Постанова Закарпатський апеляційний суд № 301/1643/21

Справа № 301/1643/21 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 06.10.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участю представниці особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокатки Буковецької Я. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подала адвокатка Буковецька Я. В. в інтересах ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: Постановою судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні. Згідно з постановою, 24.02.2021, о 03 год 46 хв, у м. Мукачево, по вул. Т. Масарика, 17, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21093» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладах охорони здоров`я у лікаря нарколога водій погодився. При проходженні медичного огляду, відповідно до Акту № 63 від 24.02.2021, визначено, що ОСОБА_1 знаходиться в стані наркотичного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2. 9 „а" ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях до неї представниця особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвокатка Буковецька Я. В., вказує на те, що постанова є незаконною, тому підлягає скасуванню. Вважає, що судом не з`ясовано всі обставини справи, допущено порушення процесуальних норм закону. На думку апелянтки, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апелянтка стверджує, що огляд особи на стан наркотичного сп`яніння проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, оскільки на відеозаписі на зафіксовано факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. На думку апелянтки, у протоколі відсутні відомості про ознаки наркотичного сп`яніння. Адвокатка Буковецька Я. В. також вказує на те, що ОСОБА_1 від проходження медичного огляду не відмовлявся. Більш того, під час огляду медичним працівником, у водія ОСОБА_1 не виявлено стану наркотичного сп`яніння. Стверджує, що огляд на стан наркотичного сп`яніння проведено без застосування технічних засобів, як того вимагає закон. Враховуючи вищевикладене, просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Заслухавши думку представниці особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокатки Буковецької Я. В., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Апеляційний суд, відповідно до положень ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка у постанові. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №518084 від 24.02.2021, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21093» д.н.з. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладах охорони здоров`я у лікаря нарколога водій погодився. При проходженні медичного огляду, відповідно до Акту № 63 від 24.02.2021, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2. 9 „а" ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У протоколі також вказано що у водія ОСОБА_1 тимчасово вилучені документи, - посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 26.09.2020, та виданий тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_3 від 24.02.2021. Як убачається зі змісту протоколу, від надання пояснень ОСОБА_1 відмовився, зі змістом протоколу ознайомився, копію його отримав, відомості щодо нього внесені правильно (а. с. 1). Висновком лікаря - нарколога КНП «Мукачівська ЦРЛ» від 24.02.20201 Волик Н. А. щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння підтверджено, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння (а. с. 2). З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3824645 убачається, що водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, й накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 (п`ятдесят одна) гривня (а. с. 3). Як убачається з рапорту поліцейського Меланчука М. М., під час спілкування з водієм ОСОБА_1 в останнього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у лікаря-нарколога, результат - позитивний. Відеозаписом, який міститься на DVD-диску підтверджується, що водій ОСОБА_1 своїми підписами у протоколі про адміністративне правопорушення погодився з його змістом, не заперечив той факт, що результати проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога є достовірними. З відеоматеріалу убачається, що жодних скарг чи зауважень до порядку та процедури проведення огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_1 не має. Вищенаведені докази, які є належними й допустимими та зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9 «а» ПДР та винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що лейтенант поліції Гнаткович Н. П. та рядовий поліції Меланчук М. М. були упереджені при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанови про накладення адміністративного стягнення. Апеляційним судом у тому числі не встановлено яких-небудь даних і про те, що в лікаря - нарколога КНП «Мукачівська ЦРЛ», яка проводила огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння та склала висновок про перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння, були підстави для фальсифікації вищевказаного документу, а також для його обмови у перебуванні у такому стані, - у підтвердження цих даних також відсутні які-небудь належні докази. