Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/1647/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2021 р.Справа № 520/1647/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 р. (ухвалене суддею Бабаєвим А.І.) по справі № 520/1647/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська рекламно - інформаційна система" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просило: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2021 р. № Ю-40509-56. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 р. в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 р. та винести нове рішення про задоволення позовних вимог. Відповідачем до суду апеляційної інстанції подано письмовий відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає дане рішення законним та обґрунтованим. Позивач, в свою чергу подав до суду заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що не погоджується з аргументами та висновками, викладеними у відзиві. У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без мін. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області Товариству з обмеженою відповідальністю "Міська рекламно - інформаційна система" надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2021 р. № Ю-40509-56 на суму 100482,76 грн. Позивач, не погоджуючись з вказаною вимогою відповідача, звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган, приймаючи оскаржувану вимогу, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 р. (в подальшому - Закон № 2464-VI). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Згідно із ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VI, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Відповідно до п. 1 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 (в подальшому - Інструкція № 449) до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. Частиною 4 статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Згідно із п. 4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Отже, при наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску контролюючий орган на підставі поданих платником звітів про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи формує та надсилає платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. Судовим розглядом встановлено, що станом на 31.12.2020 р. у позивача склалась заборгованість з єдиного внеску в сумі 100482,76 грн., а саме: 4844,92 грн. нараховано по звіту від 07.07.2020 р. № 9156474985; 19209,48 грн. нараховано по звіту від 10.08.2020 р. № 9192240406; 19209,48 грн. нараховано по звіту від 10.09.2020 р. № 9226241986; 19547,75 грн. нараховано по звіту від 12.10.2020 р. № 9260874888; 19311,71 грн. нараховано по звіту від 09.12.2020 р. № 9325296588; 18359,42 грн. нараховано по звіту від 22.12.2020 № 9340968729, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків, Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська рекламно-інформаційна система". У зв`язку з виниклою заборгованостю, Головним управлінням ДПС у Харківській області направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Міська рекламно-інформаційна система" вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2021 р. № Ю-40509-56 на суму 100482,76 грн. Доводи апелянта, що всі зобов`язання з ЄСВ сплаченим платіжними дорученнями: №1310 від 20.07.2020 р.; №1311 від 20.07.2020 р.; №1373 від 19.08.2020 р.; №1374 від 19.08.2020 р.; №1441 від 21.09.2020 р.; №1442 від 21.09.2020 р.; №1524 від 20.10.2020 р.; №1525 від 20.10.2020 р.; №1526 від 20.10.2020 р.; №1581 від 19.11.2020 р.; №1582 від 19.11.2020 р.; №1640 від 18.12.2020 р.; №1641 від 18.12.2020 р. спростовуються даними інтегрованої картки платника податку Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська рекламно-інформаційна система", згідно із якими сплачені апелянтом платежі, відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VI, зараховані в рахунок раніше не сплачених зобов`язань в порядку календарної черговості їх виникнення. Щодо доводів апелялянта, що інтегрована картка платника податку не є належним доказом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд апеляційної інстанції вважає, що надані відповідачем до суду першої інстанції копії інтегрованої картки платника податку є належним доказом, який підтверджує наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, зазначеній у вимозі Головного управління ДПС у Харківській області № Ю-405092-56 від 15.01.2021 р. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган, приймаючи оскаржувану вимогу, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суд від 14.06.2021 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 77, 195, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 р. по справі № 520/1647/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Я.В. П`янова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 12.10.2021 р.