Постанова 4852 № 280/2346/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 липня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2346/20 (суддя Лазаренко М.С. м. Запоріжжя) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №280/2346/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 02 квітня 2020 року звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, згідно з яким просить: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене у формі повідомлення №0800-0224-8/4286 від 19.02.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 позивачу; - зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення про її призначення - з 10.02.2020 року. Позов обґрунтовано тим, що позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак рішенням, викладеним у формі листа-повідомлення №0800-0224-8/4286 від 19.02.2020 року, в призначенні такої пенсії було відмовлено з підстав недосягнення ОСОБА_1 на момент звернення віку 49 років 6 місяців. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не досяг пенсійного віку (49 років 6 місяців), передбаченого положеннями ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на час розгляду заяви позивача (положення зазначеної норми не визнано неконституційною та не скасовано). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що з 23.01.2020 року в Україні існують два різні Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах по різному в частині віку з якого особа має право на призначення пенсії. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, позивач зазначає про необхідність застосування до спірних відносин закону найбільш сприятливого для неї. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач досягнувши 45-річного віку, 10.02.2020 року звернулась до Дніпрорудненського сектору обслуговування громадян (сервісного центру) Управляння обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яка була зареєстрована за №

552. Рішенням відповідача, викладеним у листі-повідомленні № 0800-0224-8/4286 від 19.02.2020, позивача повідомлено, що на момент звернення вона не досягла віку 49 років 6 місяців, а відтак у неї відсутнє право на призначення пільгової пенсії (а.с.9). Оскільки відмова була висловлена в повідомленні, а не рішенні комісії з призначення пенсії, позивач 20.03.2020 вдруге звернулась з проханням надати їй відповідне рішення комісії (а.с.10). Листом вих. № 2069-2418/К-02/8-08001200 від 24.03.2020 року відповідачем було повідомлено, що належна відповідь - Повідомлення про відмову в призначенні пенсії - була направлена їй 06.03.2020 року (а.с.11). Правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року. На підставі вищезазначеної норми, позивач набуде право виходу на пенсію за списком №1 у віці 49 років 6 місяців. Враховуючи те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії 10.02.2020 року, вона не досягла пенсійного віку встановленого вищезазначеною нормою, як наслідок не набула права на призначення пенсії за цим Законом. Щодо посилань позивача на наявність у неї права на призначення пенсії за списком №1 на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, зазначеній в п. 3 рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, тобто після досягнення 45-річного віку, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII: визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-»г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року№ 213-VIII. Зазначеним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-»г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-»г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах». Преамбулою положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що положення цього закону застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії, згідно із Законом № 3108-IV від 17.11.2005 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017 року, а тому досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), для призначення пенсії особі необхідно було до 11.10.2017 року. Як встановлено, судом першої інстанції, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , та станом на 11.10.2017 року нею не було досягнуто 45-річного віку, у зв`язку з чим позивач не набула права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, а тому посилання позивача на існування двох різних законів, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах по різному в частині віку з якого особа має право на призначення пенсії є помилковими. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи в частині судового рішення, що оскаржується позивачем об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №280/2346/20 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 30 липня 2020 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко