх повноважень, та відсутність непогашених дисциплінарних стягнень не виключає можливість застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого наказу про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. Матеріалами службового розслідування, наявними в матеріалах справи, підтверджено факт порушення позивачем службової дисципліни. Сам по собі висновок службового розслідування - це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції. Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в цьому випадку щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права. З наведеного випливає, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення. Посилання позивача на те, що службове розслідування проводилось у зв`язку із фактом затримання його за підозрою в отриманні неправомірної вигоди, а обвинувального вироку суду стосовно нього не існує, суд не бере до уваги, оскільки підставою для звільненні стали численні факти порушення службової дисципліни, а не підозра у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України. При цьому, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту). Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту). Так, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту). Колегія суддів зазначає, що у процедурі дисциплінарного провадження відносно поліцейських законодавець наділив свободою адміністративного розсуду одразу двох учасників, а саме: дисциплінарну комісію та керівника, дискреція кожного з яких є вільною, самостійною і незалежною один від одного (тобто межі дискреції цих суб`єктів дисциплінарного провадження не перетинаються, а вчинені адміністративні волевиявлення не мають безумовно імперативного характеру). В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку обставини діяння поліцейського з`ясувала повно, оцінила вірно, вчинене поліцейським діяння кваліфікувала правильно, норму закону визначила неналежну, зміст норми права витлумачила відповідно до її дійсної суті, а, відтак, забезпечила дотримання процедури притягнення особи до відповідальності. Дисциплінарною комісією взяті до уваги усі суттєві поза розумним сумнівом аспекти, які здатні вплинути на міру відповідальності особи, а саме: негативний досвід громадянина України від неприбуття поліцейського за викликом та втрата довіри до належності функціонування поліції у цілому. Наслідки цього проступку є явними та очевидними і не підлягають окремому викладенню у тексті Висновку. Порушень, недоліків або дефектів у реалізації цим суб`єктом владних повноважень управлінських функцій контролю за дисципліною у сфері поліцейської діяльності судовим розглядом не встановлено. Перевіряючи наведені учасниками справи аргументи змістом належних норм права та приєднаними до справи доказами, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що у ході розгляду справи відповідачем подані докази відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог. Натомість, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність звільнення позивача з посади. В силу ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржувані накази відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). З огляду на встановлені обставини, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем було доведено правомірність прийняття оскаржуваних наказів, відповідні позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування оскаржуваних наказів, підстави для їх задоволення також відсутні. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 січня 2020 року у справі № 807/231/17, від 28 листопада 2019 року у справі №120/860/19а, від 04 грудня 2019 у справі № 824/355/17-а. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 по справі №480/8227/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров Повний текст постанови складено 13.10.2021 року