Постанова 4852 № 280/5022/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 січня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5022/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року в адміністративній справі №280/5022/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком, на пільгових умовах за Списком №2 та зобовязати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, на пільгових умовах за Списком №2 з дня звернення за пенсією. Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач зазначає, що вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з досягненням 50-річного віку та наявністю необхідного стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком 2, проте листом (повідомленням) від 12.03.2020 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 відповідач відмовив, пославшись на недосягнення позивачем на момент звернення за призначенням пенсії пенсійного віку 54 років відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважає відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 є протиправною, у зв`язку із чим просить задовольнити позовні вимоги. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань призначення пенсій Управління застосувань пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.03.2020 № 083950005260. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, на пільгових умовах за Списком №2 з дня звернення за пенсією, тобто з 27.02.2020. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом зразкової справи №360/3611/20. Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання та відсутність підстав для зупинення провадження у справі відповідно до п.9 ч.2 ст.236 КАС України. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою від 27.02.2020 за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за списком №

2. Рішенням відділу з питань призначення пенсій Управління застосувань пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.03.2020 № 083950005260 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії, оскільки згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вона не набула 54-річного віку, після якого можливо призначити пільгову пенсію. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Предметом даного спору є правомірність/протиправність відмови відповідача у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому відповідач зазначає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах позивач набуде лише по досягненню 54-ти річного віку в силу статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вказує на помилкове застосування судом першої інстанції до даних правовідносин пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до 01.04.2015, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ внесено зміни, зокрема, до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок - 50 років, та поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, визначених у цій нормі. При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213. Зокрема, застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б» -«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах…». При цьому, пунктом 2 резолютивної частини рішення №№ 1-р/2020 передбачено, що стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.05.2015 №213, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України». Таким чином, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.05.2015 №213-VІІІ втратила чинність з 23.01.2020. Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернулася до відповідача 27.02.2020 року, тобто вже після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили. При цьому, станом на дату звернення до органів Пенсійного фонду позивач досягла 45 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Відповідач зазначає, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії є недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, з врахуванням обставин справи та Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставну відмову позивачу у призначення відповідної пенсії. Враховуючи вищенаведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову. Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Оскільки відповідачем не доведено правомірності своїх дій під час відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов