Постанова 4851 № 520/3320/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2020 р. Справа № 520/3320/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2020, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., м. Харків, у по справі № 520/3320/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ 11.03.2020 ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою без урахування постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 без урахування постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що протиправні дії відповідача полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018 року, та 75% підвищення - з 01.01.2019. Зазначив, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії з 01.01.2018 визначається безпосередньо Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", отже, підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивач мав "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після її перерахунку, отже, обмеження щодо строків і розмірів виплати сум доплати (підвищення) до пенсії (50% підвищення - з 01.01.2018 по 31.12.2018, та 75% підвищення - з 01.01.2019 по 31.12.2019), передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, не можуть бути застосовані. Посилаючись на порушення відповідачем строків виплати йому пенсії в належному розмірі, вважає що також має право на отримання від відповідача компенсації втрати частини доходів, а також виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою без урахування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі № 520/3320/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, здійснивши виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції в цій частині норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі № 520/3320/2020 в частині відмовлених позовних вимог, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що дії відповідача щодо застосування обмеження виплати підвищення до пенсії позивача є протиправними з моменту запровадження такого обмеження з 01.01.2018, а не з дати набрання законної сили рішенням суду про визнання нечинними пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 № 103, як помилково вважав суд першої інстанції. Зауважив, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії з 01.01.2018 визначається безпосередньо Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, отже, підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи, що позивач мав "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після її перерахунку, обмеження щодо строків і розмірів виплати сум доплати (підвищення) до пенсії (50% підвищення з 01.01.2018 по 31.12.2018, та 75% підвищення з 01.01.2019), передбачені постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" №103 від 21.02.2018, не можуть бути застосовані. Оскільки сума перерахованої пенсії підпадає під поняття "існуюче майно" у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що ця сума повинна бути виплачена позивачу одним платежем. Також зазначив, що право на виплату пенсії у визначених під час перерахунку з 01.01.2018 розмірах він набув до прийняття постанови Кабінету Міністрів України "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" № 649 від 22.08.2018, а тому, з урахуванням принципу неможливості зворотної дії у часі нормативно-правового акту, зазначена постанова до спірних правовідносин не може бути застосована. Посилаючись на положення ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та положення ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", стверджує, що механізм компенсації втрати частини доходів застосовується адміністративним органом незважаючи на реальні виплати. Вказав на те, що позивачем отримано виплати за пенсією не у повному обсязі внаслідок протиправного діяння відповідача (виплати лише 75% підвищення до пенсії), а тому відсутні правові підстави для звільнення ГУ ПФУ в Харківській області від виконання обов`язку, передбаченого ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Відповідач в надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі № 520/3320/2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін. Вказав на те, що з 01.01.2018 пенсію позивача перераховано відповідно до ч.4 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі довідки, виданої уповноваженим органом. Вказав на те, що виплата пенсії позивача проводилась відповідно до п. 2 постанови КМ України від 21.02.2018 № 103, а тому дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та 75% з 01.01.2019 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання вказаної постанови КМ України, положення п.п. 1,2 якої, на час вчинення спірних дій, були чинними та підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Стверджує, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не нараховані та відповідно не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ за порушення строків виплати яких сплачується компенсація, а тому позовні вимоги про виплату відповідачем компенсації вважає спрямованими на майбутнє та передчасними. Щодо вимоги позивача нарахувати та виплатити позивачу пенсію без урахування постанови КМ України № 649, вказує, що в силу ст.8 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій колишнім військовослужбовцям здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і не може бути здійснена за рахунок коштів Пенсійного фонду. Отже, нарахована позивачу сума доплати також має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України, і здійснюється лише у разі наявності відповідних бюджетних асигнувань. При цьому, видатки на виконання рішень судів, які будуть підлягати виконанню в майбутньому, не можуть бути об`єктивно відомими заздалегідь, тому встановлення механізму виділення коштів на виконання таких судових рішень є необхідним. Враховуючи викладене, вважає, що до спірних відносин підлягає обов`язковому застосуванню постанова КМ України № 649, якою визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсійних виплат на виконання судових рішень за рахунок бюджетних коштів. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". З 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103 від 21.02.2018. Після проведеного перерахунку пенсії з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням та процентної надбавки за вислугу років, з 01.01.2018 пенсія була обчислена з розміру 59 % грошового забезпечення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки про перерахунок пенсії за пенсійною справою № 10024011 - МВС (а.с.9). Як зазначено у вказаній довідці, підсумок пенсії (з надбавками) після перерахунку з 01.01.2018 склав 5766,99 грн. Згідно з постановою КМ України № 103 від 21.02.2018 підвищення пенсії позивача складає 3249,94 грн, з них виплачується: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення - 1624,97 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення - 2437,46 грн; з 01.01.2020 100% щомісячно від підвищення 3249,94 грн. З матеріалів справи вбачається, що проведення перерахунку пенсії позивачу здійснювалося за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2018 та 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2019. Позивач через свого представника звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив перерахувати та виплачувати йому пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою з виплатою компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (а.с.6). Листом №26861/02.1-20 від 20.02.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивача, що за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 нараховані пенсійні виплати здійснювались та здійснюються своєчасно, у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку з чим для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку №159 немає підстав (а.с.7). Не погодившись із вказаним розрахунком пенсії та розміром її виплати, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання протиправними дій відповідача, зобов`язання ГУПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати позивачу пенсію з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії (нарахованого згідно з постановою № 103) з 01.01.2018, здійснивши доплату однією сумою, а також нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії без урахування постанови КМ України №

649. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року. та необхідності захистити права позивача, зобов`язавши ГУПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року. При цьому, за висновком суду першої інстанції, виплата перерахованої пенсії повинна бути здійснена однією сумою, оскільки позивач мав законні сподівання на отримання пенсії у визначеному законом розмірі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019 року по 04.03.2019 року та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 по 04.03.2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що на час вчинення відповідачем перерахунку пенсії позивача за вказаний період постанова КМ України №103 була чинною та не скасованою, відтак, вказані дії не можуть вважатися протиправними. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, тому позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати є передчасними. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Конституційний Суд України зазначив, що Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001). За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Відповідно до ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, далі по тексту - Закон № 1774-VIII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі по тексту - постанова КМ України № 103) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на дату проведення перерахунку пенсії позивача, далі по тексту - постанова №704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу. Пунктом 2 постанови КМ України № 103 постановлено проводити виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Колегія суддів зауважує, що з прийняттям Закону № 1774-VIII, яким частину четверту статті 63 Закону № 2262-XII було викладено у новій редакції, Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсій військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв`язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з повноваженнями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Зазначені положення Закону № 1774-VIII набрали чинності з 1 січня 2017 року та рішенням Конституційного Суду України такими, що суперечать Конституції України (є неконституційними), не визнавались. Як зазначив Конституційний Суд України у пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. У пункті 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України). У Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади. Отже, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Колегія суддів зазначає, що постанова КМ України № 103 на час вчинення відповідачем спірних дій (з 01.01.2018 по 04.03.2019) була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабміну від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №

45. Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Згідно з ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. У зв`язку зі скасуванням пункту 2 постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" втратив чинність з 05 березня 2019 року, і з цієї дати обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії колишніх військовослужбовців, перерахованої згідно з постановою № 103, слід вважати скасованими. Отже, з 05.03.2019 у відповідача відсутні підстави для виплати перерахованої пенсії позивача відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103. Таким чином, враховуючи зазначене вище рішення суду, з 05.03.2019 пункт 2 постанови від 21.02.2018 №103, який передбачав поетапну виплату пенсіонерам суми підвищення перерахованої пенсії, втратив чинність, а тому з 05.03.2019 позивач набув право на виплату пенсії у 100% розмірі підвищення пенсії, і саме з цієї дати відсутні підстави для обмеження виплати перерахованого розміру пенсії, що виплачується позивачеві, сімдесятьма п`ятьма відсотками підвищення пенсії. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16.08.2019 по справі №160/3586/19, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020. Водночас, визнання нечинним в подальшому пунктів 1 та 2 Постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком визнання протиправними дій ГУПФУ в Харківській області щодо перерахунку та виплати пенсії, які були вчинені відповідачем в період часу дії вказаної норми права (з 01.01.2018 по 04.03.2019). Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав не враховувати приписи п.1 та 2 Постанови №

103. З урахуванням відсутності у ГУ ПФУ в Харківській області, в силу ст.19 Конституції України, в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 іншого законного способу дій, ніж передбачений постановою КМ України № 103, колегія суддів зазначає, що ГУ ПФУ в Харківській області при перерахунку пенсії з грошового забезпечення та при виплаті в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50% підвищення до пенсії, а з 01.01.2019 по 04.03.2019 - 75% підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018 згідно з постановами КМ України № 103 та № 704, діяло у відповідності до п.1, п.2 постанови КМ України № 103 та не порушило вимог ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки такий спосіб дій був прямо передбачений постановою КМ України №

103. Зазначений висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2020 по справі № 240/6263/18 та Верховного Суду від 09.04.2020 по справі № 640/19928/18, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019 року по 04.03.2019 року та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 по 04.03.2019 року. Доводи апелянта про необхідність зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі № 520/3320/2020 зобов`язано ГУПФУ в Харківській області здійснити виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач мав законні сподівання на отримання пенсійних виплат, колегія суддів зауважує, що станом на дату перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 - пункт 2 постанови КМ України № 103 був чинним, отже підлягав застосуванню при виплаті позивачу перерахованої пенсії, і лише з 05.03.2019 вказана вище норма була скасована в судовому порядку, а тому до цієї дати у позивача не могли виникнути «законні сподівання» на отримання всієї суми пенсії після перерахунку. З приводу вимог позивача в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року, не застосовуючи при цьому положень постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі по тексту - Закон № 2050-III) від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону № 2050-III). Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159). Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Враховуючи, що позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді перерахованої пенсії, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16.04.2020 по справі № 200/11292/19-а. У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, а також межі апеляційного перегляду судового рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі № 520/3320/2020 в цій частині. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст. 241, ст.ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 по справі № 520/3320/20 в частині відмови в задоволенні позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова С.П. Жигилій