Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/15166/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2021 р. Справа № 520/15166/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року (суддя Сліденко А.В.; м. Харків) по справі № 520/15166/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фон6ду України в Харківській області, в якому просила суд: - визнати бездіяльність відповідача щодо не поновлення пенсії позивача протиправною, визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу, викладене в листі відповідача від 23.06.2020 та зобов`язати ГУПФК в Харківській області вчинити певні дії провести поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; - стягнути з відповідача кошти в сумі 100000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у поновленні пенсії позивачу. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 робочих днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду оригіналу документу про оплату судового збору у розмірі 1000 грн. за заявлену вимогу майнового характеру на суму 100000 грн. на рахунок суду. Копію зазначеної ухвали отримано уповноваженою особою позивача 09.11.2020р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. 17.11.2020 позивачем подано повідомлення про усунення недоліків позовної заяви в якому, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 13.03.2018 у справі № 820/8268/17 та від 16.04.2018 № 826/10288/17, зазначив, що відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судовий збір» позовна вимоги з приводу відшкодування моральної шкоди, яка заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір стосовно визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності відповідача стосовно відмови в призначенні пенсії позивачу, є похідною від цієї немайнової вимоги та не є об`єктом справляння судового збору. З цих підстав просив суд вважати виконаними вимоги про усунення недоліків, прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 19 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 04.11.2020 про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліки позовної заяви в установлений судом строк. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2020, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначив, що вимога позивача про стягнення коштів в сумі 100000 грн. є похідною від вимоги про визнання протиправними рішень та бездіяльності відповідача, внаслідок яких позивач зазнав моральної шкоди, та не є об`єктом справляння судового збору відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір». Позивач вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що вказані положення закону стосуються подання особою окремого позову про стягнення моральної шкоди, оскільки вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень можуть бути заявлені виключно в одному провадженні з вимогою вирішити публічно правовий спір, в іншому ж випадку, такі вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. На підставі положень ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справу розглянуто без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Положеннями статей 160 та 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також визначено документи, що до неї додаються. Відповідно до п. п. 5, 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Частинами 1, 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Відповідно до п. 1 ч. 4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду. Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуті недоліки, визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а саме не сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру про відшкодування моральної шкоди. Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються положеннями Закону України "Про судовий збір". Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з пп.1 п.3 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У частині третій статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Згідно з пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України похідна позовна вимога - це вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Отже, законодавством на позивача покладено обов`язок сплатити судовий збір за заявлені ним у позові основні вимоги у порядку та розмірах, встановлених Законом України "Про судовий збір". Водночас, похідні вимоги окремо судовим збором не оплачуються, що відповідає практиці Верховного Суду. Аналогічні правові висновки викладені в ухвалах Верховного суду від 25.06.2018 у справі № 800/467/17, від 03.07.2018 у справі № 826/4079/17 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковими для врахування апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду у цій справі. Як свідчать матеріали справи, позивачем сплачено судовий збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 840, 80 грн., що підтверджується квитанцією № 64752 від 30.10.2020. Підставою для звільнення від сплати судового збору за вимогу майнового характеру щодо відшкодування моральної шкоди, позивачем визначено пункт 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI. За змістом зазначеної норми, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішують судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Зміст цієї норми вказує на те, що позовну вимогу про відшкодування шкоди заявлену в адміністративному судочинстві обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень). В такому випадку вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий платіж сплачується. Подібні висновки щодо застосування зазначених норм права містяться в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 02.05.2019 (справа №9901/167/19) та Верховного Суду від 13.03.2018 (справа №820/5268/17), та постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №597/664/18. Таким чином, у справах про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень позивач звільняється від сплати судового збору, а отже вказані вимоги не є об`єктом справляння судового збору. Колегія суддів зазначає, що в цій адміністративній справі позивач заявив вимогу про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із протиправністю оскаржених ним бездіяльності та рішення ГУПФУ в Харківській області щодо відмови позивачеві поновити виплату пенсії. Тобто стягнення шкоди передбаченої ч. 5 ст. 21 КАС України позивач пов`язує з діями, бездіяльністю відповідача, що є предметом оскарження у цій справі. За таких обставин, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в даній адміністративній справі № 520/15166/20 вимога про відшкодування моральної шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Отже, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, дійшов помилкового висновку щодо необхідності сплати позивачем судового збору за вимогу щодо стягнення моральної шкоди. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. З рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" вбачається, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В контексті наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадження у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами. Суд першої інстанції ухвалив судове рішення із порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 по справі № 520/15166/2020 - скасувати. Справу № 520/15166/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова