Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/31489/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/31489/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А.Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 22.02.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною відповіді та зобов`язати вчинити дії, стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною відповіді та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди. У зв`язку з невідповідністю поданої позовної заяви вимогам процесуального законодавства, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2020 позовна заява залишена без руху. У вказаній ухвалі зазначені недоліки позовної заяви та запропоновано позивачеві спосіб їх усунення шляхом, зокрема, подання до суду: - оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн. за вимогу майнового характеру (про стягнення моральної шкоди); - копій усіх доданих до позовної заяви доказів, засвідчених належним чином. Наведена ухвала суду отримана позивачем 21.01.2021, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, що не заперечується позивачем. 27.01.2021 від позивача на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2021 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви в частині надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн за вимогу майнового характеру та встановлено позивачеві п`ятиденний строк з дня даної ухвали на усунення недоліків позовної заяви. Ухвала суду отримана позивачем 09.02.2021, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. 16.02.2021 від позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2021 надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, у якій позивач наполягає на тому, що звільнений від сплати судового збору за звернення з вимогою про стягнення моральної шкоди на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір». Ухвалою Окружного адміністративного суду міста від 22 лютого 2021 року позовну заяву повернуто скаржнику. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та зобов`язати суд першої інстанції відкрити провадження у справі та розглянути позовну заяву від 07 грудня 2020 року відповідно до норм та в терміни передбачені КАС України, вирішити питання щодо стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат разом з комісіями у апеляційному провадженні. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди, є похідною від заявлених вимог немайнового характеру, а тому, відповідно до приписів п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», не є об`єктом справляння судового збору. У зв`язку з викладеним, апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір, водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий платіж сплачується. На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив відповідача, в якому останній підтримує висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі суду. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків. Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Тобто, після одержання позовної заяви суддя адміністративного суду набуває процесуального обов`язку перевірити наявність передумов і порядок здійснення права на звернення до суду, існування підстав для відкриття провадження в адміністративній справі. Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Так, згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Отже, положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», можуть бути застосовані при зверненні до суду за оскарженням не будь-якого рішення суб`єкта владних повноважень, таким рішенням повинна бути заподіяна шкода. Частиною 5 ст. 21 КАС України, визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання, вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується. Проте, слід врахувати, що до адміністративного позову не було додано судового рішення, яким, станом на дату подання позовної заяви, було б визнано таку бездіяльність протиправною і на підставі чого позивачем заявлялася б вимога про відшкодування шкоди, завданої такою бездіяльністю. Крім цього, наведене законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена пунктом 6 частини першої статті 5 КАС України (стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю), тоді як подана у даній справі позовна заява містить й інші позовні вимоги (окрім стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн.), застережень щодо відсутності обов`язку справляння судового збору з якої Закон № 3674-VI не містить. Відтак, колегія суддів вважає, що застосування пункту 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI, у даному випадку, є недоречним. Згідно норм частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Вимога про стягнення грошових коштів за моральну шкоду у розмірі 10000 грн. є майновою та заявлена в одному провадженні з вимогами про вирішення спору немайнового характеру. Так, згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб, а тому, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Тобто, колегія суддів вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 у справі № 9901/64/20, від 15.01.2020 у справі № 826/12286/15, від 30.07.2020 у справі № 9901/194/20. Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив правильне судове рішення з додержанням норм процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст.ст. 150, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною відповіді та зобов`язати вчинити дії, стягнення моральної шкоди залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов