Постанова Київський апеляційний суд № 373/424/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД унікальний номер справи № 373/424/21 апеляційне провадження № 22-ц/824/350/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 вересня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Білич І.М., судді в: Коцюрба О.П., Слюсар Т.А., при секретарі Мельник Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року, увалене під головуванням судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області Хасанова В.В., у справі №373/424/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. в с т а н о в и л а : У березні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що між сторонами з метою отримання банківських послуг була 10 грудня 2018 року підписана заява б/н. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань просив стягнути за вказаним кредитним договором 230 152,48 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 175 806,62 грн.; заборгованість за відсотками 54 345,86 грн. Також стягнути понесені банком судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3 452, 29 грн. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за «тілом» кредиту в розмірі 175 806, 62 грн за договором № б/н від 10 жовтня 2018 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду представник Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» Крилова О.Л., подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просила рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 54345,86 грн. та ухвали в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. Обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що в оскаржуваній частині рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального права. Зокрема, судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування (у тому числі щодо сплати відсотків та штрафу) так як ним було підписано довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), у якому зазначені умови кредитування. При цьому заборгованість за процентами за весь період нараховувалась саме за визначеними паспортом споживчого кредиту ставками. Відповідачем в особі представника , адвоката А. Чичиркіна було подано відзив на апеляційну скаргу. В якому вказувалось на безпідставність доводів апеляційної скарги. Неправдивим є твердження скаржника про те, що розрахунок заборгованості за відсотками складено у чіткій відповідності з датою підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту. Однак у розрахунку вказано договір від 10 грудня 2018 року, дата операцій з 19 квітня 2019 року, дата ж у паспорті 11 травня 2019 року. Позивач помиляється, зазначаючи в скарзі, що суд має право відмовити(частково відмовити) у задоволенні позовних вимог, лише коли відповідач заявить вимоги про визнання кредитного договору нікчемним чи недійсним. Суд уповноважений прийняти таке рішення і за інших обставин, наприклад за недоведеністю вимог позивача, за відсутністю доказів тощо. У оскаржуваному рішенні, суд вивчив всі надані та прийняті докази, надав їм належні оцінку та прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за відсотками. Враховуючи, що подана апеляційна скарга не містить у собі доводів щодо невідповідності висновків суду в частині задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, рішення суду першої інстанції в цій частині у відповідності до положень ст. 367 ЦПК України не переглядається. Сторони про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку. Позивач в судове засідання не з`явився, поважність причин своєї неявки суду не повідомив. Відповідач до початку розгляду справи в особі свого представника адвоката подала заяву щодо можливого розгляду справи за своєї відсутності та відсутності її представника. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб що не з`явилися в силу вимог визначених положеннями ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відмовляючи в частині заявлених позивачем вимог про стягнення відсотків суд першої інстанціїв виходив з того, що наданий позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, фактично передуючи укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача, що свідчить про те, що він не може відображати узгоджені умови договору та були додатком до нього. Укладений між сторонами договір у вигляді анкети-заяви, підписаної стронами, не містить строку повернення кредиту. Відтак без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами за несвоєчасне погашенян кредиту, надані банком Витяг із Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартан (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних осбставин. Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по спарві, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює. Так, судом при розгляді справи було встановлено, що 10 грудня 2018 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву №б/н про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що відповідач відповідно до ст. 634 ЦК України в повному обсязі приєднався до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк, які розміщено на офіційному сайті банку в мережі Інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування. Згідно з даними, що містяться у заявці на актуалізацію даних за преміальною карткою від 11 лютого 2020 року, ОСОБА_1 висловила бажання на отримання 170000 грн., кредитного ліміту. Підпису вказана заявка не містить. Відповідно до довідки про надання ОСОБА_1 кредитних карток вбачається, що останній надано кредитні картки, дати відкриття яких 26 квітня 2016 року (термін дії 04/17), 23 квітня 2018 року (термін дії 04/19) та 11 травня 2019 року (термін дії 04/22). В матеріалах справи міститься також Паспорт споживчого кредиту, підписаний 11 травня 2019 року, Витяг з Тарифів обслуговування преміальних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на сайті https://privatbank.ua. Також банком надано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 26 квітня 2016 року відбувся старт карткового рахунку. 19 квітня 2019 року відповідачу був встановлений кредитний ліміт 80000 грн., який поступово збільшувався, останнього разу 05 березня 2020 року до 180000 грн., 08 грудня зменшений до 0,00 грн. Доводи апеляційної скарги в частині того, що користуючись кредитними коштами, відповідачу було добре відомі і зрозумілі умови договору, і надання жодних заперечень щодо розміру заборгованості за договором відповідачем в ході розгляду справи не було, тобто він погоджувався із розміром нарахованих відсотків, на думку колегії суддів не можуть бути підставою для скасування рішення суду виходячи з наступного. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). У заяві позичальника від 10 грудня 2018 року процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Також, наданий банком Витяг з тарифу обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідачем не підписано. Щодо паспорта споживчого кредиту, який наданий на підтвердження узгодження умов кредитування слід зазначити наступне. Паспорт споживчого кредиту, містить умови кредитування для різних кредитних продуктів Універсальна, Універсальна ГОЛД, картка Platinum, картка МС World BlackEdition, картка Visa Signature, картка МС WorldElite, картка Visa Infinite. Зазначена в цьому паспорті інформація зберігає чинність та є актуальною до певного періоду, тобто має тимчасовий характер. Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з врахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Колегія суддів вважає, що оскільки паспорт споживчого кредиту не містить інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, із поданого паспорта споживчого кредиту не встановлено, який саме тип кредитного продукту, сплату процентів за користування кредитними коштами відповідачем прийняті, як і не містить такої інформації вказана анкета-заява з посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору, то посилання позивача на нього як доказ є необґрунтованим. Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Крім того, позивачем в ході розгляду справи була надана виписка за договором № б/н станом на 17.02.2021 року ( з 27.04.2016 року по 11.02.2021 року) складена щодо ОСОБА_1 з якої вбачається не можливим також відслідкувати дії позивача щодо розміру нарахування відсотків за користування кредитним лімітом. Він різниться в одному і тому ж періоді часу з 3% до 3,1%, або не зазначається взагалі ( а.с.136-150). При цьому паспорт споживчого кредиту який було надано позивачем на підтвердження заявлених вимог в графі « загальна річна процентна ставка (при постійному користуванні пільговим кредитом) відсотків річних» містить наступні відсоткові ставки - 0,00%, 1,20%, 3,65%, 4,85%, 6,07%, 7,39%, 24,38%, тобто не ті, що відображені в виписці. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених в апеляційній скарзі нема. Керуючись ст.ст. 367,368, 372, 374, 375, 381-383, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу Акціонерного товариство Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тесту судового рішення. Повний текст постанови складено 30 вересня 2022 року. Суддя-доповідач Судді: