Постанова 4856 № 600/1284/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1284/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 29 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : в серпні 2020 року Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення до місцевого бюджету податкового боргу на суму 9449,90 грн. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що податкові повідомлення-рішенння направлялися на адресу, за якою ОСОБА_1 не проживає з 2011 року. Крім того, підпис на рекомендованому повідомленні не відповідає підпису позивача. Апелянт також вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, загальною площею 682,5 м2 (а.с. 16-17), яка є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до інтегрованої картки платника станом на 29.02.2020 року за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 9449,90 грн. (а.с. 10-12), що також підтверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_1 станом на 17.08.2020 року (а.с. 9). Згідно з податковими повідомленнями-рішеннями форми "Ф" №0006807-5404-2403 від 25.04.2018 року відповідачу визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 4368,00 грн за 2017 рік (а.с. 13) та №0018214-5509-2403 від 26.04.2019 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 5081,90 грн за 2018 рік (а.с. 14). Оскільки відповідач добровільно не сплатив податковий борг, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача податкового боргу, а позивач дотримав процедуру звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пп.16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк. Згідно з пп.14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Пп."е" п.176.1 ст.176 ПК України передбачено, що платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку. Відповідно п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Згідно з п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до п. 95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Таким чином, у разі несплати платником податків визначених контролюючим органом грошових зобов`язань протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або закінчення процедури його оскарження, такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. В свою чергу несплата податкового боргу є підставою для звернення контролюючого органу до суду з позовом про його стягнення. З матеріалів справи встановлено, що 12.01.2018 податковий орган сформував податкову вимогу форми "Ф" №202-54 на суму 3761,94 грн. Вказана вимога вручена ОСОБА_1 особисто 23.01.2018 року, що підтверджується підписом на корінці вказаної податкової вимоги (а.с. 15). Згідно з податковими повідомленнями-рішеннями форми "Ф" №0006807-5404-2403 від 25.04.2018 року відповідачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 4368,00 грн за 2017 рік (а.с. 13) та №0018214-5509-2403 від 26.04.2019 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 5081,90 грн за 2018 рік (а.с. 14). При цьому з урахуванням положень п.59.5 ст.59 ПК України у зв`язку зі збільшенням заборгованості податкова вимога додатково не надсилалася ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що податкові повідомлення-рішенння направлялися на адресу, за якою ОСОБА_1 не проживає з 2011 року, тому грошові зобов`язання не є узгодженими. Оцінюючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів виходить з наступного. П.59.1 ст.59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Згідно з п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Таким чином, податкове повідомлення - рішення та податкова вимога вважаються належним чином врученими фізичній особі у разі їх вручення особисто чи законному представнику або надіслання на податкову адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з матеріалами справи податкові повідомлення-рішення №0006807-5404-2403 від 25.04.2018 року та №0018214-5509-2403 від 26.04.2019 року направлялися ОСОБА_1 листами з рекомендованим повідомленням за адресою: АДРЕСА_1 , та були вручені адресату, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.13-14). В той же час відповідно до стор.12 паспорта відповідача та довідки про реєстрацію місця проживання №508 від 07.08.2019 з 04.11.2011 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.27-28). При цьому, ані в обґрунтування відзиву на позовну заяву, ані в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує той факт, що до 04.11.2011 він проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Згідно з п.70.7 ст.70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься, зокрема інформація про місце проживання (підпункт 70.2.4 пункту 70.4 статті 70 ПК). Отже, фізична особа - платник податків зобов`язаний повідомляти податковий орган про зміну реєстрації місця проживання. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 відповідно до положень ст.70 ПК України подавав контролюючому органу відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, зокрема, щодо зміни реєстрації місця проживання. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постановах від 04 червня 2020 року в справі №826/11455/15 та від 20 травня 2021 року №0940/1971/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. З урахуванням вищенаведеного та наявних в матеріалах доказів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення №0006807-5404-2403 від 25.04.2018 року та №0018214-5509-2403 від 26.04.2019 року направлялися з дотриманням вимог ПК України та вважаються врученими відповідачу належним чином. При цьому доводи відповідача про те, що підписи на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень не належать ОСОБА_1 , не спростовують вищенаведених обставин щодо узгодження податкового зобов`язання. Крім того, доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 11 липня 2019 року у справі №826/18377/14, є необґрунтованими, виходячи з наступного. Згідно з мотивувальною частиною постанови від 11 липня 2019 року під час розгляду справи №826/18377/14 встановлено, що податкові повідомлення-рішення направлялися на фактичну адресу платника податків замість його юридичної (податкової) адреси, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про те, що такі податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися врученими належним чином. Натомість у даній справі податкові повідомлення-рішення направлялися за адресою місця проживання відповідача, відомою контролюючому органу, та за якою він перебуває на податковому обліку. Тобто, спірні правовідносини у справі №826/18377/14 виникли з інших підстав, тому правові висновки Верховного Суду у вказаній справі не є релевантними та не підлягають врахуванню при вирішенні даної справи. Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оскарження податкових повідомлень-рішень №0006807-5404-2403 від 25.04.2018 року та №0018214-5509-2403 від 26.04.2019 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що грошові зобов`язання за вказаними рішеннями є узгодженими. Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Ч.ч.2-3 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення спеціальних строків звернення до адміністративного суду іншими законами. Відповідно до п.102.4 ст.102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. З урахуванням вищенаведеного, оскільки положення п.102.4 ст.102 ПК України є спеціальними відносно ч.2 ст. 122 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що строк звернення до суду у справах за позовами про стягнення податкового боргу становить 1095 днів календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу. Згідно з матеріалами справи контролюючий орган звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі 20.08.2020, тобто до закінчення 1095 календарних днів з дня виникнення у ОСОБА_2 податкового боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до податкових повідомлень-рішень №0006807-5404-2403 від 25.04.2018 року та №0018214-5509-2403 від 26.04.2019 року, а отже доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими. Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у ОСОБА_1 податкового боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 9449,90 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.