Постанова 4851 № 520/7764/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2021 р.Справа № 520/7764/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. позивача - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 05.07.21 по справі № 520/7764/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 14.06.2021 ОСОБА_1 ( далі ОСОБА_1 , заявник) звернувся до суду із заявою у справі №520/7764/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ у Харківській обл., відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії , в якій просив: - визнати протиправними дій/бездіяльності ГУ ПФУ в Харківській обл. з неналежного перерахунку пенсії з 01.01.2018; - визнати протиправними дій/бездіяльності ГУ ПФУ в Харківській обл. з приводу безпідставного стягнення частини пенсії з 21.09.2020 по теперішній час; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати пенсію з 01.01.2018 по теперішній час на підставі законодавства, чинного станом на 21.09.2020. - продовжити судовий контроль. 17.06.2021 заявник подав до суду процесуальний документ, в якому просив: - визнати протиправними дій/бездіяльності ГУ ПФУ в Харківській області з неналежного перерахунку пенсії з 01.01.2018; - визнати протиправними дій/бездіяльності ГУ ПФУ в Харківській області з приводу безпідставного стягнення частини пенсії з 21.09.2020 по теперішній час; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати пенсію з 01.01.2018 по теперішній час на підставі законодавства, чинного станом на 21.09.2020; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати компенсацію втрати частини доходу відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ у редакції Закону України від 04.02.2021 №1214-ІХ з 10.02.2021 до 01.05.2021 відповідно до вимог законодавства, чинного станом на 21.09.2020. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 заяви позивача від 14.06.2021 та від 17.06.2021 за вимогами про визнання протиправними дій/бездіяльності ГУПФУ в Харківській обл. з безпідставного стягнення частини пенсії з 21.09.2020 по теперішній час та про зобов`язання нарахувати компенсацію втрати частини доходів - залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи просив скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою визнати протиправними дій/бездіяльності ГУ ПФУ в Харківській області з неналежного перерахунку пенсії з 01.01.2018 та безпідставного стягнення частини пенсії з 21.09.2020, що є порушенням відповідно до Закону України № 2050- ІІІ від 19.10.2000 та змін до нього, введених Законом України від 04.02.2021 № 1214 IX. Зобов`язати ГУ ПФУ у Харківській обл. Негайно виконати Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі № 520/764/2020, яке набрало законної сили 21.09.2020 відповідно до діючого законодавства на підставі ст.ст. 8,9,19,129,129-1 Конституції України, ст.ст. 263,370,371,372 КАС України, та вимог ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що виплачена заборгованість з 21.09.2020 по 01.12.2020 у розмірі 1864,45 грн ( без врахування додаткових видів грошового забезпечення та компенсації громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати) не відповідає чинному законодавству, порушує ст.ст. 14,370 КАС України, Законів України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати» 19.10.2000 № 2050-III ( далі Закон №2050), Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати" 04.02.2021 № 1214-IX (далі Закон № 1214). Вказав, що оскільки у спірних правовідносинах наявна подія проведення пенсійним органом платежу з різниці між реально виплаченою та належною сумами пенсії, вимоги щодо виплати компенсації за несвоєчасну виплату пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати є своєчасним та підлягають задоволенню. Зауважив, що за приписами ст. 47 КАС України зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи. Вказав, що нарахована пенсійним органом пенсія у розмірі 15143,90 грн на виконання рішення суду від 01.12.2020 у справі №520/15387/2020 та доплата з 01.03.2021 12708,70 грн також є протиправним та свідчить про неналежність виконання рішення суду у справі від 08.07.2020 у справі № 520/7764/2020. Різниця вже перерахованої пенсії становить 6354,35 грн ( 15143,90- 8789,55 грн). Зауважив, що судом помилково вказано, що акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду без врахування визнання його протиправним, з посиланням на ст. 265 КАС України, оскільки з урахуванням приписів ч. 2 цієї статті, нормативний акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. 25.08.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. 02.09.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження у справі після усунення недоліків апелянтом. 03.09.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Згідно з положеннями ч.1,3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. 08.07.2020 рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/7764/2020 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській обл. з приводу зменшення з 01.01.2018 розміру пенсії ОСОБА_1 з показника 77% грошового забезпечення до показника 70% грошового забезпечення. Зобов`язано здійснити з 01.01.2018р. перерахунок розміру пенсії із збереженням показника 77% грошового забезпечення та провести виплату різниці, здійснивши платіж по виплаті різниці однією сумою. 01.12.2020 рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/15387/2020 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 без врахування додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2018 до теперішнього часу. Зобов`язано ГУ ПФУ и в Харківській обл.) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 77% грошового забезпечення з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2018 до 01.04.2019. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 77% грошового забезпечення з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.04.2019 до теперішнього часу. 11.06.2021 ГУ ПФУ у Харківській обл. на адресу ОСОБА_1 направлено лист №6767-10622/Б/02/8-2000/21 про виконання рішення суду, яким повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі № 520/7764/2020 пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії у розмірі 77% грошового забезпечення, а на виконання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 520/15387/2020 з 011.04.2019 управлінням здійснено перерахунок пенсії у розмірі 77% грошового забезпечення, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019. Перерахунок проведено на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 06.08.2020 № 2681, яку надано Управлінням Служби безпеки в Харківській обл. та складено на підставі рішення Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19 щодо здійснення обчислення та перерахунку з 10.04.2019 основного розміру пенсії. Вказано, що різниця пенсії, обчислена за рішенням суду від 08.07.2020 у справі № 520/7764/2020 за період з 01.01.2018 по 20.09.2020 у сумі 18910,82 грн., та різниця в пенсії, обчислена за рішенням суду від 01.12.2020 у справі № 520/15387/2020 за період з 01.04.2019 по 28.02.2021 у сумі 154594,06 грн будуть виплачуватися в межах затверджених бюджетних призначених для здійснення відповідних виплат. Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо проведеного перерахунку його пенсії та здійснених пенсійних виплат, позивач звернувся до суду із відповідними заявами. Відмовляючи у задоволенні вказаних заяв суд першої інстанції виходив з того, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі № 520/7764/2020 в частині проведення перерахунку є виконаним, а незгода заявника із розміром і складовими частинами перерахованої пенсії є предметом спору у справі №520/15387/2020 та не може бути ототожнена з безпідставним стягненням. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та зазначає. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Приписами ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012). Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Як вірно встановлено судом першої інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №520/7764/2020, яким зобов`язано пенсійний орган здійснити з 01.01.2018 перерахунок розміру пенсії заявника із збереженням показника 77% грошового забезпечення діючого військовослужбовця (виключно у межах таких складових як: оклад за посадою, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та провести виплату різниці, здійснивши платіж по виплаті різниці однією сумою, є виконаним пенсійним органом у частині проведення перерахунку. Доказів неправомірності такого перерахунку матеріали справи не містять, а незгода позивача щодо результатів його проведення пов`язана з розміром і складовими частинами перерахованої пенсії. З огляду на викладене та беручи до уваги викладені вище правові норми колегія суддів визнає вірним висновок суду першої інстанції про те, що незгода заявника із розміром і складовими частинами перерахованої пенсії не може бути ототожнена з безпідставним стягненням, а відтак погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог в частині визнання протиправними дій/бездіяльності ГУ ПФУ в Харківській обл. з безпідставного стягнення частини пенсії з 21.09.2020 по теперішній час. Щодо вимоги заявника в частині нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21 02.2001, без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 колегія суддів зазначає, що питання структури грошового забезпечення діючого військовослужбовця є предметом спору у справі №520/15387/2020, а не справи №520/7764/2020, про що вірно зазначено судом першої інстанції, а відтак визнає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідна вимога була вирішена у межах справи №520/7764/2020 із постановленням про це рішення суду, що унеможливлює повторне вирішення цієї вимоги, як і ревізію вже прийнятого рішення тим самим судом першої інстанції. Посилання апелянта на своєчасність та обґрунтованість вимог щодо виплати компенсації за несвоєчасну виплату пенсії колегія суддів відхиляє, оскільки вимоги в цій частині були розглянуті по суті, а таке твердження заявника є фактичною незгодою з судовим рішенням, що є підставою для його оскарження в апеляційному та касаційному порядку. Доводи заявника про те, що виплачена заборгованість з 21.09.2020 по 01.12.2020 у розмірі 1864,45 грн без врахування додаткових видів грошового забезпечення не відповідає чинному законодавству колегія суддів до уваги не бере, оскільки питання структури грошового забезпечення діючого військовослужбовця є предметом розгляду іншої справи № №520/15387/2020, про що зазначено судом вище. Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року по справі № 520/7764/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова Тривалість виготовлення повного тексту повстанови пов`язана з перебуванням судді Любчич Л.В. на лікарняному. Повний текст постанови складено 12.10.2021