Постанова Північний апеляційний господарський суд № 920/1357/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" вересня 2021 р. Справа№ 920/1357/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Хрипуна О.О. Тищенко О.В. при секретарі Токаревій А.Г. за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 07.09.2021. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1357/20 (суддя Резниченко О.Ю., повний текст рішення складено та підписано 19.04.2021) за позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до відповідачів:

1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2 ,

3. ОСОБА_3 ,

4. ОСОБА_4 про стягнення 17082,68 доларів США та 450469,78 грн. ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про солідарне стягнення 3% річних в сумі 17082,68 доларів США, 3 % річних в сумі 80254 грн 51 коп., інфляційні втрати в сумі 370215 грн 27 коп. за прострочення оплати суми заборгованості по капіталу за договорами про надання траншу, стягнутої з відповідачів за рішеннями Господарського суду Сумської області та Зарічного районного суду м. Суми. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що борг відповідачами у розмірі 1461721,39 грн сплачувався позивачу тільки починаючи з 26.10.2017, а тому у позивача є всі підстави для стягнення з відповідачів 3% річних від простроченої суми заборгованості та інфляційних втрат, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 в задоволені позову Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовлено повністю. Судові ивтрати по сплаті судового збору в розмірі 14006,71 грн. покладено на позивача - Акціонерне товариство "ПроКредит Банк Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1357/20 та ухвалите нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена. 12.05.2021 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скаргу Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1357/20. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Тищенко А. І. На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №920/1357/20 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 17.05.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1357/20 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Сумської області надіслати матеріали справи №920/1357/20 на адресу Північного апеляційного господарського суду. 01.06.2021 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1357/20 та призначено справу до розгляду на 07.07.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. 25.06.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідачів надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого, останній просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення просять залишити в силі. 06.07.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 відкладено розгляд справи на 27.07.2021. 27.07.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідачів надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі. Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3155/21 від 27.07.2021, у зв`язку з перебуванням суддів Куксова В. В. та Тищенко А. І., у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Хрипун О. О., Тищенко О. В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1357/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Хрипун О. О., Тищенко О. В. та призначено до розгляду на 07.09.2021. 03.09.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В судове засідання 07.09.2021 сторони своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Колегія суддів розглянувши клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні враховуючи наступне. Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору. Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, а тому, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представників сторін. Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вірно зазначив наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2004 між позивачем та першим відповідачем була укладена рамкова угода № С-713/09.04 (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Рамкова угода), відповідно до якої позивач зобов`язувався здійснити кредитування першого відповідача - Татарченка А.В. Видача кредитів на підставі Рамкової угоди та визначення їх умов здійснювалось шляхом укладення договорів про надання траншу, овердрафту, кредитної лінії (кредитні договори), які є невід`ємною частиною Рамкової угоди. На виконання Рамкової угоди між позивачем та першим відповідачем було укладено договори про надання траншу №15.6991/С-713/09.04 від 15.10.2007, № 15.7700/С-713/09.04 від 04.04.2008, № 15.6978/С-713/09.04 від 15.10.2007 (далі - Договори про надання траншу). Разом з тим, між позивачем та другим, третім та четвертим відповідачами було укладено договори поруки в забезпечення Рамкової угоди, згідно яких відповідачі поручились за першого відповідача за виконання усіх зобов`язань перед позивачем як солідарні із позичальником боржники. Враховуючи невиконання першим відповідачем зобов`язань з повернення кредиту за Договорами про надання траншу позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом. Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.11.2011 по справі № 5021/1951/2011 з першого відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість в загальному розмірі 1461721,39 грн. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26.12.2011 по справі № 2-2860/11 було стягнуто з поручителів заборгованість в розмірі 1461721,39 грн. Як вказує позивач, борг у розмірі 1461721 грн 39 коп., про який було зазначено вище, був сплачений позивачу відповідачами з 26.10.2017 по липень 2018 року та за рахунок вказаних коштів була сплачена заборгованість, що утворилася у першого відповідача за договором про надання траншу № 15.7700/С-713/09.04 від 04.04.2008. Згідно з ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Вказані обставини визнаються сторонами у заявах по суті, тому є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем. В тому числі, є встановленим той факт, що борг у сумі 1461721 грн 39 коп. сплачений у 2018 році, так як визнається позивачем та відповідачами. Як стверджує позивач, борг відповідачами у розмірі 1461721,39 грн сплачувався позивачу тільки починаючи з 26.10.2017, тому у позивача є всі підстави для стягнення з відповідачів 3% річних від простроченої суми заборгованості та інфляційних втрат, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Позивач просить стягнути 3% річних у зв`язку із тим, що, на його думку, на день звернення до суду існує заборгованість першого відповідача по договору надання траншу № 15.6991/С-713/09.04 від 15.10.2007 щодо сплати капіталу в розмірі 36810,20 доларів США, а по договору № 15.6978/С-713/09.04 від 15.10.2007 - 77011,45 доларів США. Позивач вказує на те, що в рішенні Зарічного районного суду була встановлена та обставина, що відповідачами починаючи з жовтня 2017 року в повному обсязі сплачена заборгованість лише за договором № 15.7700/с від 04.04.2018 та частково за договорами № 15.6991/С-713/09.04 від 15.10.2007 і № 15.6997/С від 15.10.2007. Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами. Матеріали справи не містять інших доказів наявності заборгованості по основному капіталу у розмірі, визначеному в позовній заяві. В той же час, як вже зазначалось, не заперечує позивач і про факт сплати боргу на загальну суму 1461721,39 грн. Отже, суд повинен встановити, за якими рішеннями суду та ким була погашена заборгованість і чи є доведеним факт існування заборгованості відповідачів за вказаними рішеннями на момент звернення до суду. Правовою підставою, якою позивач обґрунтовує свою вимогу, є положення про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржником не виконано, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбачений ст. 625 ЦК України. Як передбачено положеннями ст. 625 ЦК України, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Предметом розгляду у справі № 5021/1951/2011 Господарського суду Сумської області та № 2-2860/11 Зарічного районного суду м. Суми було стягнення заборгованості за одними і тими ж самими договорами. Зазначені обставини встановлені в ухвалі Господарського суду Сумської області від 18.03.2019 у справі № 5021/1951/2011, постанові Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2018 у справі № 2-2860/11. У справі Господарського суду Сумської області вимога ставилась безпосередньо до позичальника - 1-го відповідача, а у справі Зарічного районного суду м. Суми - до поручителів (2, 3, 4 відповідачів). Позичальником та поручителями, на виконання вказаних рішень було перераховано всього 1480183 грн 30 коп., що на 20281 грн 61 коп. перевищує розмір заборгованості, яка була стягнута за рішеннями суду (встановлено у постанові Апеляційного суду Сумської області). Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що на момент звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідачів перед позивачем, стягнута на підставі вказаних судових рішень, а заборгованість по основному капіталу позивачем не доведена. Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що заборгованість за судовими рішеннями існувала протягом тривалого часу та була погашена в 2018 році. Тому можливо застосувати до даних правовідносин ст. 625 ЦК України, так як наявність судового рішення, яке не виконано, не припиняє зобов`язань за договором та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення. Разом з тим, період, за який можливо стягнути 3% річних та інфляційні втрати, починається із дня набрання рішенням суду законної сили та закінчується моментом виконання рішення суду. Рішення Господарського суду Сумської області та Зарічного районного суду м. Суми були повністю виконані протягом жовтня 2017 - лютого 2018 років. Вказана обставина не заперечується позивачем у позовній заяві та була предметом дослідження при ухваленні Апеляційним судом Сумської області постанови від 11.10.2018 у справі № 2-2860/11. Виконання рішень суду здійснювалось у наступні строки: жовтень 2017 року - 1289770 грн у виконавчому провадженні (факт встановлений у постанові Апеляційного суду Сумської області); листопад 2017 року - 85669 грн 25 коп. (факт встановлений у постанові Апеляційного суду Сумської області); 20.02.2018 - 94698 грн 13 коп. (факт встановлений у постанові Апеляційного суду Сумської області). При цьому, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Отже, для вирішення питання про строк позовної давності у даній справі необхідно врахувати, що до процентів та інфляційних втрат, які стягуються по ст. 625 ЦК України, необхідно застосовувати загальні норми про цивільно-правову відповідальність у три роки (ст. 267 ЦК України). Враховуючи викладене, місцевий господарський суд вірно не погодився з позивачем, що до даних правовідносин необхідно застосовувати строк позовної давності у 5 років, який встановлений в п. 12.3 Рамкової угоди. Позивач звернувся до суду із позовом 31.12.2020. Перебіг строку позовної давності у три роки на момент звернення в частині нарахування 3% річних та індексу інфляції на суму 1289770 грн 00 коп. + 85669 грн 25 коп. = 1375439 грн 25 коп. відповідно закінчився у жовтні 2017 на суму 1289770 грн 00 коп., у листопаді 2017 на суму 85669 грн 25 коп. Згідно з ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З матеріалів слідує, що відповідач-1 у заявах по суті заявив про застосування строку позовної давності. Залишок заборгованості, на яку можливо провести нарахування 3% річних та інфляційних втрат та по якій не закінчився перебіг строку позовної давності склав: 1461721 грн 39 коп. - 1375439 грн 25 коп. = 86282 грн 14 коп. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі даного позову. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі № 127/15672/16-ц. Таким чином, позивач, з урахуванням дати звернення із позовом до суду (31.12.2020) мав право заявити вимоги про стягнення з відповідачів 3% річних та індексу інфляції на суму боргу 86282 грн 14 коп. (по вказаній сумі не закінчився перебіг строку позовної давності) за період з 31.12.2017 по 20.02.2018. Позивач по вимогам про стягнення 3% річних та інфляційних на суму 1461721 грн 39 коп., які стягнуті рішеннями Господарського суду Сумської області та Зарічного районного суду м. Суми, самостійно визначив період нарахування - з 28.12.2015 до 26.10.2017, який є невірним з огляду на вище встановлене. Проте, період, за який є правомірним нарахування, позивач не заявив. Аналізуючи вищенаведене в сукупності, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог. Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1357/20. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1357/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1357/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі №920/1357/20 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 920/1357/20 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 04.10.2021 після виходу суддів з відпустки. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді О.О. Хрипун О.В. Тищенко