Постанова 4857 № ЗД/380/14/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № ЗД/380/14/21 пров. № А/857/14260/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Довгої О.І. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Омеляновської Л.В., а також сторін (їх представників): від відповідача - Адамська І.П., Бігун М.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2021р. про забезпечення позову до подання позовної заяви державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської обл. ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправними та скасування наказів про проведення камеральної перевірки, її результатів та тимчасового блокування доступу до державного реєстру прав на нерухоме майно (суддя суду І інстанції: Сидор Н.Т.; час та місце ухвалення ухвали суду І інстанції: 24.05.2021р. м.Львів; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2021р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено; зупинено дію наказу Міністерства юстиції України № 1734/5 від 17.05.2021р. «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської обл. ОСОБА_1 » до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство /ДП/ «Національні інформаційні системи», про визнання протиправними та скасування наказів відповідача № 1252/7 від 23.04.2021р. та № 1734/5 від 17.05.2021р. (а.с.52-54). Не погодившись із вказаною ухвалою суду, її оскаржив відповідач Міністерство юстиції України, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити (а.с.60-66). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в оскаржуваній ухвалі не наведено доказів та мотивів, якими суд обґрунтовує свої висновки про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду. Жодних доказів, які б підтверджували вищезазначені висновки суду, в матеріалах справи є відсутніми, в тексті оскаржуваної ухвали не міститься покликань на такі. Водночас, судом не наведено очевидних ознак протиправності спірного наказу. При задоволенні заяви про вжиття заходів із забезпечення позову судом враховано аргументи, викладені заявником у заяві, що стало наслідком її задоволення (не докази, а аргументи, викладені лише у тексті заяви та не підтверджені жодними належними доказами). Зокрема, що наказ Міністерства юстиції України № 1734/5 від 17.05.2021р. не містить відомостей про вирішення питання щодо передачі документів, що подані для реєстраційних дій та перебувають на розгляді у державного реєстратора, відтак можуть призвести до порушень прав третіх осіб, які звернулися до державного реєстратора, та притягнення позивача до відповідальності за недотримання строків розгляду заяв про державну реєстрацію відповідно до закону. Наведене свідчить, що судом надано оцінку змісту оскаржуваного наказу, що є передчасним висновком, оскільки оцінка такому рішення буде надаватися лише за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог. Також судом враховано, що оскаржуваним наказом у зв`язку із блокуванням доступу до реєстру позивача позбавлено можливості виконувати свою роботу. Проте, суд не взяв до увагу тої обставини, що позивач вправі здійснювати іншу діяльність, яка не стосується дій стосовно вчинення державної реєстрації прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних, фізичних осіб-підприємців. Наведені судом доводи в цілому є необґрунтованими, оскільки блокування доступу було застосовано апелянтом як превентивний захід на вчинення державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської обл. ОСОБА_1 службових обов`язків із порушенням вимог законодавства. Дія такого наказу обмежена в часі, а застосованими заходами забезпечення такого позову виступає зупинення дії спірного наказу, що фактично вказує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті з огляду на тимчасовий характер даного наказу відповідача. Отже, задовольнивши заяву позивача та забезпечивши позов шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, суд першої інстанції фактично вирішив спір по суті заявлених позовних вимог, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову. Відтак, враховуючи те, що необґрунтоване вжиття заходів забезпечення може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу № 1734/5 від 17.05.2021р. «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 » до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Звідси, суд першої інстанції зупинив дію наказу відповідача за відсутності рішення суду про визнання його протиправним, втрутився в компетенцію останнього та фактично надав можливість не виконувати чинний наказ, а також здійснив перевірку доводів позивача, якими він обґрунтовує свої вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову, чим фактично вирішив спір по суті. Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як слідує із матеріалів справи, 21.05.2021р. представник адвокат Мазан О.І., діючий на підставі ордера на надання правової допомоги від імені та в інтересах державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської обл. ОСОБА_1, звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив зупинити дію наказу Міністерства юстиції України № 1734/5 від 17.05.2021р. «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської обл. ОСОБА_1 » до набрання законної сили у справі за відповідним позовом про визнання протиправними та скасування наказів відповідача № 1252/7 від 23.04.2021р. та № 1734/5 від 17.05.2021р. (а.с.1-8). Вимоги своєї заяви обґрунтовував тим, що, з огляду на фактичні обставини справи, існують об`єктивні підстави стверджувати про очевидність ознак протиправності наказів Міністерства юстиції України № 1252/7 від 23.04.2021р. та № 1734/5 від 17.05.2021р. Також невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, а також унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Як вбачається з наказу Міністерства юстиції України № 1734/5 від 17.05.2021р., питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у державного реєстратора ОСОБА_1 , відповідачем не вирішувалось. Оскільки державними реєстраторами проводиться не лише реєстрація прав на нерухоме майно, а також прийом заяв для проведення реєстрації, у зв`язку з блокуванням доступу до реєстру, заявник буде позбавлений можливості їх виконувати, а відтак оскаржуваний наказ фактично унеможливив виконання позивачем своїх прямих обов`язків щодо розгляду заяв та реєстрації прав в реєстрі за зверненням третіх осіб. Таким чином, з моменту винесення оскаржуваного наказу позивача позбавлено доступу до Державного реєстру та можливість завершити у передбачені законом строки реєстраційні дії в даному реєстрі. Вказане свідчить про існування очевидних ознак порушення прав та інтересів державного реєстратора, так як за наслідками блокування доступу його до реєстру та незавершення у строки реєстрації прав заявників, у позивача виникла реальна загроза притягнення його до юридичної відповідальності. Згідно оскаржуваної ухвали мотивами задоволення вищевказаного клопотання і вжиття судом заходів забезпечення позову по подання позовної заяви слугували наступні підстави. Суд критично оцінив твердження заявника щодо очевидної протиправності наказу Міністерства юстиції України № 1734/5 від 17.05.2021р. «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 », який він має намір оскаржити, адже оцінку протиправності такого рішення буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову. Водночас, суд враховував, що державним реєстратором проводиться не лише реєстрація прав на нерухоме майно, а здійснюється прийом заяв для проведення такої реєстрації, проте у зв`язку із блокуванням доступу до реєстру державний реєстратор позбавлений можливості виконувати свою роботу. Відповідно до абз.3 ч.3 ст.37-1 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. Втім, наказ Міністерства юстиції України № 1734/5 від 17.05.2021р. не містить відомостей про вирішення питання щодо передачі документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у державного реєстратора. За таких обставин суд переконаний, що блокування заявнику доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за умови невирішеного питання про передачу документів, що знаходяться у державного реєстратора, може створити порушення прав третіх осіб, які звернулись до державного реєстратора з метою вчинення реєстраційних дій. У свою чергу, позивач позбавлений можливості виконувати свої безпосередні службові обов`язки, пов`язані з державною реєстрацією прав. Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлені строки проведення реєстраційних дій та надання інформації з Державного реєстру прав, наприклад, державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав. При цьому, норма ч.1 ст.38 цього Закону передбачає, що державні реєстратори, суб`єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом. Шкода, завдана державним реєстратором фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов`язків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом. Отже, недотримання строків розгляду може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення строків розгляду заяв про державну реєстрацію та ініціювання проти нього проваджень про стягнення шкоди. Суд вважає за необхідне також зазначити, що заявник намагається захистити свої права на стадії перевірки законності блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому до перевірки законності наказу Міністерства юстиції України його виконання може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України № 1734/5 від 17.05.2021р. «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 » до набрання законної сили судовим рішення у відповідній справі. Також суд враховував, що зупинення дії наказу до вирішення спору по суті, не порушить прав третіх осіб та забезпечить дотримання справедливого балансу співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, суд наголосив, що ухвала про забезпечення позову у цьому випадку не вирішує питання про правомірність наказу, про намір оскаржити який вказує заявник, а лише тимчасово зупиняє настання негативних наслідків для заявника до перевірки його правомірності до набрання законної сили судовим рішенням у справі. В той же час, якщо прийняті суб`єктом владних повноважень рішення тягнуть за собою негативні правові наслідки у вигляді настання, зміни або припинення прав та обов`язків позивача, то без прийняття ухвали про забезпечення позову та до набрання рішенням суду законної сили фактично створюється ситуація, за якої заявник позбавлений можливості захистити свої права. Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про безпідставність та необґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову і недотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.150 КАС України. Наведений висновок обґрунтовується наступним. Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Із змісту вимог ч.2 ст.151 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Системний аналіз ст.150 КАС України дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з положеннями ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Згідно роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Пунктом 1 ч.2 ст.37-1 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав. Отже, за фактичних обставин по справі відповідач має право на застосування заходу адміністративного примусу у вигляді тимчасового блокування державному реєстратору доступу до реєстрів, а оскаржуваним судовим рішенням фактично задоволено позовні вимоги у адміністративній справі. Такий висновок стверджується тим, що позивач на момент подання заяви про забезпечення позову мав намір оскаржити в судовому порядку наказ № 1734/5 від 17.05.2021р. «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської обл. ОСОБА_1», виданий Міністерством юстиції України в межах повноважень, дія якого обмежена в часі, а застосованими заходами забезпечення такого позову виступає зупинення дії спірного наказу про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що фактично вказує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті з огляду на тимчасовий характер даного наказу відповідача (строк дії - 3 (три) місяці). Також у випадку застосування тимчасового блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державні реєстратори не позбавлені права на працю та вони вправі здійснювати діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення державної реєстрації прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних, фізичних осіб-підприємців, що спростовує доводи стосовно фактичного позбавлення відповідачем можливості отримувати позивачем доходу від своєї професійної діяльності. Крім того, колегія суддів вважає, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжує спірні правовідносини для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин. Аналогічна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом в постановах від 18.10.2018р. у справі № 808/2432/18, від 15.08.2019р. у справі № 0840/3275/18, від 01.10.2019р., від 21.11.2019р. у справі № 420/1065/19. Отже, забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу № 1734/5 від 17.05.2021р. про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є фактично вирішенням спору по суті, оскільки державний реєстратор в подальшому здійснює діяльність у сфері реєстрації прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних, фізичних осіб-підприємців, незважаючи на те, що оскаржуваний наказ, дію якого зупинено, був винесений з підстав порушень порядку державної реєстрації державним реєстратором при вчиненні дій у зазначених вище сферах, що може в подальшому зашкодити правам третіх осіб. Окрім цього, така обставина як відсутність у спірному наказі № 1734/5 від 17.05.2021р. відомостей щодо передачі документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у державного реєстратора, не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову без дослідження конкретних обставин справи. Так, судом не було з`ясовано факт перебування на розгляді у державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської обл. ОСОБА_1 документів для вчинення реєстраційних дій, не встановлена неможливість їх завершення тощо. Також судом не розкрито, які саме порушення прав третіх осіб можуть виникнути за розглядуваних правовідносин, які строки по конкретним реєстраційним діям можуть бути порушені заявником, чи існують скарги або провадження щодо стягнення із заявника відшкодування шкоди за відсутність вчинення реєстраційних дій, через що такі висновки ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими фактичними обставинами справи. Отже, за результатами розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви встановлено, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Крім того, до заяви не додано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що зазначені представником позивача у заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви доводи не свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст.151 КАС України. Зміст оскаржуваного судового рішення вказує на те, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву, не навів переконливих та обґрунтованих мотивів, з яких він дійшов висновку про наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що заявником не представлено будь-яких доказів того, що невжиття розглядуваних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. На підставі сукупності наведених обставин колегія суддів формує висновок про те, що судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви, на відповідність їх вимогам ч.2 ст.150 КАС України і, як наслідок, судом застосовані заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених ч.2 ст.150 КАС України. Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлене клопотання про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність і необґрунтованість винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вважає, що ухвала судом постановлена з порушенням норм процесуального права, що привело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви. Також згідно вимог ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. За наведених обставин сплачений апелянтом Міністерством юстиції України судовий збір за подання апеляційної скарги не підлягає стягненню з іншої сторони. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2021р. про забезпечення позову до подання позовної заяви в адміністративній справі № ЗД/380/14/21 - скасувати та винести нову ухвалу, якою в задоволенні заяви представника адвоката Мазана Олега Івановича, діючого на підставі ордера на надання правової допомоги від імені та в інтересах державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської обл. ОСОБА_1, про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України № 1734/5 від 17.05.2021р. «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської обл. ОСОБА_1» до набрання законної сили судовим рішення у справі, - відмовити. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Міністерство юстиції України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді О. І. Довга С. М. Кузьмич Дата складання повного тексту судового рішення: 06.10.2021р.