Постанова 4857 № 380/20244/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/20244/21 пров. № А/857/1632/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.М., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року про забезпечення позову у справі № 380/20244/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство"Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу,- суддя в 1-й інстанції -Гавдик З.В., час ухвалення рішення - 07.12.2021 року, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 10.12.2021 року, В С Т А Н О В И В : Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДП "Національні інформаційні системи", в якій із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив: - визнати протиправними та скасувати пункти 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 03.11.2021р. за №3928/5 "Про задоволення скарги"; - визнати протиправними та скасувати пункти 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021р. за №4086/5 "Про задоволення скарги". Також позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову в якій із врахуванням доповнення до заяви про забезпечення позову просив: - зупинити дію пунктів 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 03.11.2021р. за №3928/5 "Про задоволення скарги" до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача Державного підприємства "Національні інформаційні системи", про визнання протиправним та скасування пунктів 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 03.11.2021р. за №3928/5 "Про задоволення скарги"; - зупинити дію пунктів 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021р. за №4086/5 "Про задоволення скарги" до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача Державного підприємства "Національні інформаційні системи", про визнання протиправним та скасування пунктів 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021р. за №4086/5 "Про задоволення скарги". Вимоги заяви обґрунтовано тим, що скарги подані до Міністерства юстиції України, як і прийняті за наслідками їхнього розгляду Висновки Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції та Накази Міністерства юстиції України є взаємопов`язаними, оскільки: стосуються приміщень розташованих в одному і тому ж місці знаходженні ( АДРЕСА_1 - різниця лише в буквах цих приміщень) - на одній і тій самій земельній ділянці; право власності на ці приміщення позивачем було зареєстровано за однією і тією ж фізичною особою ОСОБА_2 ; скарги в Міністерство юстиції України були подані в один і той самий день (13.09.2021р.) і в один і той самий день (14.09.2021р.) були зареєстрованими в Міністерстві юстиції України - ці дати описані в Висновках Колегії; висновки Центральної Колегії Міністерства юстиції України по двом скаргам були датованими також в один і той самий день (05.10.2021р.); практично всі рішення, що були прийняті позивачем та згадані в одному і в другому Наказах датовані однією датою (17.02.2021р. та 23.03.2021р.); як Наказом від 03.11.2021р. за №3928/5, так і Наказом від 15.11.2021р. за №4086/5 Міністерством юстиції України було скасоване одне і теж саме рішення позивача від 23.03.2021р. за №57240485; предмет скарг і реєстраційних дій позивача пов`язані між собою. На думку позивача також є очевидні ознаки протиправності спірних наказів. Згідно п.10 "Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції", затвердженого Постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1128 (надалі - Порядок №1128), для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду. Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів; 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел) (п.11 Порядку №1128). Відповідно до п.12 Порядку №1128 копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально. За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду. Позивач не був повідомлений в жодний спосіб (в т.ч. належний) щодо: надходження скарги до МЮУ; дату, час та місце засідання колегії. Як наслідок, позивач був позбавлений можливості та свого права на подання письмових пояснень по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду. Розміщення відомостей про дату, час та місце засідання колегії на офіційному сайті МЮУ не є належним способом повідомлення позивача в силу вимог п.10 та 11 Порядку №1128. Більш того, в позивача відсутній обов`язок здійснення постійного моніторингу відомостей, які розміщуються на офіційному сайті МЮУ. Така позиція підтверджується судовою практикою ВС (постанова у справі № 814/2229/17 від14.11.2018), який відхилив доводи відповідача щодо можливості позивача ознайомитися зі змістом відповідних наказів на офіційному сайті Міністерства юстиції України, оскільки позивач не зобов`язаний був здійснювати моніторинг сайту Мін`юсту щодо розміщення на ньому такої інформації. Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування. У спірних наказах не зазначено мотиви, за яких державному реєстратору двічі анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності. Обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Забезпечення позову є однією із гарантій захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, якщо існує реальна загроза, що відповідач (суб`єкт владних повноважень) всупереч заявленим позовним вимогам може вчиняти певні дії, які стануть перешкодою у виконанні рішення або ефективному захисту, поновленні порушених чи оспорюваних прав позивача. Крім того, державним реєстратором проводиться не лише реєстрація прав на нерухоме майно, а також і прийом заяв для проведення реєстраційних дій, проте у зв`язку із заблокуванням доступу до реєстру, державний реєстратор позбавлений можливості виконувати свою роботу щодо їх розгляду та прийняття рішень. Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 37-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 №1952-IV, у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. Спірні накази не містить відомостей про вирішення питання щодо передачі документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у державного реєстратора. Недотримання строків розгляду може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення строків розгляду заяв про державну реєстрацію та ініціювання проти нього проваджень про стягнення шкоди. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 380/20244/21 заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію пунктів 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 03.11.2021 року за №3928/5 "Про задоволення скарги". Зупинено дію пунктів 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 року № 4086/5 "Про задоволення скарги" . Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, з підстав порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин справи. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути адекватними та спів мірними з позовними вимогами. Вважає, що судом першої інстанції не обґрунтовано у чому полягатиме порушення прав та інтересів позивача, порушення прав третіх осіб і не зазначено чим може ускладнитись можливість їх захисту у разі невжиття заходів забезпечення позову. Скаржник вважає, що зазначені у заяві про забезпечення позову доводи не вказують на наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 КАС України. Просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року про забезпечення позову у справі № 380/20244/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи. 05 квітня 2022 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення, у зв`язку з військовими діями на території України. Апеляційний суд приходить до переконання, що таке клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Восьмим апеляційним адміністративним судом забезпечено доступ сторін та учасників справи до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відео конференції (згідно ч.4 ст. 195 КАС України) зі всіма учасниками справи, які виявили таке бажання та повідомили про нього суд. Окрім того, судом забезпечено можливість надіслання на адресу суду процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами як поштового так і електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції у період воєнного стану на території України забезпечено процесуальну можливість для сторін та учасників справи доступу до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відео конференції та надіслання до суду апеляційної інстанції необхідних процесуальних документів та письмових пояснень у даній справі для урахування їх під час розгляду апеляційної скарги. При цьому колегією суддів враховано, що діяльність позивача на період проведення воєнних дій в Україні припинена не була, а відтак у позивача була процесуальна можливість прийняти участь у розгляді даної справи шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції та висловлення своєї позиції як в усній так і у письмовій формі, шляхом надіслання на поштову чи електронну адресу суду. Проте, позивач не зважаючи на широкий обсяг прав, наданих йому щодо забезпечення його процесуальні можливості доступу до суду таким правом не скористався без поважних причин. З огляду на приведені обставини справи, колегія суддів вважає, що відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призводить до порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо граничних строків розгляду апеляційних скарг. Відтак, розгляд апеляційної скарги здійснюється судом з урахуванням наявних матеріалів справи, пояснень представників сторін, як усних так і письмових та додаткових доказів наявних у матеріалах справи та таких, що надійшли на адресу суду від сторін та учасників засобами як засобами поштового так і електронного зв`язку. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи заяву про забезпечення позову у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірне анулювання доступу позивача до реєстру порушує його право на захист, так як після цього він обмежений у доступі до документів, які можливо підтверджують правомірність його дій, а також що на даний час в його провадженні знаходяться 46 заяв про державну реєстрацію відповідних прав інших осіб, по яких не прийнято рішення по суті, тому права таких осіб будуть порушенні тривалим розглядом їх заяв. Вказані по суті позову аргументи позивача потребують повного та всебічного дослідження в ході судового розгляду справи, суд першої інстанції взяв до уваги той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде ускладненим, тому прийшов до висновку про обґрунтованість заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, відтак вказану заяву слід задовольнити з наведених підстав. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДП "Національні інформаційні системи", в якій просив: - визнати протиправними та скасувати пункти 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 03.11.2021р. за №3928/5 "Про задоволення скарги"; - визнати протиправними та скасувати пункти 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021р. за №4086/5 "Про задоволення скарги". Також позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову в якій із врахуванням доповнення до заяви про забезпечення позову просив: - зупинити дію пунктів 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 03.11.2021р. за №3928/5 "Про задоволення скарги" до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача Державного підприємства "Національні інформаційні системи", про визнання протиправним та скасування пунктів 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 03.11.2021р. за №3928/5 "Про задоволення скарги"; - зупинити дію пунктів 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021р. за №4086/5 "Про задоволення скарги" до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача Державного підприємства "Національні інформаційні системи", про визнання протиправним та скасування пунктів 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021р. за №4086/5 "Про задоволення скарги". З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Слід зазначити, що суд при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи із конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна із передбаченихч.2 ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Для забезпечення адміністративного позову суд може вживати заходи шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборони відповідачу вчиняти певні дії; встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (ч.1 ст. 151 КАС України). Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх тверджень, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України. При вирішенні питання щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову підлягають врахуванню пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам. Також, суд звертає увагу на те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише спрямована на виконання вимог ст.2 КАС України, на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та має тимчасовий характер - до вирішення спору по суті. Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV. Приписами статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав. За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав. За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про: 1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав; 4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) направлення на обов`язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов`язків. У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. За таких обставин суд переконаний, що блокування заявнику доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за умови невирішеного питання про передачу документів, що знаходяться у державного реєстратора, може створити порушення прав третіх осіб, які звернулись до державного реєстратора з метою вчинення реєстраційних дій. У свою чергу, позивач позбавлений можливості виконувати свої безпосередні службові обов`язки, пов`язані з державною реєстрацією прав. Апеляційний суд зазначає, що забезпечення позову зупиненням дії наказів в частині блокування доступу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно може вважатися вирішенням спору, оскільки державний реєстратор і надалі здійснює діяльність у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, попри те, що оскаржувані накази, дія яких оскаржуваним судовим рішенням зупинена, винесені саме щодо наявних порушень державним реєстратором при вчиненні дій у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30 вересня 2021 року (справа № 640/1344/21), від 12.02.2020 (справа № 824/902/19-а), від 09 вересня 2020 року (справа № 813/944/18). Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлені строки проведення реєстраційних дій та надання інформації з Державного реєстру прав, наприклад, державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав. При цьому, норма ч.1 ст.38 цього Закону передбачає, що державні реєстратори, суб`єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом. Шкода, завдана державним реєстратором фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов`язків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом. Отже, недотримання строків розгляду може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення строків розгляду заяв про державну реєстрацію та ініціювання проти нього проваджень про стягнення шкоди. Суд вважає за необхідне також зазначити, що заявник намагається захистити свої права на стадії перевірки законності блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому до перевірки законності наказів Міністерства юстиції України їх виконання можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Суд першої інстанції вважає, що зупинення дії наказів до вирішення спору по суті, не порушить прав третіх осіб та забезпечить дотримання справедливого балансу співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що спірним наказом Міністерства юстиції України права третіх осіб не порушено з огляду на положення абзацу 3 частини 3 статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з яким у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб`єкта державної реєстрації прав. Колегія суддів критично оцінює твердження заявника щодо очевидної протиправності наказів Міністерства юстиції України від 03.11.2021 року за №3928/5 "Про задоволення скарги", від 15.11.2021 року № 4086/5 "Про задоволення скарги", які позивач оскаржує, адже оцінку протиправності таких рішень буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову. Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам учасників справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову, такий захід забезпечення позову не відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України, застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову, матеріали справи не містять доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити значну шкоду професійній діяльності заявника, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, та порушує права третіх осіб, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що 03.12.2021 Львівським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі № 380/20244/21 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України від 03.11.2021 року за №3928/5 "Про задоволення скарги", від 15.11.2021 року № 4086/5 "Про задоволення скарги". Разом з тим, колегія суддів зазначає, що заявником не представлено будь-яких доказів того, що невжиття розглядуваних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. За таких обставин, з врахуванням положень статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову неповно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення даного питання, а тому ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Керуючись статтями 229, 243 ч.3, 308, 311, 312, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року про забезпечення позову у справі № 380/20244/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 13.04.2022 року