Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/4158/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2021 р. Справа № 480/4158/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. представника позивача Непийпи Р.О., представника відповідача Рижова С.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (56)" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 11.02.21 по справі № 480/4158/20 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (56)" про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року Головне управління ДПС у Сумській області (далі ГУ ДПС у Сумській обл., позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№56)" (далі - до ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№56)", відповідач), в якому просило стягнути з ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№56)» за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг: - з податку на доходи фізичних осіб ( далі ПДФО), що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 281 450,48 грн. на користь державного бюджету України; - з податку на додану вартість (далі ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (в сумі 366 098,96 грн. на користь державного бюджету України; - з земельного податку з юридичних осіб в сумі 121 346,00 грн. на користь державного бюджету України. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№56)» за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг у загальному розмірі 669 884грн. 24 коп., а саме: - з ПДФО, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на користь державного бюджету України у розмірі 281 450 грн. 48 коп.; - з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на користь державного бюджету України у розмірі 267 087 грн. 76 коп.; - з земельного податку з юридичних осіб на користь державного бюджету України у розмірі 121 346 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з даним судовим рішенням ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№56)» подало апеляційну скаргу в якій, просило скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 в частині стягнення з ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№56)» 281 450 грн 48 коп. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, 267 087 грн 76 коп. з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б підтвердили факт заборгованості відповідача з ПДФО, оскільки в акті перевірки від 15.02.2019 відсутні документи на підтвердження цієї заборгованості, не визначено період коли виникла така заборгованість і сам позивач зазначає, що вказана ним заборгованість виникла поза межами перевіреного періоду, тобто поза межами строків давності встановлених ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такого податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У додаткових письмових поясненнях представник відповідача зазначив, що платіжними дорученнями спростовується твердження позивача, що відповідачем не перераховано до бюджету ПДФО, утриманого із нарахованого доходу до або під час такої виплати за її рахунок в сумі 76 586,47 грн. Тобто у відповідача відсутня заборгованість з перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 76 586,47 грн. станом на час складання податкового повідомлення-рішення від 17.02.2020 №001951304 та акту перевірки від 15.02.2019. В зв`язку з чим штрафні санкції в сумі 177 822,59 грн нараховано безпідставно. 12.04.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду залишено без руху апеляційну скаргу ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№56)», у зв`язку з несплатою судового збору. 12.05.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№56)» у справі №440/4158/20. 25.05.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу у відкритому судовому засіданні. 25.06.2021 на адресу суду від позивача надійшов відзив, в якому він просив залишити апеляційну скаргу ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№56)», без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.20250 по справі №480/4158/20 без змін. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом були встановлені наступні обставини. ДП «Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№56)» є юридичною особою, перебуває на обліку в Роменському управлінні Головного управління ДПС у Сумській області та відповідно до вимог статті 15 ПК України є платником податків. Станом на дату подання уточненої позовної заяви за ДП ««Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№56)» обліковується заборгованість, в тому числі: - зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 281 450,48 грн., у тому числі: основний платіж - 71 769,07 грн.; штрафні санкції - 177 822,59 грн.; пеня - 31 858,82 грн.; - зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) на суму 336 098,96 грн., у тому числі: основний платіж - 245 135,00 грн.; штрафні санкції - 21 952,76 грн.; пеня - 69 011,20 грн. З метою стягнення податкової заборгованості з ДП «Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№56)» ГУ ДПС у Сумській обл. звернулось до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 669 884грн. 24 коп. Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За правилами пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно інтегрованої картки платника податків та витягу з історії недоїмок, станом на день звернення з позовом до суду, у відповідача наявний непогашений податковий борг з податку на додану вартість, зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати та зі сплати земельного податку з юридичних осіб. Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Згідно п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Отже, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого зобов`язання призводить до набуття таким статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Згідно зі ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, визначених цим законом. Щодо податкового боргу з податку на додану вартість та штрафними санкціями. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в частині щодо стягнення 267 087,76 грн., а саме за податковими деклараціями в сумі 245 135,00 грн та податковими повідомленнями рішеннями , винесеними за результатами камеральних перевірок, про нарахування штрафних санкцій в сумі 21952,76 грн. Дані суми підтверджуються копіями податкових декларацій з ПДВ ДП «Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№56)», які були подані до податкового органу, та податковими повідомленнями-рішеннями, які були винесені за результатами камеральних перевірок, а саме: - № 9025582869 від 19.02.2019, якою самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 8 777,00 грн., яке станом на дату подання позовної залишається несплаченим (а.с. 32-33, т. 1); - № 9052172143 від 21.03.2019, якою самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 7 247,00 грн., яке станом на дату подання позовної залишається несплаченим (а.с. 34-35, т. 1); - № 9078215206 від 19.04.2019, якою самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 32 940,00 грн., яке станом на дату подання позовної залишається несплаченим (а.с. 36-37, т. 1); - № 9102708607 від 17.05.2019, якою самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 21 903,00 грн., яке станом на дату подання позовної залишається несплаченим (а.с. 38-39, т. 1); - № 9131331525 від 20.06.2019, якою самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 23 710,00 грн., яке станом на дату подання позовної залишається несплаченим (а.с. 40-41, т. 1); - № 9155629396 від 17.07.2019, якою самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 83,00 грн., яке станом на дату подання позовної залишається несплаченим (а.с. 42-43, т. 1); - № 9216131122 від 20.09.2019, якою самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 22 759,00 грн., яке станом на дату подання позовної залишається несплаченим (а.с. 44-45, т. 1); - № 9245437450 від 21.10.2019, якою самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 28 375,00 грн., яке станом на дату подання позовної залишається несплаченим (а.с. 46-47, т. 1); - № 9276424990 від 20.11.2019, якою самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 29 487,00 грн., яке станом на дату подання позовної залишається несплаченим (а.с. 48-49, т. 1); - № 9307486134 від 20.12.2019, якою самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 50 375,00 грн., яке станом на дату подання позовної залишається несплаченим (а.с. 50-51, т. 1); - № 9332062399 від 20.01.2020, якою самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 4 953,00 грн., яке станом на дату подання позовної залишається несплаченим (а.с. 52-53, т. 1); - № 9030437555 від 20.02.2020, якою самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 14 526,00 грн., яке станом на дату подання позовної залишається несплаченим (а.с. 54-55, т. 1); -актом №000046/18-28-52-12/08680750 від 21.01.2019, на підставі якого сформовано ППР від 06.02.2019 № 000002815212, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7,43 грн. (а.с. 18, т. 1); - актом №000102/18-28-52-12/08680750 від 07.02.2019, на підставі якого сформовано податкове повідомлення-рішення від 25.02.2019 № 0004725212, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 11 073,37 грн. (а.с. 19, т. 1); - актом № 000134/18-28-52-12/08680750 від 22.02.2019, на підставі якого сформовано податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 № 0006055212, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 440,43 грн. (а.с. 20, т. 1); - актом № 000206/18-28-52-12/08680750 від 11.04.2019, на підставі якого сформовано ППР від 02.05.2019 № 0009375212, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 81,45 грн. (а.с. 21, т. 1); - актом № 000342/18-28-52-12/08680750 від 03.05.2019, на підставі якого сформовано податкове повідомлення-рішення від 03.05.2019 № 0009412212, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 363,38 грн. (а.с. 22, т. 1); -актом № 000227/18-28-52-12/08680750 від 19.04.2019, на підставі якого сформовано ППР від 13.05.2019 № 0009745212, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн. (а.с. 23, т. 1); -актом №000249/18-28-52-12/08680750 від 16.05.2019, на підставі якого сформовано ППР від 04.06.2019 № 0011395212, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 138,00 грн. (а.с. 24, т. 1); - актом № 000544/18-28-52-12/08680750 від 05.07.2019, на підставі якого сформовано ППР від 27.07.2019 №0014385212, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2654,02 грн. (а.с. 25, т. 1); - актом №000361/18-28-52-12/08680750 від 21.08.2019, на підставі якого сформовано податкове повідомлення-рішення від 12.09.2019 № 0017415212, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 406,41 грн. (а.с. 26, т. 1); - актом №000673/18-28-52-12/08680750 від 13.09.2019, на підставі якого сформовано податкове повідомлення-рішення від 13.09.2019 №0017865212, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 145,60 грн. (а.с. 27, т. 1); -актом № 000404/18-28-52-04/08680750 від 23.09.2019, на підставі якого сформовано податкове повідомлення-рішення від 11.10.2019 № 0022355204, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 99,02 грн. (а.с. 28, т. 1); - актом № 000483/18-28-52-04/08680750 від 23.10.2019, на підставі якого сформовано податкове повідомлення-рішення від 13.11.2019 року № 0029795204, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 159,84 грн. (а.с. 29, т. 1); - актом № 000681/18-28-52-04/08680750 від 13.12.2019, на підставі якого сформовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2019 № 0039755204, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 213,81 грн. (а.с. 30, т. 1). Зазначені вище податкові повідомлення-рішення платником не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Враховуючи обгрунтованість вище зазначеної суми податкового боргу з ПДВ та штрафними санкціями, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Посилання апелянта на те, що податковим органом неправомірно визначено грошове зобов`язання зі сплати ПДВ, з огляду на систематичну його сплату підприємством, що підтверджується наданими до суду платіжними дорученням колегія суддів відхиляє та зазначає. Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Враховуючи, що станом на час здійснення оплати за платіжними дорученнями у відповідача був наявний борг за минулі роки, то кошти, сплачені підприємством згідно наданих платіжних доручень, зарахувалась відповідно до черговості виникнення боргу та були спрямовані на його погашення, а не за призначенням, про що також вірно зазначено судом першої інстанції. Посилання апелянта на неправомірність винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень за результатами камеральних перевірок, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зоюов`язань не охоплюється предметом даної справи, а тому суд не має процесуальних повноважень здійснювати правовий аналіз зазначеним податковим повідомленням-рішенням. Щодо податку з доходу фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати. Під час судового розгляду встановлено, що заборгованість з податку з доходу фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати виникла за результатами прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.02.2020 № 0001951304, яким було збільшено суму податкового зобов`язання з платежу ПДФО у розмірі 281 450,48 грн., у тому числі за основним платежем - 71 769,07 грн., штрафними (фінансовими) санкціями -177 822,59 грн., пеня - 31858,82 грн. (а.с. 14, т. 1). Підставою для винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення зазначено Акт перевірки від 15.02.2019 №179/18-28-13-04/8680750/1, прийнятого за результатами планової виїзної перевірки ДП «Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№56)» та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 №480/1618/19 (а.с. 85-89, т. 1). Дане податкове повідомлення-рішення відповідачем ні в адміністративному , ні в судовому порядку не оскаржувалося. Згідно з пп. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно п.60.1.5 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. Підпунктом 60.4 зазначеної статті ПК України передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу. Враховуючи вище зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з податку з доходу фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати 281 450,48 грн. Посилання апелянта на те, що згідно Акту перевірки №179/18-28-13-04/8680750/11 від 15.02.2019 заборгованості у відповідача з податку з доходу фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати колегія суддів вважає безпідставними та зазначає. На підставі зазначеного Акту перевірки податковим органом було прийнято податкове-повідомлення рішення від 21.03.2019 №0003371304 про донарахування податку на доходи фізичних осіб, яке постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 по справі №480/1618/19 було визнано протиправним та скасовано частково. Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За результатами судового розгляду по справі №480/1618/19 судом було встановлено правомірність донарахувань податку на доходи фізичних осіб у розмірі 281 450,48 грн , в тому числі 71 769,07 грн, фінансової санкції 177 822,59 грн, пені 31 858,82 грн. за період червень-грудень 2017 року та січень-вересень 2018 року. Дані обставини, в силу положень ч.4 ст. 78 КАС України, доказуванню не підлягають. Доказів самостійної сплати зазначеного боргу відповідачем до суду не надано та судом під час розгляду не встанволено. Враховуючи вище зазначне колегія суддів вважає необгрунтованими також посилання апелянта на недотримання податковим органом строку визначеногоп. 102.1 ст. 102 ПК України. Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (56)" залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 по справі № 480/4158/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді Я.В. П`янова О.А. Спаскін Тривалість виготовлення повного тексту постанови пов`язана з перебуванням судді Любчич Л.В. на лікарняному. Постанова складена в повному обсязі 12.10.2021