Постанова Вінницький апеляційний суд № 134/1606/19

Справа № 134/1606/19 Провадження № 22-ц/801/802/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Зарічанський В. Г. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2020 рокуСправа № 134/1606/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М.В. Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 04 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, Рішення ухвалив суддя Зарічанський В. Г. Рішення ухвалено у смт Крижополі Вінницької області Повний текст рішення складено 04 лютого 2020 року, Встановив: У вересні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеної генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 27 березня 2015 року відповідач отримала кредит у розмірі 24 024,86 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила, що підписана нею генеральна угода разом із запропонованими позивачем Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та банком кредитний договір, що підтверджується її підписом у заяві. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором станом на 18 вересня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 75 205,21 грн., із яких: 19 978,28 грн. - заборгованість за кредитом, 8907,27 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 39 956,50 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 6363,16 грн. - штраф відповідно до п. 2.2. генеральної угоди, яку позивач просив стягнути з відповідача. Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 04 лютого 2020 року в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем. В апеляційній скарзі позивач АТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим через порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, зокрема, розрахунок заборгованості, у якому зазначені суми відсотків, пені та інші суми відповідно до кредитного договору, а відповідачем ці докази не спростовані. Відсутність підпису відповідача на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчать про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Доказів того, що відповідача не було ознайомлено з Умовами та правилами, Тарифами банку або ж було ознайомлено з іншими Умовами та правилами, відповідач не надала. Також позивач зазначив, що суд ухилився від своїх прямих обов`язків, зокрема, від здійснення правосуддя, оскільки у випадку, якщо суд не згоден із розрахунком заборгованості, він повинен був надати свій розрахунок, чого зроблено не було. Позивач звернувся з позовом у межах строку позовної давності та по справі були надані усі належні докази. Відповідач ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не надала. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Судом встановлено, що 03 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, згідно якої вона виявила бажання отримати кредитну картку «Універсальна» із встановленим на неї кредитним лімітом у розмірі 3000 грн. (а. с. 9-10). 27 березня 2015 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено генеральну угоду б/н про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт, з метою створення сприятливих умов для виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № SAMDN50000038669999 від 03 грудня 2010 року, згідно умов якої банк надає позичальнику кредит у розмірі 24 024,87 грн. на термін 12 місяців, з 27 березня 2015 року до 31 березня 2016 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі, зі сплатою відсотків в розмірі 0,833% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом; погашення заборгованості здійснюється щомісячно, з 1 до 25 числа кожного місяця в сумі 2113,67 грн.; дата останнього погашення заборгованості - не пізніше 31 березня 2016 року (а. с. 11). Пунктом 2.2. генеральної угоди передбачено, що згідно ст. 212, 611, 651 ЦК України у разі порушення позичальником строків погашення заборгованості, визначених цією генеральною угодою, Умовами та правилами, більш ніж на 31 день, за зобов`язаннями, термін яких не настав, сторони погодили, що термін повернення кредиту рахується 32-ий день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 6363,16 грн. Відповідно до пункту 2.8. генеральної угоди при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та правилах за кожен день прострочення. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідач свої зобов`язання за цією генеральною угодою не виконувала, у зв`язку з чим склалася заборгованість, яка згідно із наданим позивачем розрахунком станом на 18 вересня 2019 року заборгованість відповідача становить 75 205,21 грн., із яких: 19 978,28 грн. - заборгованість за кредитом, 8907,27 грн. - заборгованість за процентами, 39 956,50 грн. - пеня та комісія, 6363,16 грн. - штраф відповідно до п. 2.2. генеральної угоди (а. с. 8). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено невиконання відповідачем умов кредитного договору, проте АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду із позовом поза межами строку позовної давності, про застосування якого заявила відповідач, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним. Згідно положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За правилами ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (статті 261 ЦК України. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За змістом пункту 2.1. генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 27 березня 2015 року банк надає ОСОБА_1 кредит в сумі 24 024,87 грн. на строк 12 місяців, а саме: з 27 березня 2015 року до 31 березня 2016 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі, в обмін на обов`язок позичальника повернути кредит, сплатити відсотки в розмірі 0,833% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється, починаючи з 1 до 25 числа кожного місяця (щомісячним платежем) в сумі 2113,67 грн. Дата останнього погашення заборгованості - не пізніше 31 березня 2016 року. Пунктом 1.1.3. генеральної угоди також передбачено, що датою останнього погашення заборгованості за договором є 31 березня 2016 року. Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 27 березня 2015 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 , станом на 18 вересня 2019 року, який позивач додав до позовної заяви, вбачається, що останній платіж відповідач здійснила 21 травня 2015 року в сумі 2150 грн. У суді першої інстанції представник відповідача заявив про застосування позовної давності до позовних вимог, про що зазначив у письмовому відзиві на позовну заяву (а. с. 76а-77). З огляду на викладене, оскільки умовами укладеної між сторонами генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості передбачено погашення кредитної заборгованості шляхом внесення щомісячного платежу з 1 по 25 число кожного місяця, з кінцевим терміном повернення кредиту - не пізніше 31 березня 2016 року; останній платіж в розмірі 2150 грн. відповідач здійснила 21 травня 2015 року, а із позовом АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду 26 вересня 2019 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявив представник відповідача, апеляційний суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Апеляційна скарга позивача не містить доводів щодо незгоди із висновками суду першої інстанції про застосування строку позовної давністі. Натомість доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в позові, оскільки позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, зокрема, розрахунок заборгованості, у якому зазначені суми відсотків, пені та інші суми відповідно до кредитного договору, відповідачем ці докази не спростовані; а відсутність підпису відповідача на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчать про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Проте такі доводи позивача є безпідставними та не можуть бути підставою для скасування судового рішення з огляду на те, що відмовляючи в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявила відповідач, суд першої інстанції виходив з того, що по справі встановлено невиконання відповідачем умов кредитного договору у зв`язку з чим право позивача на повернення кредитних коштів було порушено. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до положень пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України). На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 04 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин