Постанова 4852 № 280/2815/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 280/2815/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Шлай А.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року (головуючий суддя: Новикова І.В.), по адміністративній справі № 280/2815/20, розглянутої у письмовому провадженні за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, 3 особи Виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 28 квітня 2020 року звернувся до суду з позовом до відповідача Служби у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Служби у справах дітей Василевської РДА), 3 особи Виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області ( далі виконком Дніпрорудненської МР), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Служби у справах дітей Василевської РДА в ненаданні ОСОБА_1 статусу дитини сироти; зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача та вирішити питання про надання йому з моменту смерті його батьків та виплатити у відповідності до статті 25 Закону України «Про охорону дитинства». В обґрунтування позову зазначив про порушення відповідачем його права про отримання статусу дитини сироти та одноразової допомоги після досягнення ним 18 річного віку. У відзиві на позов відповідач Служба у справах дітей Василевської РДА просить в позові відмовити за безпідставністю вимог. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення, позовні вимоги задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвом про народження позивача, та свідоцтвами про смерть батьків (а.с.8,10,11). Позивач 27.09.2019 року звернувся до Служби у справах дітей Василівської РДА, та 06.03.2020 року до ради опіки та піклування Дніпрорудненської МР з заявами про надання статусу дитини-сироти, та виплати одноразової допомоги, передбаченої ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства», в чому йому відмовлено листами відповідача від 23.10.2019 року №03-17/539, та 3 особи від 16.04.2020 року. Не погодившись з правомірністю таких дій відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що документи про залишення позивача без батьківського піклування до відповідача своєчасно не надходили, за наданням відповідного статусу та виплатою одноразової допомоги позивач звернувся після досягнення повноліття, у зв`язку з чим статус дитини-сироти після досягнення повноліття не може бути наданий, а допомога виплачена. Суд апеляційної інстанції погоджується з правомірністю такого висновку суду першої інстанції виходячи з наступного. Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства (далі Закон №2342-IV). Відповідно до статті 1,5 Закону №2342-IV, дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки. Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування. За умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов`язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування. Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства. Згідно п.21 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 (далі Порядок №866), для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини протягом двох місяців повинна зібрати необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування). Положеннями п. 22 Порядку №866 передбачено, що рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей. У рішенні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові дитини, дата народження, обставини, за яких вона залишилась без батьківського піклування, документи, які підтверджують ці обставини, та форма влаштування дитини. Пунктом 23 Порядку №866 передбачено, що статус дитини-сироти надається дітям, у яких померли або загинули батьки, що підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них. Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а мати ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач досяг повноліття через 6 днів після смерті матері, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 . Суд першої інстанції вірно зазначив, що статус дитини-сироти особа не набуває автоматично у зв`язку із смертю батьків, оскільки чинним законодавством України передбачено проходження певної процедури, яка передує наданню відповідного статусу; відповідно до пункту 4 Порядку №866, особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов`язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини. Матеріали справи свідчать, і зазначені обставини не заперечуються позивачем, що він вперше з питання отримання статусу дитини-сироти звернувся до відповідача після досягнення 18 річного віку (повноліття), а саме: ІНФОРМАЦІЯ_5 , доказів протилежного суду не надано. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Згідно статті 1 Закону №2342-IV, дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки. За приписами п. 28 Порядку №866 дитина втрачає статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, у разі досягнення нею повноліття. В силу викладеного є вірним висновок суду першої інстанції, що особа, яка досягла 18-річного віку, втрачає статус дитини, а відповідно і не може мати та/або набути статусу дитини-сироти. Оскільки чинне законодавство не пов`язує дату встановлення статусу дитини-сироти з датою смерті батьків, так як такий статус надається за фактом розгляду отриманих/зібраних документів та видання відповідного розпорядження органом місцевого самоврядування, у порядку та строки визначені Порядком №866, вимоги позивача про встановлення статусу дитини-сироти з дати смерті батьків є необґрунтованими, відповідачем правомірно відмовлено у наданні йому статусу дитини-сироти після досягнення ним повноліття. За приписами ч. 25 ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства», дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення ними 18-річного віку надається одноразова допомога у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Здійснивши аналіз чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надання одноразової допомоги за цим законом передбачено особам, які мають спеціальний статус дитини-сироти після досягнення ними 18-річного віку. Матеріали справи свідчать, що позивач на момент звернення до відповідача із заявою про виплату одноразової допомоги відповідного статусу дитини-сироти не мав, а тому відповідачем правомірно відмовлено у виплаті позивачу такої допомоги. Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовані. З урахуванням викладеного судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року по адміністративній справі № 280/2815/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили 29 вересня 2021 року, та не підлягає оскарженню в касаційному порядку згідно п.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай