Постанова Сумський апеляційний суд № 577/5194/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2022 року м.Суми Справа №577/5194/21 Номер провадження 22-ц/816/272/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. сторони: позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08 грудня 2021 року в складі судді Кравченка В.О., ухвалене в м. Конотоп, В С Т А Н О В И В: 28 жовтня 2021 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 13 червня 2017 року. При укладення договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконав, тому станом на 29 вересня 2021 року утворився борг на загальну суму 80070 грн 42 коп., з яких: 68199 грн 94 коп. - заборгованість за кредитом; в тому числі: 45560 грн 01 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 22639 грн 93 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4092 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 7778 грн 48 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії. Посилаючись на вищевикладене, банк просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 80070 грн 42 коп. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08 грудня 2021 року позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишено без задоволення. Вказане рішення суду позивач оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку. В доводах апеляційної скарги зазначається, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Вказує, що в даному випадку відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами, та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Від відповідача в установлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2022 року: 2481 * 100 = 248100 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 13 червня 2017 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, уклало кредитний договір з ОСОБА_1 , за умовами якого останньому відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому ліміт було збільшено до 65 000 грн. Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 кредитний ліміт з 24 жовтня 2019 року збільшився до 65000 грн (а.с. 17). Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідачу була видана картка № НОМЕР_1 , яка неодноразово перевипускалася, останнього разу 30 квітня 2020 року за № 521857222176541 із терміном дії до 04/23 року (а.с. 18). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором від 13 червня 2017 року станом на 29 вересня 2021 року становить 80070 грн 42 коп., з яких: 68199 грн 94 коп. - заборгованість за кредитом; в тому числі: 45560 грн 01 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 22639 грн 93 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4092 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 7778 грн 48 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії. Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що оскільки між сторонами не було погоджено розмір процентів, то здійснення зарахування позивачем частини коштів, які проплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитом та відсотками не ґрунтуються на вимогах закону та домовленості сторін. Відтак, наданий позивачем розрахунок не є достатнім доказом на підтвердження заявлених вимог, а тому місцевий суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову. Проте, з такими висновками місцевого суду колегія суддів апеляційного суду повністю погодитись не може, виходячи з наступного. В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Пунктом 3 паспорту споживчого кредиту визначені основні умови кредитування відновлювальної кредитної лінії, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці до 50 000 грн (по картці «Універсальна»), до 75 000 грн (по картці «Універсальна Голд»), до 100 000 грн (по картці Platinum), до 200 000 грн (по картці MC World Black Edition), до 300 000 грн ( по картці Visa Signature), до 400 000 грн (по картці МС World Elite), до 800 000 грн (по картці Visa Infinite), наданого на споживчі потреби та встановлено строк договору і кредитування до 240 місяців з процентною ставкою за межами пільгового періоду 43,2 % відсотків річних (по картці «Універсальна»), 42 % річних (по картці «Універсальна Голд») та 37,2 % річних по вищезазначеним карткам. Відповідно до порядку повернення кредиту, передбаченого п. 5 паспорту споживчого кредиту, встановлено кількість та розмір платежів та їх періодичність внесення, що здійснюється в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 100 грн + комісія щомісячно. Згідно з п. 6 вказаного паспорту споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 , процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту складає 86,4 %. по картці «Універсальна», 84 % по картці «Універсальна Голд» та 74,4 % по іншим вищевказаним картам. Підписаний сторонами 30 квітня 2020 року паспорт споживчого кредиту є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування». Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року та діяв на час підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту, визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Згідно із п. 1 ч. 1 Закон України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті ( ч. 2 ст. 9 Закону). Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку. Зважаючи на наявність підписаного сторонами 30 квітня 2020 року паспорту споживчого кредиту, який відповідає формі та змісту, визначеного для нього Додатком 1 Закону України «Про споживче кредитування», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 , мали намір укласти договір споживчого кредитування. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час підписання ОСОБА_1 та позивачем паспорту споживчого кредиту, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця. Статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено умови договору про споживчий кредит. Матеріали справи не містять договору про споживчий кредит, укладеного між сторонами в даній справі після підписання паспорту споживчого кредиту 30 квітня 2020 року, а додана позивачем до позову Анкета-заява, підписана відповідачем 13 червня 2017 року та Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток та Умов та правил надання банківських послуг не є договором про споживчий кредит в розумінні Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, визначеній ст. 13 цього Закону. Включення позивачем паспорту споживчого кредиту в Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Також суд звертає увагу на те, що в розділах 4 паспорту споживчого кредиту дано визначення, що загальна вартість кредиту є орієнтовною, реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення. В розділі 7 вказаного паспорту зазначається, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 15 травня 2020 року. В анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в «Приватбанку» від 13 червня 2017 року процентна ставка не зазначена. Крім того в анкеті-заяві не зазначені умови та порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом. З наданого позивачем витягу з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток неможливо встановити який саме тариф передбачений для картки відповідача та, відповідно, на яких умовах укладався кредитний договір, оскільки в наданому витягу наведено 5 різновидів тарифів. Також позивачем не надано до суду доказів ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Пам`яткою клієнта і Тарифами, що в сукупності із анкетою-заявою, свідчило б про укладений у належній формі договір про надання банківських послуг. Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг із Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованість за відсотками та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Отже, надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Отже, за відсутності підписаних позичальником Умов та Правил, а також Тарифів банку спірний договір не відповідає вимогам ст.ст. 207, 634, 1055 ЦК України щодо порядку підписання та укладення договору кредиту. У даному випадку неможливо поза розумним сумнівом та з належною для стороннього добросовісного спостерігача достовірністю з`ясувати належність доданих позивачем до справи доказів, витягів з названих документів, тому колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позивачем того факту, до яких істотних умов договору приєднався позичальник при підписанні анкети-заяви, текст якої не містить істотних у розумінні ст. 1054 ЦК України умов договору кредиту. За таких обставин підстави вважати, що між сторонами було укладено договір споживчого кредиту із досягненням згоди щодо усіх істотних умов кредитування, про які зазначає банк, відсутні. Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції зробив неправильний висновок про відсутність правових підстав для стягнення на користь банку заборгованості за тілом кредиту. З наданого позивачем розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах даної справи вбачається, що відповідач за період з 24 жовтня 2019 року по 29 вересня 2021 року використав кредитних коштів в сумі 136 933 грн 31 коп. (третя колонка розрахунку «Витрати клієнтом кредитних коштів»), а на погашення за наданим кредитом сплатив 104 328 грн 77 коп. (тридцята колонка розрахунку «Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості»), тому розмір заборгованості за тілом кредиту становить 32604 грн 54 коп. (136933 грн 31 коп. - 104328 грн 77 коп.) Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачем не спростовано фактичне користування кредитними коштами, що слідує з виписки за його картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, який є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19). Таким чином, виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти, що підтверджується випискою по рахунку позичальника, не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів дійшла висновку про те, що банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з відповідача кредитних коштів у розмірі 32604 грн 54 коп. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду визнає апеляційну скаргу банку частково обґрунтованою, тому у відповідності до вимог п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України скасовує рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту та стягує заборгованість в сумі 32604 грн 54 коп., відмовивши в задоволенні іншої частини заборгованості за тілом кредиту за необґрунтованістю. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін. Згідно з ч. 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні апеляційної скарги та позову з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає компенсації 924 грн 34 коп. фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позову та 1386 грн 52 коп. судового збору за апеляційний перегляд справи. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08 грудня 2021 року в даній справі в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 червня 2017 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 32604 грн 54 коп. Відмовити в задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в іншій частині. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 924 грн 34 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 1386 грн 52 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. І. Собина Т. А. Левченко