Ухвала КГС ВС № 920/1357/20

УХВАЛА 22 листопада 2021 року м. Київ Справа № 920/1357/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Губенко Н. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на рішення Господарського суду Сумської області у складі судді Резниченко О. Ю. від 07.04.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Шаптала Є. Ю., Тищенко О. В., Хрипун О. О. від 07.09.2021 за позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення 17 082,68 доларів США та 450 469,78 грн, ВСТАНОВИВ: 31 грудня 2020 року Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення 3% річних в сумі 17 082,68 доларів США, 3% річних в розмірі 80 254,51 грн, інфляційних втрат в сумі 370 215,27 грн за прострочення сплати суми заборгованості по капіталу за договорами про надання траншу, стягнутої з відповідачів за рішеннями Господарського суду Сумської області та Зарічного районного суду міста Суми. Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі № 920/1357/20 в задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою від 07.09.2021 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі № 920/1357/20. 27 жовтня 2021 року Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 920/1357/20 із клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Враховуючи, що у даній справі позов поданий 31 грудня 2020 року, застосуванню підлягає стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", якою прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року встановлений у розмірі 2 102,00 грн. Предметом спору у цій справі є стягнення 17 082,68 доларів США та 450 469,78 грн, що менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (1 051 000,00 грн). Водночас для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав (постанова Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20). В касаційній скарзі Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" зазначає, що, на його думку, наявні підстави касаційного оскарження судових рішень у справі, ціна позову якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбачені підпунктами "а", "б" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, доводи скаржника не містять достатніх обґрунтувань про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Натомість Суд приймає до уваги доводи Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" щодо неможливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями при розгляді справи № 920/291/21, яка розглядається Господарським судом міста Києва за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про визнання договорів іпотеки № С-713/09.04-ІД2 від 20.09.2004 та № С-713/09.04-ІД1 від 20.09.2004 припиненими. Позов у справі № 920/291/21 обґрунтований припиненням у ОСОБА_1 , як позичальника, зобов`язань за договорами про надання траншу № 15.6991/С-713/09.04 від 15.10.2007, № 15.7700/С-713/09.04 від 04.04.2008, № 15.6978/С-713/09.04 від 15.10.2007 (за якими у даній справі заявлено вимоги про стягнення 3% річних за користування кредитними коштами та інфляційних втрат), що є підставою для визнання припиненими договорів іпотеки № С-713/09.04-ІД2 від 20.09.2004 та № С-713/09.04-ІД1 від 20.09.2004, що укладені для забезпечення виконання зобов`язань за договорами про надання траншу № 15.6991/С-713/09.04 від 15.10.2007, № 15.7700/С-713/09.04 від 04.04.2008, № 15.6978/С-713/09.04 від 15.10.2007. Наявність боргу у відповідачів за вказаними договорами траншу, встановленого у судовому порядку, на думку скаржника, є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про визнання договорів іпотеки № С-713/09.04-ІД2 від 20.09.2004 та № С-713/09.04-ІД1 від 20.09.2004 припиненими у справі № 920/291/21. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що скаржником дотримано умову допуску справи, ціна позову якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, передбачену підпунктом "б" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Однак, перевіривши матеріали касаційної Акціонерного товариства "ПроКредит Банк", Судом встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті. Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах ; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Зі змісту касаційної скарги Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" вбачається, що підставами касаційного оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 920/1357/20 скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтовуючи виключний випадок касаційного оскарження, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не правильно застосували (не застосували) статтю 264 Цивільного кодексу України та проігнорували висновки Верховного Суду в питанні переривання строку позовної давності в разі добровільної часткової сплати боргу, викладені у постановах від 29.03.2017 у справі № 6-1996цс16, від 08.11.2017 у справі № 6-2891цс16, від 12.04.2018 у справі № 191/2478/15-ц, від 11.07.2018 у справі № 366/1088/16-ц, від 21.04.2021 у справі № 211/5281/16-ц та від 08.09.2021 у справі № 752/10274/16-ц. Водночас, в обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник наголошує про відсутність висновку Верховного Суду "щодо питання заборгованості за кредитними договорами, за якими кредит був виданий у валюті, а заборгованість в резолютивній частині визначена у гривні та сплачена відповідачами в меншому розмірі ніж було видано кредит, внаслідок чого згідно із обліком АТ "ПроКредит Банк" за одним кредитним договором заборгованість за капіталом відсутня, а по двох кредитних договорах заборгованість по капіталу не погашена, що, відповідно, є підставою для стягнення з відповідачів 3% річних за користування кредитними коштами та інфляційних втрат…". При цьому Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" також не вказано конкретну норму (норми) права, щодо застосування якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду. Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до приписів частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. З метою уточнення вимог касаційної скарги стосовно касаційного оскарження судових рішень за наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом уточнення норми (норм) права, щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду. У зв`язку із залишенням касаційної скарги Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" без руху, клопотання про поновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги наразі не розглядається. Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 920/1357/20 залишити без руху.

2. Надати Акціонерному товариству "ПроКредит Банк" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко