Постанова Вінницький апеляційний суд № 126/2818/20

Справа № 126/2818/20 Провадження № 22-ц/801/2017/2021 Категорія: 56 Головуючий у суді 1-ї інстанції Рудь О. Г. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2021 рокуСправа № 126/2818/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О.В., суддів : Берегового О. Ю., Сала Т. Б., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Київського міського центру зайнятості на рішення Бершадського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 01 липня 2021 року у м. Бершадь суддею цього суду Рудь О. Г., дата складання його повного тексту не відома, В С Т А Н О В И В: В грудні 2020 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, мотивуючи його тим, що 24 червня 2020 року відповідач звернулася до Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітного шляхом направлення скан-копії цієї заяви на офіційну електронну адресу, в якій власноруч зазначила інформацію про те, що вона через відсутність роботи немає заробітку, інших передбачених законодавством доходів, не забезпечує себе роботою самостійно, готова та здатна приступити до роботи. Відповідач була ознайомлена з правами та обов`язками безробітного та несе відповідальність за достовірність поданих даних та відомостей, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення на випадок безробіття. У зв`язку з тим, що вказана заява надійшла у неробочий час, відповідачу надано статус безробітного з 25 червня 2020 року, тобто наступного дня з моменту звернення, та призначено допомогу по безробіттю Проте, під час здійснення обміну інформацією з Пенсійним Фондом України, позивачем виявлено порушення умов перебування відповідача на обліку як безробітного в період отримання допомоги по безробіттю, а саме перебування в трудових відносинах з ТОВ «Будинок Комфорту» (ЄДРПОУ 43170476) з 16 грудня 2019 року по 26 червня 2020 року. 08 жовтня 2020 року позивачем складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 2233, у якому зазначено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Будинок Комфорту» з 16 грудня 2019 року по 26 червня 2020 року. Звільнена за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України. Отже, при зверненні до центру зайнятості 24 червня 2020 року відповідач приховала факт свого працевлаштування, була зайнятою особою, відтак не належала до числа безробітних осіб та не мала підстав на отримання допомоги по безробіттю, тому Оболонською районною філією Київського міського центру зайнятості 27 жовтня 2020 року видано наказ № 57/278-02/20, відповідно до якого прийнято рішення щодо повернення ОСОБА_1 нарахованого та виплаченого їй матеріального забезпечення в розмірі 16815, 22 грн. ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання, за фактичним місцем перебування, а також на електронну адресу, зазначену при зверненні до служби зайнятості, надіслано лист-повідомлення від 27 жовтня 2020 року за № 278.1-5001/20 про необхідність повернення коштів в добровільному порядку. Пославшись на викладене та на те, що відповідач в добровільному порядку кошти не повернула, Київський міський центр зайнятості просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кошти в розмірі 16815, 22 грн. Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 01 липня 2021 року у задоволені позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У поданому на апеляційну скаргу відзиві відповідач зазначила, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, рішення суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи недобросовісність відповідача при отриманні допомоги по безробіттю не знайшла свого підтвердження, зокрема при зверненні до центру зайнятості в неї не було мети приховати своє працевлаштування в ТОВ «Будинок Комфорту», оскільки на момент звернення вже була написана заява про звільнення. Водночас, посадовою особою центру зайнятості не були перевірені документи для надання відповідачу статусу безробітного, а в той час коли їй були призначенні виплати вона не була працевлаштована (була безробітною) та ніякого доходу не отримувала, крім виплат Київського міського центру зайнятості. Із такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 24 червня 2020 року направила скан-копію заяви про надання статусу безробітного на офіційну електронну адресу Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості, в якій власноруч зазначила інформацію про те, що вона через відсутність роботи немає заробітку, інших передбачених законодавством доходів, не забезпечує себе роботою самостійно, готова та здатна приступити до роботи. У цій заяві ОСОБА_1 також зазначила, що перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Будинок Комфорту» з 16 грудня 2019 року по 24 червня 2020 року, проте звільнена за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 8). Відповідно до витягу з наказів про прийняті рішення по особі: ОСОБА_1 25 червня 2020 року наказом № НТ200625 відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» їй надано статус безробітного з 25 червня 2020 року. Наказом від 13 липня 2020 року № НТ200713, як застрахованій особі залежно від страхового стажу відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», їй призначено допомогу по безробіттю з 25 червня 2020 року (а. с. 12-14). 08 жовтня 2020 року Київським міським центром зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 2233, відповідно до якого ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Будинок Комфорту» з 16 грудня 2019 року по 26 червня 2020 року. Звільнена за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 15-16). Відповідно до наказу ТОВ «Будинок Комфорту» № 232-к про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнена за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України 26 червня 2020 року (а. с. 18). Згідно довідки-розрахунку від 21 жовтня 2020 року № 294 розмір нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 матеріального забезпечення на випадок безробіття становить 16815, 22 грн (а. с. 19). Наказом Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості від 19 жовтня 2020 року № НТ201019 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено її реєстрацію як безробітного у зв`язку з встановленням факту подання зареєстрованим безробітним недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного (а. с. 13-14). 27 жовтня 2020 року Оболонською районною філією Київського міського центру зайнятості видано наказ № 57/278-02/20, відповідно до якого прийнято рішення щодо повернення гр. ОСОБА_1 нарахованого та виплаченого їй матеріального забезпечення (а. с. 14, 20). Відповідно до пунктів 2, 7 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зайнятість це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно. Згідно з абз. частини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» (тут і далі в редакції, чинній на час надання ОСОБА_1 статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю) до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою. Пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»). Частиною третьою статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного. Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг. Згідно із частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою. За змістом п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку. Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до пункту першого частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. На підставі викладеного вище та встановлених у справі обставин, зокрема того, що на день звернення до центру зайнятості та на день призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 належала до категорії зайнятого населення, отже не мала права на отримання статусу безробітного та, відповідно, на допомогу по безробіттю, проте вказану обставину позивачу не повідомила, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь Київського міського центру зайнятості усі здійснені виплати у розмірі 16815,22 грн. За таких обставин, оскільки під час апеляційного розгляду справи встановлено факт подання ОСОБА_1 недостовірних даних про дату звільнення з останнього місця роботи, що підтверджує незаконність отримання нею допомоги по безробіттю та є підставою повернення нею сум незаконно отриманого матеріального забезпечення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позовних вимог зокрема у зв`язку з тим, що посадовою особою центру зайнятості не були перевірені документи для надання відповідачу статусу безробітного, а в той час коли їй були призначенні виплати вона не була працевлаштована (була безробітною) та ніякого доходу не отримувала, крім виплат Київського міського центру зайнятості. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в законній силі залишатись не може та відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до положень ст. 141, п.п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне судовий збір, сплачений Київським міським центром зайнятості за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, стягнути з ОСОБА_1 . На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості задовольнити, рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 01 липня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Київського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ - 03491091) кошти в розмірі 16815, 22 грн (шістнадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 22 коп.). Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Київського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ - 03491091) 5255, 00 грн сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ковальчук Судді : О. Ю. Береговий Т. Б. Сало