Постанова 4855 № 826/15457/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15457/17 Суддя першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Бєлової Л.В., Кобаля М.І., при секретарі - Закревській І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняту у порядку письмового провадження ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_31 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_71 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , треті особи - Верховний Суд, Верховний Суд України, про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, у подальшому заміненої на належного відповідача - Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію (далі - Відповідач-1, Шевченківська РДА), суддів Верховного Суду (далі - Відповідачі-2, судді ВС), в якому просив: - скасувати рішення від 09.11.2017 року про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань Верховного Суду (01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8), ідентифікаційний код юридичної особи 41721784, дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи - 09.11.2017 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи 10701020000071690; - зобов`язати Відповідачів-2, що призначені суддями Верховного Суду Указом Президента України ОСОБА_118 №357/2017 від 10.11.2017 року «Про призначення суддів Верховного Суду» та Указом Президента України ОСОБА_118 №417/2017 від 14.12.2017 року «Про призначення суддів Верховного Суду», утриматися від вчинення певних дій, а саме утриматись від здійснення правосуддя у штаті Верховного Суду (01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8), ідентифікаційний код юридичної особи 41721784. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, Верховний Суд (далі - Третя особа-1). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2021 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Відповідачів-2, що призначені суддями Верховного Суду указом Президента України ОСОБА_118 №357/2017 від 10.11.2017 року «Про призначення суддів Верховного Суду» та указом Президента України ОСОБА_118 №417/2017 від 14.12.2017 року «Про призначення суддів Верховного Суду», утриматися від вчинення певних дій, а саме утриматись від здійснення правосуддя у штаті Верховного Суду (01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8), ідентифікаційний код юридичної особи 41721784. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у межах цієї справи Відповідачі-2 не здійснюють владно-управлінських функцій щодо ОСОБА_1 , а відтак, з огляду на суб`єктний склад учасників справи спір не може належати до публічно-правового та до такого, що підпадає під юрисдикцію суду взагалі. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, підсудність справ, в яких однією із сторін є Верховний Суд або суддя цього суду, визначається за загальними правилами підсудності, по-друге, в Україні відсутній будь-який правовий акт, яким би ліквідовувався Верховний Суд України, а також акт, яким би створювався новий найвищий орган в системі судової влади України - Верховний Суд, по-третє, внаслідок порушень порядку створення Верховний Суд не може вважатися судом, встановленим законом, а відтак порушує права Позивача на гарантоване право доступу до належного суду, по-четверте, внаслідок незабезпечення проведення НАЗК перевірки кандидатів на посаду судді Верховного Суду, а також у зв`язку з проведенням конкурсу на підставі актів, які не набули чинності, останні є такими, що отримали правовий статус судді незаконно. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.07.2021 року. У відзиві на апеляційну скаргу Верховний Суд просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суди та судді під час здійснення правосуддя не здійснюють публічно-владні управлінські функції, їх дії, вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя, є процесуальними, а не управлінськими, а відтак можуть бути оскаржені виключено у передбаченому процесуальним законом порядку. Відзивів від інших учасників справи не надходило. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 року залучено до участі у справі Верховний Суд України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі - Третя особа-2, ВС України), у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 18.08.2021 року. У поясненнях щодо апеляційної скарги Третя особа-2 зазначає, що Верховний Суд України було ліквідовано незаконно, що підтверджується як рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020, так і рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Гуменюк та інші проти України». Протокольною ухвалою розгляд справи відкладено на 11.10.2021 року. У судовому засіданні Позивач доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю. Представник Верховного Суду наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Закриваючи провадження в частині позовних вимог до суддів Верховного Суду, суд першої інстанції виходив з того, що спір в указаній частині не підлягає розгляду у порядку адміністративного та будь-якого іншого судочинства, оскільки стосується відносин у сфері здійснення правосуддя, що виключає можливість стверджувати, що судді Верховного Суду здійснюють владні управлінські функції щодо ОСОБА_1 .. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Перетяка проти України» від 21.12.2020 року право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Судовою колегією враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1 ч. 1). При цьому, обов`язковими ознаками такого спору є те, що у ньому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1). До суб`єктів владних повноважень законодавець у розумінні КАС України відніс орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1). У свою чергу, згідно п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що за правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Аналіз змісту правовідносин, які ОСОБА_1 визначив спірними, свідчить, що предметом цього позову є незгода останнього із порядком утворення та державної реєстрації Верховного Суду як юридичної особи публічного права, а також порядком формування суддівського корпусу цього суду, що, на його переконання, свідчить про неможливість здійснення суддями Верховного Суду правосуддя у штаті даного суду. У свою чергу судова колегія звертає увагу, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Згідно ч. ч. 1, 2 Основного Закону України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Викладене дає підстави для висновку, що оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ (а здійснення правосуддя безпосередньо пов`язане саме із вчиненням відповідних діянь), а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Відповідно до п. 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави. Пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17.11.2010 року, передбачено, що засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави. Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Наводячи відповідне обґрунтування, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.11.2018 року у справі №757/43355/16-ц сформулювала правовий висновок, згідно якого позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду) не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, у постанові від 26.02.2020 року у справі №280/1334/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Отже, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо вказаних вимог ОСОБА_1 слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції, на чому вірно наголосив суд першої інстанції. До того ж, як вірно зауважив Окружний адміністративний суд міста Києва, Позивачем не обґрунтовано, який публічно-правовий спір виник між ним та суддями Верховного Суду як суб`єктами владних повноважень та, які рішення, дії чи бездіяльність відповідачами прийнято або вчинено (не вчинено) при здійсненні владно-управлінських функцій стосовно ОСОБА_1 .. Позивачем також не вказано, яким чином між ним та відповідачами - суддями Верховного Суду - виникли зазначені правовідносини та яким чином друга позовна вимога щодо зобов`язання відповідачів утриматись від здійснення правосуддя кореспондується з вимогами пункту 3 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв`язку з вимогами пункту 3 частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилання Апелянта на те, що, по-перше, в Україні відсутній будь-який правовий акт, яким би ліквідовувався Верховний Суд України, а також акт, яким би створювався новий найвищий орган в системі судової влади України - Верховний Суд, по-друге, внаслідок порушень порядку створення Верховний Суд не може вважатися судом, встановленим законом, а відтак порушує права Позивача на гарантоване право доступу до належного суду, по-третє, внаслідок незабезпечення проведення НАЗК перевірки кандидатів на посаду судді Верховного Суду, а також у зв`язку з проведенням конкурсу на підставі актів, які не набули чинності, останні є такими, що отримали правовий статус судді незаконно, судовою колегією у розрізі меж апеляційного перегляду ухвали про закриття провадження у справі відхиляються, позаяк можуть бути предметом оцінки виключно під час розгляду і вирішення спору по суті, однак не у межах тих позовних вимог, які були заявлені ОСОБА_1 у цій справі, про що було зазначено вище. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді Л.В. Бєлова М.І. Кобаль Повний текст постанови складено та підписано « 11» жовтня 2021 року.