Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/11888/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" серпня 2021 р. Справа№ 910/11888/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Михальської Ю.Б. Скрипки І.М. секретар судового засіданні: Бендюг І.В., за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 31.08.2021, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 (повне рішення складено 28.04.2021) у справі №910/11888/20 (суддя Стасюк С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 3" до Державного підприємства "Гарантований покупець" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 13 378 079, 08 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 3" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 12 513 515,89 грн, з яких 11 208 729,40 грн основного боргу, 415 775,54 грн пені та 889 010,93 грн 7 % штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості з оплати поставленої позивачем згідно договору № 592/01 від 30.08.2019 електричної енергії у період з березня 2020 року по травень 2020 року. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №910/11888/20 позов задоволено повністю. За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 11208729, 41 грн заборгованості за поставлену електричну енергію, 801601, 68 грн пені, 889010, 93 грн штрафу, 217830, 48 грн 3 % річних, 260906, 58 грн інфляційних втрат, 200671, 19 грн судового збору. Суд першої інстанції виходив з встановлених обставин справи стосовно наявності у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 11208729,41 грн на підставі договору за поставлену електричну енергію, тоді як відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким у позові відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване судове рішення прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 33, 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст.ст. 525, 526, 547, 549, 530, 551, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 793, 196, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 9-1 Закону України «про альтернативні джерела енергії», ч. 1 ст. 2 +4 посилання України. Скаржник також посилається на те, що суд першої інстанції не врахував специфіку правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованого покупця, а також визначає джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, у тому числі позивача. Відповідач зазначає, що термін оплати за електричну енергію розрахункових місяців спірного періоду 2020 року не міг виникнути раніше двох днів з дати затвердження Регулятором вартості послуги у разі, якщо дата отримання акту купівлі-продажу електричної енергії даного розрахункового періоду Гарантованим покупцем від позивача передує вищевказаній даті. Скаржник також наголошує, що судом першої інстанції не було встановлено дати отримання позивачем актів купівлі-продажу спірного періоду, тоді як матеріали справи не містять підтвердження направлення актів купівлі-продажу та доказів, що підтверджують дати отримання Гарантованим покупцем цих актів купівлі-продажу. Отже, позивачем не було обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії купованої у спірному періоді, та відповідно дати виникнення прострочення зобов`язання з оплати електричної енергії спірних періодів. Апеляційна скарга обґрунтована також тим, що спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на НЕК "Укренерго". Джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг Гарантованого покупця із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Оскільки остання не здійснює своєчасних розрахунків з відповідачем, це виключає фактичну можливість здійснення ним розрахунків з позивачем. Матеріали справи не містять доказів недотримання відповідачем встановленого порядку виконання грошового зобов`язання за договором у спірному періоді, передбаченого чинним законодавством. Крім того, на думку апелянта, виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років відповідно до п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії". Скаржник також не погоджується з розрахунком та періодами нарахування штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних, а також з відмовою суду першої інстанції зменшити відповідні нарахування до 1 грн. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. Позивач зазначає, що висновки суду першої інстанції, висловлені у рішенні, підтверджені висновками щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду за аналогічними справами з подібними правовідносинами. Тому законність і обґрунтованість висновків рішення суду першої інстанції вже підтверджена висновками Верховного Суду. Як вбачається з матеріалів справи, третіми особами не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Явка представників у судове засідання Треті особи у судові засідання не з`являлись, про причини неявки суд не повідомляли. Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час розгляду справи у суді першої інстанції, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України). Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989). Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі №910/10023/20 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень. З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників третіх осіб, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України. Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджено матеріалами справи, 30.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 3" як виробником за "зеленим" тарифом та Державним підприємством "Гарантований покупець", як гарантованим покупцем, було укладено договір № 592/01 (далі - договір), згідно пункту 1.1. якого, виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.19 № 641 (надалі за текстом також - Порядок). За змістом пунктів 2.3. - 2.5. договору, виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі за текстом також - НКРЕКП), у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом. Положеннями пунктів 3.1., 3.2. та 3.3. договору встановлено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, відповідно до глави 7 Порядку. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку. Відповідно до пункту 4.1. договору, виробник за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору. У пункті 4.5. договору встановлено, що гарантований покупець зобов`язаний: купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію. Згідно пункту 7.4. договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, що якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01 січня 2030 року). У подальшому, 11.