Постанова Вінницький апеляційний суд № 134/1924/20

Справа № 134/1924/20 Провадження № 22-ц/801/1849/2021 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Зарічанський В. Г. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2021 рокуСправа № 134/1924/20 м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Міхасішина І.В., суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 25 травня 2021 року суддею цього суду Зарічанським В.Г., зі складанням його повного тексту 25 травня 2021 року, встановив: У грудні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 27.03.2015 відповідач отримав кредит у розмірі 24024,86 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10% на рік за суму за заборгованості за кредитним договором. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач, підписавши заяву, підтвердила свою згоду, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими банком Умовами та правилами, Тарифами складають між ОСОБА_1 та банком кредитний договір. При укладенні кредитного договору сторони також керувались положеннями ч. 1ст. 634 ЦК України. Банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачеві кредитні кошти. Однак, відповідач використала кредитні кошти, але не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання і не погасила борг. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. з заявою про стягнення заборгованості з відповідача. Виконавчим написом нотаріуса від 06.01.2016 року була задоволено стягнути заборгованість в розмірі 31124,87 грн. нараховану станом на 15.12.2015 року. Винесення виконавчого напису нотаріуса від 06.01.2016 року не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. Прострочена сума заборгованість становить 19978,28 грн. Оскільки, з відповідача було стягнено заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана у виконавчому напису нотаріуса від 06.01.2016 року, тобто за період з 27.03.2015 року по 15.12.2015 року, то за період після винесення виконавчого напису нотаріуса від 06.01.2016 року, з 16.12.2015 по 10.11.2020 року Відповідач має заборгованість у розмірі - 12900,60 грн., яка складається з наступного: 9961,10 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 2939,50 грн. - 3 % річних від простроченої суми, та судові витрати. Оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає відшкодувати взяте на себе зобов`язання, тому виник даний спір. Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням про відмову у задоволенні позову, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. 17 серпня 2021 року на адресу Вінницького апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сільченко О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено , що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду без змін. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в даній справі визначається сумою, яка стягується 12900,60 грн, що є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Дослідивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 27.03.2015 відповідач отримала кредит в сумі 24024,86 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10% на рік за суму за заборгованості за кредитним договором. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, згідно ст.ст. 212, 511, 651 ЦК Українив разі порушення позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій угоді, Умовах і Правилах більше ніж на 31 день по зобов`язаннях, строк яких не настав, сторони погодили, що строк повернення кредиту вважається 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32 дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 6363,16 грн. Для надання послуг банк видав позичальнику кредитну карту згідно п. 2.1 Генеральної угоди (п. 2.3). Відповідно до п. 2.8 Генеральної угоди в разі порушення позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах і правилах за кожен день прострочення. Також в Генеральній угоді міститься інформація, що позичальник ознайомлена і погоджується з Умовами і правилами, підтвердив факт надання повної інформації про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк». Погодилася, що дана Генеральна угода разом з запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» Умовами і правилами, Тарифами складає між позичальником і банком кредитний договір. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, надавши відповідачеві кредитні кошти, який, в порушення взятих на себе зобов`язань, суму боргу по кредиту не повернув. За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України. Відповідно до ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач надав розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість відповідача перед банком станом на 10.11.2020 становить 12900,60 грн., яка складається з наступного: 9961,10 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 2939,50 грн. - 3 % річних від простроченої суми, та судові витрати. Відповідно до анкети заяви кредитний договір (кредитний ліміти по платіжній карті) укладено 03.12.2010. 27.03.2015 було укладено Генеральну угоду, якою було реструкторизовано заборгованість і приєднання до умов і правил надання продукту кредитної карти. Відповідно до п. 1.1.3 вказаної Генеральної угоди дата кінцевого погашення заборгованості за договором 1 31.03.2016. Пунктами 1.3.1 та 1.3.2 цієї угоди передбачено, що строк повернення кредиту, який вказаний в п. 1.1.3 є другий день з моменту такого порушення, вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту рахується простроченою. Отже, позивачеві було відомо про простроченням повернення кредитних коштів відповідачем 03.04.2016. Позовна заява подана 14.12.2020, тобто після спливу трирічного строку. Згідно ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином і в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання. Статтею 257 ЦПК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про права споживачів», суди мають виходити із того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Дані про те, що між сторонами укладено договір про збільшення строку позовної давності, про строк дії картки та про строк дії кредитного договору позивач суду не надав. Оскільки судом встановлено, що право позивача на повернення кредитних коштів було порушено, проте ним без поважних причин пропущена позовна давність, про застосування якої заявив відповідач, суд з підстав, передбачених ч.4 ст.267 ЦК України, ухвалює рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості та заборгованості по процентам за користування кредитом - у зв`язку зі спливом позовної давності, передбаченої ст.257 ЦК України. Оскільки вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних є похідними та залежними від обґрунтованості вимог про стягнення основної заборгованості, при цьому у їх задоволенні судом відмовлено, суд відмовляє також у задоволенні вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних. Окрім того, суд враховує, що відповідно до рішення суду від 04.02.2020 предметом спору був цей самий договір та в задоволенні позову було відмовлено через сплив позовної давності. З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Крім того, рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів. Відповідно до частин 1 та 3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначено що відповідно до рішення суду від 04.02.2020 предметом спору був цей самий договір та в задоволенні позову було відмовлено через сплив позовної давності. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий І.В. Міхасішин Судді : Ю.Б. Войтко М.В. Матківська