Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 810/3312/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3312/16 Головуючий у 1 інстанції - Лапій С.М. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Василенка Я.М, суддів Кузьменка В.В., Мельничука В.П., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Кремнійполімер» про зміну способу виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кремнійполімер» до Броварської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ТОВ «Кремнійполімер» звернулось до суду першої інстанції з заявою про зміну способу виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 в даній справі, в якій просило: - встановити спосіб виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 в даній справі шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кремнійполімер» заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ за лютий 2016 року у розмірі 12 000 000, 00 грн. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 заяву ТОВ «Кремнійполімер» про зміну способу виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 задоволено; змінено спосіб виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кремнійполімер» заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ за лютий 2016 року у розмірі 12 000 000 грн. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Головне управління Державної податкової служби у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 ПК України. Як слідує зі змісту вимог пункту 200.1 статті 200 ПК України (у редакції станом з 01.01.2016, тобто чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.2 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. Згідно з пункту 200.4 статті 200 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2016) передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. За приписами пункту 200.7 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Як визначено пунктами 200.8, 200.10 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Згідно пункту 200.11 статті 200 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2016) Контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: - за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; - з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року. За приписами пункту 200.12 статті 200 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2016), контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: - або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; - або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. Згідно із пунктом 200.13 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. Відповідно до із пункту 200.14 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків. Згідно пункту 200.17 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), джерелом сплати бюджетного відшкодування (у т.ч. заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України. Так, станом на час виникнення спірних правовідносин, механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначався Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (Порядок №39) Відповідно до пункту 6 Порядку № 39, у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог ст.ст. 73, 83 ПК України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету. Згідно із пунктом 7 Порядку №39, орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: 3-х робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; 5-ти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування ПДВ. Пунктом 8 Порядку №39 визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування ДВ, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою. Відповідно до пункту 9 Порядку №39, на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: 3-х операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; 5-ти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість. Отже, за правилами Порядку № 39 у разі підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган зобов`язаний скласти та надіслати органу державної казначейської служби висновок про суму відшкодування податку на додану вартість. 21.12.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в України", який набрав чинності з 01.01.2017, яким змінено порядок бюджетного відшкодування ПДВ платникам цього податку, який не передбачає надання контролюючим органом відповідного висновку та його направлення до органу державного казначейства. Відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Так, згідно з підпунктами 200.7.1, 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і надалі, в редакції з 01.01.2017), формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. За приписами пункту 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зокрема, з: ґ) дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. Відповідно до пункту 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів. При цьому, пунктами 52 та 56 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, якими цей підрозділ був доповнений Законом №1797-VІІІ, визначено, що до 10.01.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 01.01.2017, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження. До 01.02.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету (пункт 56). Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (Порядок №26), який, згідно з пунктом 3 цієї постанови набирав чинності з 01.04.2017. Зазначеною постановою встановлено, що до набрання чинності цим Порядком бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, здійснюється у порядку, що діяв до 01.01.2017. Відповідно до положень пункту 4 Порядку №26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані: дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість, або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження. Згідно з пунктом 6 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Пунктом 12 Порядку № 26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 ПК України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. При цьому, органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню. У зв`язку з набранням чинності Порядком №26, з 01.04.2017 втратив чинність Порядок №68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість, передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 ПК, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 ПК. Пунктом 10 Порядку № 68 встановлено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату узгодження територіальним органом ДФС зазначеної у заяві суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Таким чином, реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику ПДВ, контролюючим органом щодо цього платника. При цьому, у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 01.04.2017, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України. Водночас, починаючи з 01.04.2017 передумовою для отримання платником ПДВ належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.07.2020 у справі №821/852/17, від 10.06.2020 у справі №640/1032/19, від 15.01.2020 у справі №360/746/19, від 19.02.2019 у справі №810/2980/17, від 27.02.2018 у справі №822/1877/16. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому, відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду. З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 адміністративний позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку щодо перерахування на поточний рахунок ТОВ "Кремнійполімер" бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2016 року у сумі 12 000 000, 00 грн, згідно декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 № 9039571437; зобов`язано Броварську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області підготувати та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок щодо перерахування на поточний рахунок ТОВ "Кремнійполімер" бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2016 року у сумі 12000000, 00 грн, згідно декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 № 9039571437. На виконання постанови суду від 14.12.2016 Київським окружним адміністративним судом 09.07.2018 видано виконавчий лист, згідно якого боржником є Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Таким чином, податковий орган до 01.04.2017 мав скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Однак, відповідачем не було вчинено зазначених дій, чим позбавлено позивача можливості вчасно отримати суму бюджетного відшкодування з ПДВ, про що вірно вказано судом першої інстанції. Згідно з частиною першої статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. "Ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення судом рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій статті. Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття "майно" у ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05.01.2000р.) (Beyeler v. Italy, заява №33202, §100). Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Рисовський проти України" підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Також, Європейський суд з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії" зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії"). В контексті ефективного засобу правового захисту права платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування цього податку, суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15, де розглядаючи питання щодо належного способу захисту права платника податків на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ вказано, що враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву Товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку. Застосувавши норму частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції та висновки ЄСПЛ щодо застосування цієї норми, викладені, зокрема в рішеннях у справі "Бейелер проти Італії" від 05.01.2000, у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014, у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права Товариства, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на його користь заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Таким чином найбільш ефективним і таким, що унеможливлює подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень щодо порушення прав суб`єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ (враховуючи тривале зволікання із виконанням своїх обов`язків), та, відповідно, зведе до мінімуму необхідність повторного звернення до суду, у тому числі, через невиконання або неналежне виконання рішення суду, є спосіб захисту порушеного права позивача саме шляхом стягнення на його користь із Державного бюджету України заборгованості з відшкодування ПДВ. Аналогічна правова позиція щодо обрання ефективного способу захисту порушеного права у справах щодо стягнення ПДВ у подібних правовідносинах висловлена також у постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 640/1032/19, від 15.01.2020 у справі № 360/746/19, від 03.09.2019 у справі № 826/26292/15. В контексті викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви ТОВ «Кремнійполімер» про зміну способу виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 в даній адміністративній справі шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кремнійполімер» заборгованості з відшкодування ПДВ за лютий 2016 року у розмірі 12 000 000, 00 грн. При цьому, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зміни способу виконання судового рішення та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України. Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010) Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Кузьменко В.В. Мельничук В.П. Повний текст постанови виготовлений 04.10.2021.