Постанова 4872 № 916/3474/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3474/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г. при секретарі Лук`ященко В.Ю. за участю представників: від позивача: Бонтлаб В.В. від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРО ТІМ на ухвалу господарського суду Одеської області від 12.08.2021, суддя в І інстанції Д`яченко Т.Г., повний текст якої складено 16.08.2021 в м. Одесі за заявою Приватного підприємства „АДЛЄР про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником (Державне підприємство „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Одеської філії державного підприємства „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу) у справі №916/3474/19 за позовом: Приватного підприємства „АДЛЄР до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРО ТІМ про стягнення 1070229,81 грн. ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року Приватне підприємство „АДЛЄР (далі - Підприємство) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРО ТІМ (далі - Товариство) про стягнення заборгованості загальною сумою 1070229,81 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договору поставки товару №538/АДЛ/ЗЗР від 24.05.2019р. щодо оплати поставленого товару у встановлений строк. Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2020р. позовні вимоги Приватного підприємства „АДЛЄР задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРО ТІМ на користь Приватного підприємства „АДЛЄР заборгованість у розмірі 595568,48 грн., пеню у розмірі 97050,95грн., 30 % річних у розмірі 87443,16 грн., штраф у розмірі 274 954,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 10437,96 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 981,82 грн. В іншій частині позову відмовлено. 05.08.2020 року на виконання вказаного рішення господарським судом Одеської області було видано відповідний наказ. 17.05.2021 року Підприємство в порядку статті 336 ГПК України звернулося до господарського суду Одеської області з заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в якій просило звернути стягнення на грошові кошти у загальному розмірі 2 848 245,24 грн., які належать Державному підприємству „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Одеської філії (далі Державне підприємство) в межах заборгованості останнього перед Товариством. Заява обґрунтована тим, що Державне підприємство має підтверджену рішеннями судів від 19.10.2020 у справі №916/1103/20 та від 07.09.2020 у справі №916/1180/20 заборгованість перед боржником у загальному розмірі 2 848 245,24 грн., а боржник наразі не виконав рішення суду у даній справі ні в добровільному, ані в примусовому порядку, що свідчить про наявність підстав для звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 2 848 245,24 грн., які належать Державному підприємству в межах заборгованості останнього перед Товариством. До заяви заявником було додано копії постанов Другого Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного МРУ Міністерства Юстиції (місто Одеса) від 03.09.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62942587 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 05.08.2020 у справі № 916/3474/19; від 12.02.2021 про повернення наказу господарського суду Одеської області від 05.08.2020 у справі № 916/3474/19 без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»; від 23.04.2021 щодо відновлення виконавчого провадження № 62942587 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 05.08.2020 у справі № 916/3474/19; роздруківку із офіційного сайту автоматизованої системи виконавчих проваджень інформації про стан та перелік вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 62942587 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 05.08.2020 у справі № 916/3474/19; роздруківки із Єдиного державного реєстру судових рішень зі справ №916/1103/20 та №916/1180/20. Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2021 заяву Приватного підприємства „АДЛЄР по справі №916/3474/19 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „АГРО ТІМ на підставі рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2020р. у справі №916/1103/20 та рішення господарського суду Одеської області від 07.09.2020р. у справі №916/1180/20, котрі набрали законної сили задоволено. Звернуто стягнення на грошові кошти у розмірі 1 274 086,62 грн., які належать Державному підприємству „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Одеської філії державного підприємства „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу, яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю „АГРО ТІМ, яка підтверджена рішенням господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2020 року у справі №916/1103/20, котре набрало законної сили, в рахунок задоволення вимог Приватного підприємства „АДЛЄР у виконавчому провадженні №62942587; Звернуто стягнення на грошові кошти у розмірі 1 574 158,62 грн., які належать Державному підприємству „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Одеської філії державного підприємства „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу, яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю „АГРО ТІМ, яка підтверджена рішенням господарського суду Одеської області від 07 вересня 2020 року у справі №916/1180/20, котре набрало законної сили, в рахунок задоволення вимог Приватного підприємства „АДЛЄР у виконавчому провадженні №62942587. Ухвала суду мотивована доведеністю заявником факту, що станом на момент розгляду цієї заяви, стягувачем, в даному випадку - особою, на користь якої присуджено до стягнення грошові кошти за рішеннями суду (рішенням господарського суду Одеської області від 19.10.2020р. у справі № 916/1103/20 та рішення господарського суду Одеської області від 07.09.2020р. у справі №916/1180/20), які набрали законної сили, є саме Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРО ТІМ, у зв`язку з чим враховуючи приписи ч. 1 ст. 336 ГПК України є підстави для задоволення заяви Приватного підприємства „АДЛЄР зі зверненням стягнення на грошові кошти, які належать Державному підприємству „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Одеської філії, яке, в свою чергу, має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю „АГРО ТІМ, що підтверджена чинними судовими рішеннями. Товариство у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначену ухвалу скасувати та винести нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що Товариство передало право вимоги за рішенням господарського суду Одеської області від 19.10.2020р. у справі №916/1103/20 та рішенням господарського суду Одеської області від 07.09.2020р. у справі №916/1180/20 приватному підприємству «НВФ «СТІМ», якому воно заборгувало 7 464 256,26 грн., і таким чином, Державне підприємство перестало бути боржником Товариства, про що воно повідомило суд та надало суду докази на підтвердження вказаних обставин. Надані Товариством докази про перехід права вимоги до ПП «НВФ «СТІМ» повністю відповідають закону та є належними і допустимими доказами перехо ду права вимоги. Перехід права вимоги від Товариства до ПП «НВФ «СТІМ» стався в момент підписання договорів про відступлення права вимоги і з цього моменту Державне підприємство втратило статус боржника Товариства і набуло статус боржника ПП «НВФ «СТІМ», тому оскаржувана ухвала суду є незаконною. Також скаржник зазначав, що суд розглянув заяву Підприємства та звернув стягнення на суму 2 848 245,24 грн, що свідчить про упередженість суду, тому що ця сума майже втричі перевищує борг Товариства перед Підприємством згідно з рішенням господарського суду у даній справі. Крім того, позивач не повідомив суд, що вже після ухвалення рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2020р., на підставі якого він звернувся з даною заявою, Товариство добровільно сплатило 45 568,48 грн. в рахунок погашення заборгова ності, визначеної цим рішенням. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу місцевого суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою. При цьому позивач наводить такі ж самі доводи, що викладені у його заяві від 17.05.2021. Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони в порядку передбаченому ст. ст. 120, 268 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Враховуючи, що частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача за наявними у справі матеріалами. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частинами першою, четвертою статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 ГПК України. Відповідно до частини 1 статті 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Згідно з положеннями статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику (частина 1). Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку (частина 2). Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих (частина 3). На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом (частина 4). Системний аналіз приписів статей 53, 56 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду. При цьому, за своєю правовою природою положення вказаних статей не є імперативними, судова дискреція, в даному випадку, передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням всіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу. З огляду на положення вказаних норм, під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам відповідно до статті 336 ГПК України, предметом дослідження суду, у даному випадку, має бути факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду, або факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач чи виконавець просить звернути стягнення; Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у даній категорії справ щодо застосування положень статті 336 ГПК України висловлена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18. Судом установлено, що Підприємство в якості підстави для звернення з заявою про стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, зазначає про наявність заборгованості Державного підприємства перед Товариством з посиланням на судові рішення від 19.10.2020р. у справі №916/1103/20 та від 07.09.2020р. у справі №916/1180/20. Дослідженням обставин справи судом апеляційної інстанції з достовірністю установлено, що заявником доведено факт наявності заборгованості у Державного підприємства перед Товариством у загальному розмірі 2 848 245,24 грн. на підставі вказаних судових рішень, а також факт не виконання таких рішень, що боржником не заперечується. Основною умовою такого стягнення є те, що така заборгованість існує, оскільки, у даному конкретному випадку суд першої інстанції правильно виходив із того, що окрім наданих боржником договорів про відступлення права вимоги від 07.12.2020 та 10.12.2020, за якими, як зазначає відповідач, ним було передано право вимоги за договорами поставки товару від 11.03.2019 та від 19.04.2018 до ПП „НВФ „Стім, суду не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що зазначеною особою - ПП „НВФ „Стім вчинялись будь-які відповідні процесуальні дії щодо набуття права такої вимоги, оскільки суду не надано підтвердження здійснення заходів щодо заміни стягувача правонаступником ані на стадії судового процесу відповідно до ст. 52 ГПК України, ані в рамках виконавчого провадження, що передбачено приписами ст.334 ГПК України. Отже, встановивши, що доводи заявника щодо наявності заборгованості перед боржником (ТОВ «Агро Тім») в особи, на грошові кошти якої заявник просить звернути стягнення (Державне підприємство „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Одеської філії), підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статей 74, 76, 77 ГПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви Підприємства про звернення стягнення на грошові кошти в розмірі 2 848 245,24 грн., що належать Державному підприємству. Посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції того, що надані Товариством докази про перехід права вимоги до ПП «НВФ «СТІМ» відповідають закону та є належними і допустимими доказами переходу права вимоги; перехід права вимоги від Товариства до ПП «НВФ «СТІМ» стався в момент підписання договорів про відступлення права вимоги і з цього моменту Державне підприємство втратило статус боржника Товариства і набуло статус боржника ПП «НВФ «СТІМ», спростовуються наведеними вище висновками суду апеляційної інстанції у даній справі стосовно застосування положень статті 336 ГПК України, зробленими за результатами дослідження обставин справи щодо факту заборгованості особи, якій належать кошти, на які заявник просить звернути стягнення. З цих же підстав колегія суддів вважає помилковим зазначення скаржником як додаткових мотивів для відмови у задоволенні заяви позивача з посиланням на положення ч. 8 ст. 336 ГПК України те, що суд розглянув заяву Підприємства та звернув стягнення на суму 2 848 245,24 грн, що свідчить про упередженість суду, тому що ця сума майже втричі перевищує борг Товариства перед Підприємством згідно з рішенням господарського суду у даній справі. Частиною 8 ст. 336 ГПК України передбачено, що у разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Отже, норма частини 8 ст. 336 ГПК України спрямована на захист особи, яка має заборгованість перед боржником, від стягнення з неї більшого розміру заборгованості стягувачем і реалізується у відповідному виконавчому провадженні. Однак вона не встановлює додаткових умов для задоволення заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать цій особі, яка має заборгованість перед боржником. Недоведеним слід визнати твердження скаржника, що після ухвалення рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2020р., на підставі якого позивач звернувся з даною заявою, Товариство добровільно сплатило 45 568,48 грн. в рахунок погашення заборгова ності, визначеної цим рішенням. З доданої скаржником до своєї апеляційної скарги копії платіжного доручення № 1594 від 07.04.2020 про сплату Підприємству 45 568,48 грн. вбачається, що призначенням платежу відповідачем вказано: «Оплата за ЗЗР згідно рахунку № 538 від 18.07.19», що не свідчить про сплату зазначених коштів в рахунок погашення заборгова ності, визначеної рішенням суду у даній справі. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята судом з порушенням норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені судом висновки, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала має бути залишена без змін. Враховуючи, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2270 грн. покладаються на скаржника. Керуючись статтями 253, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Ухвалу господарського суду Одеської області від 12 серпня 2021 у справі № 916/3474/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРО ТІМ - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 12.10.2021р. Головуючий суддя: Бєляновський В.В. Судді: Богатир К.В. Філінюк І.Г.