Постанова 4852 № 280/7368/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 червня 2021 року м. Дніпросправа № 280/7368/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (головуючий суддя: Конишева О.В., по адміністративній справі № 280/7368/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 16.10.2020 року звернулася до суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просить визнати протиправною відмову відповідача у призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;зобов`язати призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з дня звернення за пенсією. Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю відмови їй у призначенні пільгової пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058-IV). У відзиві на позов ГУ ПФУ в Запорізькій області вказує про правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії за Списком №1, враховуючи не досягнення нею необхідного віку. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з підстав відсутності з боку відповідача порушень прав та інтересів позивача. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на доводах позовної заяви. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року відповідає, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Із матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що ОСОБА_1 02.10.2020 року звернулась до ГУ ПФУ України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1. Листом відповідача № 0800-0203-8/53482 від 09.10.2020 року позивача повідомлено, що на момент звернення вона не досягла віку 50 років, а відтак у неї відсутнє право на призначення пільгової пенсії за Списком №1. Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом. Приписами ч. 3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV в редакції на час виникнення спірних правовідносин визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абз.1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року. Згідно матеріалів справи позивач у відповідності до паспортних даних народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8), що є недостатнім для призначення пенсії за Списком №1 станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії 02.10.2020 року, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не досягла пенсійного віку, встановленого вищезазначеною нормою Закону № 1058-IV , та не набула права на призначення пенсії. Доводи позивача на наявність у неї права на призначення пенсії за списком №1 на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, зазначеній в п. 3 рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, тобто після досягнення 45-річного віку, спростовуються наступним. Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788) зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII (далі Закон № 213), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Зазначені норми закону підлягають застосуванню в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії, згідно із Законом № 3108-IV від 17.11.2005 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017 року, а тому досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII , для призначення пенсії позивачу необхідно було до 11.10.2017 року. Оскільки станом на 11.10.2017 року позивачу не виповнилося 45 років, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 не набула права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Посилання позивача на існування двох різних законів, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах в частині віку, з якого особа має право на призначення пенсії є помилковими, так як відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Так як положення п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на час розгляду заяви позивача пенсійним органом не визнана неконституційною та не скасована, позивач не досягла пенсійного віку 50 років, а тому відмова відповідача стосовно призначення їй пільгової пенсії за списком №1 з зазначених підстав - є правомірною. Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано. Оскільки судом першої інстанції в повному обсязі встановлено обставини, що мають значення для справи та винесено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування. Керуючись ст. 12, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року по адміністративній справі № 280/7368/20 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили 03 червня 2021 року, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно приписів п.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай