Постанова 4855 № 640/23956/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23956/21 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Грибан І.О., судді: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б. за участі: секретар с/з Піскунова О.Ю., пр-к відповідача Костюк М.Д., пр-к третьої особи Савченко Б.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптова мережа 2011» про заборона вчиняти дії, - У С Т А Н О В И В : Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив суд зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 25.08.2021 №2994/5 «Про задоволення скарги» в частині тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на 3 (три) місяці - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем вказано на те, що у зв`язку з прийняттям наказу від 25.08.2021 №2994/5, відповідно до якого приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 заблоковано доступ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, останній позбавлений можливості повноцінно здійснювати свою професійну діяльність, що негативно відобразиться як на його доходах, так і на його діловій репутації. Крім того, неможливість здійснювати діяльність призведе до майнових втрат заявника (негативні наслідки у вигляді зменшення сплачуваних заявником до бюджету платежів та відсутності можливості сплачувати обов`язкові платежі, які необхідні для здійснення професійної діяльності). Враховуючи викладене, заявник вважає, що негативні наслідки у випадку не забезпечення позову до подання позовної заяви настануть і для третіх осіб, оскільки заявник позбавлений можливості вчиняти реєстраційні дії, завершити вже вчинені реєстраційні дії, що в свою чергу, наносить значну матеріальну шкоду вищевказаним особам. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто існування обставин очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу, які потребуватимуть значного часу для відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 131 серпня 2021 року, а заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що через тимчасове блокування його доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, останній не має змоги завершити (здійснити) реєстраційні дії щодо зареєстрованих заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які були подані до блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та строк розгляду по яким минув, не має змоги оформити та видати свідоцтва про право на спадщину за законом та/або за заповітом, чим порушуються конституційні права третіх осіб щодо розпорядження належним їм нерухомим майном. В даному випадку відповідачем застосовано до позивача жорсткі санкції, шляхом блокування позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 жовтня 2021 року. Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті. У судове засідання апелянт не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином. Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі та просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід скасувати, з наступних підстав. Згідно вимог статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. У відповідності до положень статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення. Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів. Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта. З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Проте, судом першої інстанції під час прийняття ухвали про відмову в забезпеченні позову не було враховано вищезазначений аналіз норм права та не надано належної оцінки заяві позивача про забезпечення позову. Крім того, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії. Як убачається з заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник зазначав про те, що у зв`язку з прийняттям наказу від 25.08.2021 №2994/5, відповідно до якого приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 заблоковано доступ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, останній позбавлений можливості повноцінно здійснювати свою професійну діяльність, що негативно відобразиться як на його доходах, так і на його діловій репутації. Крім того, неможливість здійснювати діяльність призведе до майнових втрат заявника (негативні наслідки у вигляді зменшення сплачуваних заявником до бюджету платежів та відсутності можливості сплачувати обов`язкові платежі, які необхідні для здійснення професійної діяльності). Частиною 4 статті 3 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності. Згідно зі статті 32 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України. Відповідно до частин 1-3 статті 46-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію. Згідно з частин 1 статті 55 цього Закону угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Слід наголосити на тому, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Пунктом 1 частини другої статті 37-1 Закон України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон N 1952-IV) передбачено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав. Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 37-1 Закон N 1952-IV у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб`єкта державної реєстрації прав. У відповідності із абз.2 ч. 7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених підпунктами «г» та «г» пункту 2 частини шостої цієї статті , забезпечує їх негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України. Отже, після прийняття оскаржуваного Наказу, внаслідок його виконання, передбачене негайне блокування позивачу як нотаріусу та державному реєстратору доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, блокування позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно означає фактично неможливість здійснення позивачем діяльності як в якості нотаріуса, так і в якості реєстратора речових прав протягом трьох календарних місяців. Відтак, оскаржуваним наказом фактично позбавлено позивача можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При цьому, у позивача є зобов`язання перед державою у вигляді сплати податків не зважаючи на фактичне зупинення його діяльності. Таким чином, по суті забезпечення позову по справі шляхом зупинення дії оскаржуваного Наказу на час розгляду справи судом є єдиним способом захисту прав та законних інтересів позивача. Колегія суддів також враховує принципи, що висловлені Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року. Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним. Згідно Рекомендацій, термін «адміністративний акт» означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб. У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта. Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади. З матеріалів справи вбачається, що заяв про забезпечення позову подана приватним нотаріусом до подання позовної заяви. Наразі, в провадженні Окружного адміністративного суду перебуває позовна заява вказаної особи до Міністерства юстиції України щодо оскарження наказу від 25.08.2021 року № 2994/5 «Про задоволення скарги», яким заблоковано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці. Отже, аналізуючи зміст заявленого позову та доводи клопотання про забезпечення позову, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу в частині до набрання законної сили рішенням суду по даній справі. Колегія суддів звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, при цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Так, зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 25.08.2021 року №2994/5 в частині, яким тимчасово заблоковано доступ позивача до Державного реєстру речових прав, про що просить позивач у заявленому клопотанні, не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим наказом заходів до вирішення спору по даній справі. Також вид забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення на час розгляду адміністративної справи відповідає положенням ст. 151 КАС України, а тому є законним. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів вважає, що подане клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі, наявності зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог. Так, в Постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року по справі №826/15847/17 зазначено, за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про скасування Наказу, відповідно до частини четвертої ст. 3 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ (надалі - Закон № 3425-ХІІ), нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів. Згідно зі ст. 32 Закону № 3425-ХІІ, приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України. Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно унеможливити поновлення порушених та оспорюваних прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Згідно з частиною першою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до частини другої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо відмови у вжитті заходів забезпечення позову, тому ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року підлягає скасовується та прийняття нове судове рішення, яким задовольнити заяву. Згідно з частиною другою ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Керуючись ст.ст. 242, 246, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року про відмову в забезпеченні позову - скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Вжити заходи забезпечення позову. Зупинити дію Наказу Міністерства юстиції України від 25.08.2021 року № 2994/5 «Про задоволення скарги» в частині блокування приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Боржник: Міністерство юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622). Стягувач: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (адреса: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 3, офіс 31; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). Постанова щодо вжиття заходів забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 07.10.2021р.)