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також немає жодних відомостей, які би свідчили про зацікавленість поліцейських та лікаря - нарколога у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди на проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я та підпису наявних у матеріалах справи документів, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення, - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказані поліцейські та лікар діяли в межах наданих їм повноважень. Доводи апеляційної скарги про порушення вимог ст. 266 КУпАП апеляційний суд не визнає слушними, позаяк такі не підтверджені жодними доказами. Водночас, на переконання апеляційного суду, матеріали справи свідчать про те, що працівник поліції діяв виключно у відповідності до приписів вищевказаної статті. Так, згідно з п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що порядок проведення огляду на стан сп`яніння регламентований ст. 266 КУпАП, норми якої є бланкетними, оскільки не встановлюють детальної процедури проходження огляду, а відсилають до підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують положення цієї статті. Такий висновок підтверджується положеннями частини 6 цієї статті, в якій зазначено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Процедура огляду регламентована такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і конкретизують норми цієї статті, а саме: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція). Згідно з пунктом 12 Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення та рапортом поліцейського підтверджується, що на момент зупинки транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , у поліцейського були сумніви щодо тверезості стану водія. Тому, на виконання вимог Інструкції та відповідно до Порядку, водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, а саме у КНП «Мукачівська ЦРЛ». Про законність процедури направлення ОСОБА_1 на медичний огляд з метою визначення стану наркотичного сп`яніння свідчать матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, щодо якого жодних скарг, заперечень чи зауважень ОСОБА_1 не надав, а також відеозапис, на якому чітко зафіксований момент ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом протоколу та безпосереднє його підписання. Доводи апелянтки про те, що вимоги ст. 266 КУпАП були порушені, адже на відеозаписі, який наявний у матеріалах справи, фактично відсутній момент проходження водієм ОСОБА_1 такого огляду, апеляційний суд до уваги не бере враховуючи наступне. Так, ст. 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. З матеріалів справи убачається, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд не на місці зупинки транспортного засобу, а в закладі охорони здоров`я - КНП «Мукачівська ЦРЛ», де лікарем наркологом було визнано, що ОСОБА_1 , на момент проходження огляду перебуває у стані наркотичного сп`яніння, про що зазначено у медичному висновку. Апеляційний суд вважає, що підстави для сумнівів у достовірності медичного висновку відсутні, адже з дослідженого апеляційним судом відеозапису убачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт встановлення наркотичного сп`яніння за результатами медичного огляду. При цьому, відеозаписом підтверджено, що водія ОСОБА_1 було відсторонено від керування автомобілем, з чим особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП також погодилась. Апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянтки про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та приписам Інструкції. Відхиляючи доводи в цій частині апеляційним судом не встановлено фактів невідповідності складеного щодо ОСОБА_1 протоколу вимогам ст. 256 КУпАП. Матеріалами справи підтверджено, що протокол був оформлений з дотриманням Інструкції. Так, Інструкцією передбачено, що у разі відмови особи, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, від надання пояснень за суттю вчиненого правопорушення, уповноважена посадова особа вносить до нього відповідний запис. У разі наявності свідків протокол може бути підписаний також цими особами. Зі змісту протоколу убачається, що водій ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився, з іншими відомостями останній погодився, своїми підписами підтвердив, що зауважень та застережень до документу не має. Такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені жодними доказами є твердження адвокатки Буковецької Я. В. про те, що огляд на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 проведено без застосування технічних засобів, як того вимагає закон. Вказані доводи не знайшли свого підтвердження, оскільки ані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ані його представницею, адвокаткою Буковецькою Я. В. не надано жодних доказів у їх підтвердження. Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновків місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 , які, на думку апелянта, ґрунтуються на припущеннях, - апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. На інші доводи, які могли б слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, під час розгляду справи в апеляційному суді такі не встановлені. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у порушенні вимог, передбачених пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України і, відповідно, у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено в межах санкції вищевказаної статті, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Відтак, апеляційний суд вважає, що факт перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння є доведеним, а отже у діях останнього наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги правильності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції не спростовують і свідчать виключно про незгоду ОСОБА_1 та адвокатки Буковецької Я. В. з рішенням місцевого суду. Також, апеляційний суд враховує і рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'HalloranandFrancis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і №25624/02), де Суд наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, крім передбачених законодавством України прав, має ще й певні обов`язки, яких необхідно дотримуватися при експлуатації транспортного засобу за будь-яких обставин. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувану постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану необхідно залишити без зміни, а подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі й про виклик свідків чи витребування доказів, стороною захисту не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подала адвокатка Буковецька Я. В. в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Стан