Постанова 4855 № 826/18233/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/18233/15 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., за участю секретаря: Борисовської Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, - ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, у якому, з урахуванням поданих уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.07.2015 № 0021461503, від 16.06.2015 № 0020251503, від 16.06.2015 № 0020261503, податкову вимогу від 03.04.2015 № 1632-25, податкове повідомлення-рішення від 29.07.2015 № 0023131503 і від 18.09.2015 № 0025981503. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року закрито провадження у адміністративній справі № 826/18233/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Головного управління ДПС у Полтавській області в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2015 № 0021461503, від 16.06.2015 № 0020251503, від 16.06.2016 № 0020261503, від 29.07.2015 № 0023131503, від 18.09.2015 № 0025981503. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримав податкову вимогу ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області від 03.04.2015 року № 1632-25, за змістом якої станом на 03.04.2015 року за платником податку (код ЄДРПОУ 403739509) обліковується сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов`язанням з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 47 384 408,92 грн. (в т.ч. за основним платежем - 47 289 125,32 грн., пеня - 95 283,60 грн.). Вважаючи оскаржувану вимогу відповідача протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога є письмовою вимогою контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. За статтею 59 ПК України податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Таким чином, податкова вимога як письмове рішення органу стягнення містить вимогу до платника податків сплатити податковий борг, який складається з сум узгоджених грошових зобов`язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплачених платником податків у встановлені ПК України строки та пені. Відповідно до підпунктів 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України: - грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; - податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк. Отже, грошове зобов`язання платника податків складається з сум податкових зобов`язань, тобто сум податків та зборів, штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства, а також санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Своєю чергою, пеня є видом фінансової відповідальності платника податків за порушення законів з питань оподаткування, оскільки являю собою суму коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (пункт 111.2 статті 111 ПК України). Питання суб`єкта визначення та порядку узгодження сум податкових та грошових зобов`язань, а також строків сплати податкових/грошових зобов`язань врегульовано статтями 54 та 57 ПК України таким чином. Зокрема, платник податків, крім випадків, передбачених податковим законодавством, самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України). При цьому, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України). Пеня, у відповідності до приписів підпункту 129.1.2, пункту 129.1, абзацу другого пункту 129.4 статті 129 ПК України, нараховується на суму заниження податкового зобов`язання та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження податкового зобов`язання. Як передбачено підпунктом "а" підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом. Нарахування пені, згідно із підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України, закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань. У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Як вбачається з матеріалів справи, Нафтогазовидобувним управлінням "Полтаванофтогаз" ПАТ "Укрнафта" було подано до ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області податкову декларацію про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи за 2014 рік (від 02.03.2015 № 9081354896), якою самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток від спільної діяльності за останній календарний квартал звітного (податкового) періоду. З інтегрованої картки платника податків - 403739509 (Договір про СД від 24.12.1997 № 999/97 - уповноважена особа НГВУ "Полтаванофтогаз" ПАТ "Укрнафта"), платіж 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств) (т. 1, а.с. 60-69) випливає, що в якості підстав для нарахування зазначено "…невизначений документ N AUTOPEN…та Декларація N 217/16-01-15-03-29 від 11.03.2015…". Проте, доказів подання платником зазначеної декларації контролюючим органом до суду першої інстанції так і апеляційної не надано, матеріали справи містять лише декларацію про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи за 2014 рік (від 02.03.2015 № 9081354896). Наведене свідчить про відсутність зазначеної контролюючим органом підстави для визначених у вимозі відповідних нарахувань. Крім того, згідно із пунктом 57.1 статті 57 ПК України податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком. Разом з тим, пунктом 22 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК України передбачено, що норма пункту 57.1 статті 57 у редакції, викладеній в Законі України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", в частині граничного терміну подання декларації з податку на прибуток підприємств застосовується, починаючи із подання декларації з цього податку за звітний рік, в якому набирає чинності редакція розділу III Кодексу, викладена в Законі України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих України щодо податкової реформи". Таким чином, подання податкових декларацій з податку на прибуток за 2014 рік для базового звітного (податкового) періоду - календарного року здійснюється протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, тобто до 02.03.2015. Строки сплати податкового зобов`язання визначені статтею 57 ПК України, відповідно до положень якої платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з цього податку, без подання податкової декларації. Водночас, платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків. Оскільки останній день строку подання податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи за 2014 рік було 02 березня 2015 року, то 12 березня 2015 року - останній день строку сплати податкових зобов`язань. Таким чином, оскільки самостійно задекларована сума податкового зобов`язання з податку на прибуток, яка в інтегрованій картці товариства обліковувалась як податковий борг, станом на 12.03.2015 не була узгодженою, визначена у вимозі відповідна сума обрахована відповідачем неправомірно. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваної вимоги. Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині визнання протиправної та скасування спірної податкової вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т. Повний текст постанови виготовлено - 04 жовтня 2021 року.