LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4807323/3345/19

від 07.10.2021 ·

Дата документу 07.10.2021 Справа № 323/3345/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №323/3345/19 Головуючий у 1 інстанції Плечищева О.В. Провадження № 22-ц/807/2832/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Полякова О.З. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 травня 2021 року у справі за позовом Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И ЛА: У жовтні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 20.04.2016 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 25000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Виконання Відповідачем договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості з борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 14.08.2019 року має заборгованість - 90707,69грн., з яких: 61909,66грн. заборгованість за тілом кредиту; 21321,23 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2681,20грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 0,00 грн. нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 4295,60 грн. штраф (процентна складова). Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.04.2016 року у розмірі 90707,69 грн. станом на 14.08.2019, та судові витрати у розмірі 1921,00 грн. Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 травня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 83230,89 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" сплачений судовий збір у розмірі 1761,55 грн. В іншій частині позову - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту в сумі 83 230,89 грн., зменшивши суму стягнення до 25000 грн. та здійснивши розподіл судових витрат по сплаті судового збору, в іншій частині рішення суду залишити без змін. АТ КБ "Приватбанк" надало суд відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення і ухвалити у відповідній частині нове рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК суд підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 186/1743/15-ц, також зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Рішення суду першої інстанції оскаржено в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення тіла кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено, тому апеляційним судом не переглядається. Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 20.04.2016 року (а.с. 7). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України). Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Так, з матеріалів справи вбачається, що 20.04.2016 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанк (а.с. 7). При цьому, колегія суддів звертає увагу, у заяві, яка підписана ОСОБА_1 20.04.2016 року відсутні дані щодо картки, яку бажав оформити клієнт на своє ім`я. З розрахунку заборгованості, долученої АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 нарахована заборгованість у розмірі 90707,69 грн., яка складається з: 61909,66 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21321,23 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2681,20 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 4295,60 грн. штраф (процентна складова) (а.с. 5, 6). Рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягнені відсотків та штрафів не оскаржено, тому апеляційним судом рішення суду в цій частині не переглядається. Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 08.05.2018 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує. Крім цього, колегія суддів також звертає увагу, що Банком заявлено вимоги до стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 20.04.2016 року. Анкета-заява ОСОБА_1 підписана 20.04.2016 року. Проте, паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 підписано 23.04.2018 року. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 23 .04.2018 року отримав картку з терміном дії до 03/22 (а.с. 201, 213), та в цей же день підписав паспорт споживчого кредиту, яким було збільшено кредитний ліміт до 75000,00 грн. та встановлені відсотки за користування кредитом (а.с. 229, 230). При цьому такі висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки анкета заява підписана ОСОБА_1 20.04.2016 року, та Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості саме за договором від 20.04.2016 року. Вимоги про стягнення з ОСОБА_1 за договором від 23.04.2018 року Банком не заявлялися. Вирішуючи питання щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, яка заявлена Банком у розмірі 61909,66 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21321,23 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, суд першої інстанції вважав можливим стягнути 83230,89 грн. (61909,66 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21321,23 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту), оскільки за матеріалами справи встановлено, що кредитний ліміт на картку відповідача встановлено у такому розмірі. З зазначеним висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується, оскільки він не відповідає матеріалам справи. Так, при зверненні до суду з позовною заявою позивачем зазначено про те, що відповідач 20.04.2016 року отримав кредит в сумі 25000 грн. максимально кредитний ліміт було збільшено ОСОБА_1 до 25 000 грн. (том 1, а.с. 142). Жодних відомостей про його збільшення більше ніж до 25 000 грн. матеріали справи не містять. Відповідно до ч. 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Зважаючи на встановлений ОСОБА_1 кредитний ліміт у розмірі 25000 грн., відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження його збільшення до іншої, більшої за розміром, суми, колегія суддів дійшла висновку про наявність кредитної заборгованості відповідача перед Банком за тілом кредиту в розмірі 25000 грн., а не в розмірі 83230,89 грн., як це встановлено судом першої інстанції. Подібного висновку також дійшов Верховний Суд, що відображено у постанові від 23 жовтня 2019 року (справа № 235/6312/16-ц, провадження № 61-22651св18). При цьому, доводи відзиву на апеляційну скаргу в частині того, що виписка підтверджує реальний розмір заборгованості ОСОБА_1 не приймаються колегією суддів, оскільки зміст розширеної виписки із карткового рахунку позичальника із детальним описом фінансових операцій, підтверджує обсяг фактично отриманої позичальником суми в межах кредитного ліміту та автоматичне списання Банком суми простроченої заборгованості, а також списання нарахованих ним відсотків за користування кредитом і нарахованої суми неустойки, тоді як відомості про те, що позичальник визнавав такі умови, приймав та їх виконував зазначені матеріали не містять. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, колегія суддів приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, яка є тілом кредиту. Вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк», у позовній заяві зазначило, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 25 000 грн., доказів збільшення кредитного ліміту за договором від 20.04.2016 року матеріали справи не містять, тому така заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Відповідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. За таких обставин, судове рішення підлягає зміні в частині визначення розміру тіла кредиту, що підлягає стягненню, шляхом зменшення його до 25 000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядалося. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 387,13 грн., ОСОБА_1 має право на компенсацію позивачем суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 793,66 грн. Частиною 10 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягнення сума судового збору у розмірі 406,53 грн. (793, 66 грн. 387,13 грн.). Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 травня 2021 року змінити в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», зменшивши його з 83230,89 грн. до 25 000 грн. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 витарти зі сплати судового збору у розмірі 406 грн. 53 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2021 року. Головуючий Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»