Постанова 4852 № 160/8228/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8228/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року (головуючий суддя Коренев А.О.) у справі № 160/8228/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просив з урахування збільшення позовних вимог: визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської державної адміністрації щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком (1638,00 х 7 = 11 466,00 грн,) з урахуванням попередньо виплаченої суми; разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком (1769,00 х 7 = 12 383,00 грн.) з урахуванням попередньо виплаченої суми; визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради щодо не нарахування та невиплати мені, ОСОБА_1 , разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком (1638,00 х 7 = 11 466,00 грн,) з урахуванням попередньо виплаченої суми; разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком (1769,00 х 7 = 12 383,00 грн.) з урахуванням попередньо виплаченої суми; зобов`язати Департамент соціального захисту населенні Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 , разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком (1638,00 х 7 = 11 466,00 грн,) з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком (1769,00 х 7 = 12 383,00 грн,) з урахуванням попередньо виплаченої суми, на картковий рахунок, відкритий в Ощадбанку. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 позовні вимоги в частинні визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком та зобов`язання нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 , разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком залишено без розгляду з тих підстав, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду. При цьому суд, посилаючись на ч.4 ст.123 КАС України, зазначив, що висновки в ухвалі про відкриття провадження у справі про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду щодо не нарахування та невиплати позивачеві разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року були передчасним, оскільки початок перебігу строку на звернення було визначено з моменту отримання відповіді позивачем - 27.04.2021, тоді як перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30.09.2020. Відсутні інші підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 29.07.2021, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа: 1) дізналася або 2) повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов`язково. Тому при визначенні початку цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення. Йдеться не про те, коли особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність. Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.02.2021 у справі №800/30/17 (99901/328/18) зауважила, що вжиття конструкції "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у встановлених цією нормою розмірах. Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Тобто, позивач, отримавши у 2020 році разову грошову допомогу до 5 травня, знав про розмір виплаченої допомоги, тому до 30 вересня 2020 року, відповідно, - тобто до закінчення встановленого законом кінцевого строку виплати цієї допомоги, мав обґрунтовані очікування на отримання більшої суми, ніж йому була нарахована та виплачена. Після спливу граничної дати виплати щорічної разової грошової допомоги у відповідному році, у випадку незгоди із її розміром, у позивача розпочинається відлік процесуального строку звернення до суду із оскарженням розміру такої щорічної разової грошової допомоги. Не погодившись із розміром виплаченої у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, позивач до 30.03.2021 мав змогу звернутися до суду із адміністративним позовом. Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що строк звернення до суду із позовом, в частині заявлених вимог щодо виплати допомоги за 2020 рік, слід обраховувати з 30 вересня 2020 року. Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17. В даному судовому рішенні Суд зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок суд дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога. Натомість, позивач звернувся до суду 20.05.2021, тобто поза межами шестимісячного стоку, визначеного ч.2 ст.122 КАС України. З приводу посилання позивача в обґрунтування підстав пропуску вказаного строку на те, що він дізнався про порушені права щодо невиплати вказаної допомоги у повному обсязі з листа-відповіді відповідача від 15.04.2021, суд апеляційної інстанції зазначає, що отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Також, позивач не навів належних обставин і не надав доказів на підтвердження того, що обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином, дійсно перешкоджали реалізації права позивача на звернення до суду із даною позовною заявою вчасно, у визначений законом строк. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об`єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення особи та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строку для звернення до суду за захистом порушених прав. Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Враховуючи відсутність поважним причин пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви у відповідній частині. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі № 160/8228/21 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко