Постанова 4852 № 160/10932/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/10932/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Цвєткової К.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року (суддя Дєєв М.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у липні 2021 року звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради, що полягає у не розгляді клопотання (вх. № 36/2903 від 08.06.2017) позивачів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та зобов`язати відповідача розглянути таке клопотання. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску. Представником позивачів подану відповідну заяву, в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду зазначено, що станом на день звернення до суду з даним позовом відповідач не розглянув клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто у даному випадку має місце триваюче порушення, а тому строк звернення до суду не пропущений. Суд першої інстанції не знайшов обґрунтованими такі доводи представника позивачів, зазначивши, що Земельним кодексом встановлено місячний строк розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в липні 2017 року клопотання мало бути розглянуто. Отже, про порушення права позивачам було відомо з липня 2017 року. До суду позивачі звернулися 19.05.2021, тобто майже через 4 роки. При цьому позивачами не надано доказів того, що за наявності наміру поновити порушені права, позивачі були об`єктивно позбавлені можливості вчасно звернутися до суду з адміністративним позовом. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року позовну заяву повернуто. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає про невірне посилання суду першої інстанції на правові позиції Верховного Суду, які є неоднозначними та такими, що викладені з окремими думками суддів, а також у правовідносинах, які не є подібними до спірних. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом першої інстанції встановлено, позивачами не заперечується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.2017 придбали нерухоме майно та 07.06.2017 звернулися з письмовим клопотанням до Дніпровського міського голови про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість подана заява не була розглянута відповідачем, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з даним позовом до суду. Статтею 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, процесуальний закон містить імперативну норму, яка визначає початок перебігу строку звернення до суду з адміністративним позовом. Відповідно до ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що позивачі мали правомірні очікування щодо розгляду поданого 07.06.2017 клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у місячний строк. Після спливу встановленого законом строку у зацікавлених осіб виникло право на звернення до суду щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачі у визначений законом строк не звернулися до суду з відповідним позовом, а реалізували право звернення до суду лише у 2021 році, тобто з пропуском встановленого законом строку. В даному випадку суд апеляційної інстанції зазначає, що дотримання вимог норм процесуального права є обов`язком для всіх учасників публічних правовідносин. Суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає поважними причини його пропуску. При цьому поважність причин пропуску звернення до суду повинен доводити саме позивач. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Особа, маючи намір добросовісної реалізації належного їй права на звернення до суду, повинна діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом. Позивачі в даній справі на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху не навели жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви. При цьому суд апеляційної інстанції не вважає слушними доводи апелянтів щодо невірного посилання суду першої інстанції на правові позиції Верховного Суду, адже висновки суду ґрунтуються на нормах чинного законодавства і судове рішення лише містить посилання на висновки суду касаційної інстанції в окремих справах щодо застосування аналогічних норм процесуального закону. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Оскаржувана ухвала суду постановлена з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року в адміністративній справі № 160/10932/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 05 жовтня 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 05 жовтня 2021 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров