Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/5761/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5761/20 пров. № А/857/13558/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Глушка І.В., Запотічного І.І., за участю секретаря Мельничук Б.Б., представника апелянта Нікітюк П.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року (ухвалене головуючим суддею Дудар О.М. о 16 год. 42 хв. у м. Рівне, повне судове рішення складено 16 березня 2021 року) у справі № 460/5761/20 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.07.2020 № 204907. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що спірна постанова є протиправною, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 в задоволенні адміністративний позову відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом фактичні обставини щодо проведення уповноваженими особами Укртрансбезпеки під час рейдової перевірки 11.06.2020 габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу дають підстави для висновку про те, що такі дії були вчинені відповідно до наданих законом повноважень та з дотриманням встановленої процедури. Зважувальне обладнання, на якому проводилося зважування транспортного засобу позивача, відповідає вимогам чинного законодавства. Зворотного позивачем не доведено, доказів перебування ваг «Лахта-У» СВ-80000А/18 у пошкодженому стані суду не надано. Результати зважування підтверджують перевищення нормативних вагових параметрів транспортним засобом позивача (на 10,91% від нормативу), що за відсутності дозволу, передбаченого ст. 48 Закону №2344-III, є підставою для накладення адміністративно-господарського штрафу відповідно до приписів статті 60 цього Закону. Суд не взяв до уваги посилання позивача на можливе зміщення сипучого вантажу, оскільки в силу вимог п.22.2 Правил дорожнього руху саме водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування та кріплення вантажу. Також судом встановлено, що акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.06.2020 №235536 відповідає формі, затвердженій Порядком №879. Крім того, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 11.06.2020 №235536 відповідає формі, затвердженій наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ від 10.10.2013 №1007/1207, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що документи які були складені посадовими особами та на підставі яких проводився габаритно ваговий контроль не містять ідентифікуючої інформації щодо використання вимірювального та зважувального обладнання, а також, що у корінці зважування відсутня інформація про марку автомобіля та причепа, що проходили зважування та він не підписаний жодним оператором вагового контролю. Окрім цього вказав, що на момент зважування вантажу, методика зважування на транспорті з рідкими або вантажами, що змінюють розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі, в тому числі сипучі (подільні) речовини, не затверджена жодним нормативно правовим актом. Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. Інші особи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, явку уповноваженої особи не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.08.2000, 15.08.2000 взятий на облік у контролюючому органі як платник податків та платник єдиного внеску. Основним видом діяльності підприємця за КВЕД є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.а.с.8-11). 11.06.2020 уповноваженими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі направлення на рейдову перевірку від 05.06.2020 №000191 та щотижневого графіка перевірок (а.с. 54-55) в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на 37км автомобільної дороги М-06 «Київ-Чоп», проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, щодо дотримання вимог транспортного законодавства. Зокрема, 11.06.2020 о 20 год. 15 хв. здійснено перевірку (проведено габаритно-ваговий контроль) транспортного засобу марки «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , із напівпричепом марки «KELBERG», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , які належать ФОП ОСОБА_1 . Вказаним транспортним засобом керував водій ОСОБА_2 . Перевізником вантажу, полішпатової сировини, згідно з товарно-транспортною накладною від 11.06.2020 № 329, був суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (а.с.49). Водій ОСОБА_2 надав уповноваженим особам Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для перевірки наступні документи: посвідчення водія серії НОМЕР_4 ; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 ; товарно-транспортну накладну від 11.06.2020 № 329; поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За результатами габаритно-вагового контролю уповноваженими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 11.06.2020 № 235536, згідно з яким навантаження на одиночну вісь транспортного засобу становить 12,2т при нормативно допустимому 11т (а.с.52). Зазначені обставини щодо перевищення нормативно допустимого навантаження відображені також у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 11.06.2020 № 235536 (а.с.51), яка складена на підставі талону зважування від 11.06.2020 (транзакція № 06116) (а.с.53). На підставі документів габаритно-вагового контролю уповноваженими особами Укртрансбезпеки складено розрахунок від 11.06.2020 № 239 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким ОСОБА_3 нараховано плату за проїзд в сумі 230,04євро (а.с.2). За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.06.2020 №235536, у якому зафіксовано наступне порушення: «перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу». Водій ОСОБА_2 від підпису акта перевірки відмовився (а.с.48) Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області Зінчуку Ю.І. було надіслано повідомлення від 21.07.2020 № 50868/34/24-20 про розгляд справи щодо порушення чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту 21.07.2020 о 10 год. 00 хв. (а.а.с.47). За результатами розгляду справи про порушення чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту, на підставі акта перевірки Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 11.06.2020 № 235536 заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області винесено постанову від 21.07.2020 № 204907 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до СПД ОСОБА_1 за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу), застосовано штраф у сумі 1700,00 грн (а.с.45). Позивач вважаючи оскаржену постанову протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу. Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III) державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Відповідно до ст. 1 Закону №2344-III рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту). Частинами 17 та 18 ст. 6 Закону №2344-III встановлено, що рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Відповідно до ст. 6 Закону №2344-III Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), пунктом 15 якого встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Статтею 48 Закону №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Відповідно до положень статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; Отже, адміністративно-господарські штрафи, передбачені статтею 60 Закону №2344-III застосовуються до автомобільних перевізників (фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами (стаття 1 Закону №2344-III). Згідно з долученим до матеріалів справи актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.06.2020 №235536 слідує, що зафіксовано перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме навантаження на одиночну вісь транспортного засобу становить 12, 2т при нормативно допустимому 11т (а.с.52). Щодо виявлених та зафіксованих відповідачем під час проведення вказаної перевірки порушень законодавства про автомобільний транспорт суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно з статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Відповідно до статті 4 і статті 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №879) відповідно до пункту 3 якого габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Пунктом 16 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті (підпункт 11 пункту 2 Порядку №879). Відповідно до підпункту 9 пункту 2 Порядку № 879 пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками. Згідно з пунктом 18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (пункт 20 Порядку № 879). Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що графік щоденної роботи пункту вагового та габаритного контролю, що розташований на 37 км автомобільної дороги М-06 «Київ-Чоп», на червень 2020 року був погоджений начальником Управління патрульної поліції у Київській області, начальником Управління патрульної поліції в м.Києві, директором КП «Центр організації дорожнього руху» (а.с.56). Тобто, місце та режим роботи зазначеного пересувного пункту були погоджені у встановленому порядку. Відповідачем до відзиву наданий належний документ, який підтверджує повірку зважувального обладнання, на якому проводилося зважування транспортного засобу позивача, ваг автомобільних тензометричних типу «Лахта-У» СВ-80000А/18 (зав.№0616), видане ДП «Київоблстандартметрологія» свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 02.08.2019 №П40М11305219. Термін дії свідоцтва до 02.08.2020 (а.с.57). За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ EN 45501:2016 та експлуатаційної документації фірми-виробника. Відтак, зважувальне обладнання, на якому проводилося зважування транспортного засобу позивача, відповідає вимогам чинного законодавства. Зворотного позивачем не доведено, доказів перебування ваг «Лахта-У» СВ-80000А/18 у пошкодженому стані суду не надано. Результати зважування підтверджують перевищення нормативних вагових параметрів транспортним засобом позивача (на 10,91% від нормативу), що за відсутності дозволу, передбаченого ст.48 Закону №2344-III, є підставою для накладення адміністративно-господарського штрафу відповідно до приписів статті 60 цього Закону. Так, відповідно до пункту 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Згідно з пунктом 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Таким чином, для перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень перевізнику необхідно отримати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, при відсутності такого перевізник повинен внести плату за проїзд, що здійснюється у відповідних розмірах за пройдену частину маршруту по території України. Однак, в матеріалах справи відсутні документи, які свідчили б про те, що перевізник звертався із заявою до органу Національної поліції про видачу дозволу, а також документи про відмову органу поліції у видачі дозволу. Щодо доводів апелянта на відсутність затвердженої методики зважування транспортного засобу з рідкими або сипучими вантажами, що змінюють розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вказав, що норми Порядку №879 поширюються на транспортні засоби, незалежно від виду вантажу, який перевозиться Крім цього пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху. Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху. Відтак, покликання апелянта на специфіку вантажу і що за рахунок саме його пересипання мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення. Щодо доводів апелянта, що у корінці зважування відсутня інформація про марку автомобіля та причепа, що проходили зважування та він не підписаний жодним оператором вагового контролю, то колегія суддів зазначає, що там зазначено для ідентифікації номери транспортних засобів, а підписи знаходяться в акті перевірки. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі № 460/5761/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 11 жовтня 2021 року