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 3" та Державним підприємством "Гарантований покупець" укладена додаткова угода № 1185/01 до договору № 592/01 від 30.08.2019, згідно умов якої, сторони дійшли згоди, щодо внесення змін до статті 8 договору в частині зміни банківських реквізитів виробника за "зеленим" тарифом та гарантованого покупця. 22.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 3" та Державним підприємством "Гарантований покупець" укладена Додаткова угода №1168/01/20 до договору № 592/01 від 30.08.2019, згідно умов якої, сторони дійшли згоди викласти статті 1-7 договору у новій редакції, відповідно до якої, положення статей договору щодо предмету, строків та порядку проведення розрахунків за поставлену електричну енергію, а також відповідальності сторін за порушення порядку оплати є ідентичними попередній редакції договору. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем з лютого по травень 2020 року було відпущено відповідачу електроенергію на загальну суму 15280911,33 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами купівлі-продажу електроенергії: - від 29.02.2020 ТОВ «Тавань Солар 3», за яким було відпущено ДП "Гарантований покупець" електроенергії в обсязі 403196,000 кВт*год. за ціною 395,34 грн. (без ПДВ) за кВт*год на загальну суму 1912794,08 грн з ПДВ; - від 31.03.2020 ТОВ «Тавань Солар 3», за яким було відпущено ДП "Гарантований покупець" електроенергії в обсязі 765 180,000 кВт*год. за ціною 395,34 грн. (без ПДВ) за кВт*год на загальну суму 3630075,13 грн з ПДВ; - від 30.04.2020 ТОВ «Тавань Солар 3», за яким було відпущено ДП "Гарантований покупець" електроенергії в обсязі 1031588,000 кВт*год. за ціною 425,36 грн. (без ПДВ) за кВт*год на загальну суму 5265555,26 грн з ПДВ - від 31.05.2020 ТОВ «Тавань Солар 3», за яким було відпущено ДП "Гарантований покупець" електроенергії в обсязі 876216,000 кВт*год. за ціною 425,36 грн. (без ПДВ) за кВт*год на загальну суму 4472414,48 грн з ПДВ. Як вбачається з матеріалів справи, акти купівлі-продажу електроенергії за лютий, березень, квітень та травень 2020 року підписані сторонами договору та скріплені їх печатками. Водночас, відповідач стверджує, що судом першої інстанції не було встановлено дати отримання позивачем актів купівлі-продажу спірного періоду, тоді як матеріали справи не містять підтвердження направлення актів купівлі-продажу та доказів, що підтверджують дати отримання Гарантованим покупцем цих актів купівлі-продажу. Колегія суддів зазначає наступне. Формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку. Так, відповідно до пункту 10.2. Порядку з урахуванням умов глави 8 цього Порядку гарантований покупець протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата виробнику за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць, та направляє виробнику за «зеленим» тарифом два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Пунктом 10.3. Порядку передбачено, що після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу, підписаних зі сторони гарантованого покупця, виробник за «зеленим» тарифом повертає протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони. Якщо протягом указаного строку виробник за «зеленим» тарифом не повертає підписаний примірник акта купівлі-продажу, то з наступного розрахункового місяця гарантований покупець надсилає виробнику за «зеленим» тарифом поштою протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу у двох примірниках, не підписаних зі своєї сторони. Виробник підписує акт купівлі-продажу у двох примірниках і направляє їх на адресу гарантованого покупця. Гарантований покупець у триденний термін після отримання актів купівлі-продажу зі своєї сторони підписує їх у двох примірниках та надсилає виробнику за «зеленим» тарифом один примірник поштою. Такий порядок зберігається до повернення гарантованому покупцю всіх актів купівлі-продажу, які були направлені на адресу виробника за «зеленим» тарифом. У разі наявності у виробника за «зеленим» тарифом зауважень до акта купівлі-продажу (за наявності розбіжностей), наданого гарантованим покупцем, виробник за «зеленим» тарифом повідомляє про це гарантованого покупця. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання виробником за «зеленим» тарифом гарантованому покупцю акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену виробником за «зеленим» тарифом електричну енергію здійснюється у розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки акти купівлі-продажу електроенергії формує саме гарантований покупець та, направляє їх виробнику за «зеленим тарифом», а у разі ненадання виробником підписаних з його сторони відповідних актів, остаточний розрахунок здійснюється у розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу. Враховуючи викладені вище умови договору та Порядку, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги). Відтак доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять підтвердження направлення актів купівлі-продажу та доказів, що підтверджують дати отримання Гарантованим покупцем цих актів купівлі-продажу, у зв`язку з чим неможливо визначити настання строку оплати за спірними актами, не знайшли свого підтвердження. Позивач стверджує, що відповідач здійснив повну, проте не своєчасну оплату, лише за електричну енергію поставлену у лютому 2020 року у сумі 1912794,08 грн з ПДВ. За електричну енергію поставлену у березні 2020 року відповідач здійснив оплату частково, у розмірі 1694391,25 грн, з необхідних 3630075,13 грн, таким чином, заборгованість становить 1935683,88 грн з ПДВ За електричну енергію поставлену у квітні 2020 року відповідач здійснив оплату частково, у розмірі 248051,93 грн., з необхідних 5265555,26 грн, таким чином, заборгованість становить 5017503,33 грн. з ПДВ. За електричну енергію поставлену у травні 2020 року відповідач здійснив оплату частково, у розмірі 216944,66 грн., з необхідних 4472486,86 грн., таким чином, заборгованість становить 4255542,20 грн. з ПДВ. 07.07.2020 позивач звернувся до відповідача із письмовою вимогою здійснити повну оплату за поставлену електричну енергію згідно договору у сумі 15013169,16 грн., відповіді на яку позивач не отримав. Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що взяті на себе за договором зобов`язання виконав належним чином, однак відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату купленої у позивача електроенергії у лютому - травні 2020 року своєчасно та у повному обсязі не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 11208729,41 грн. Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 415775,54 грн пені та 889010,93 грн. штрафу. У зв`язку з невиконанням відповідачем, на час розгляду справи судом, грошового зобов`язання з оплати за поставлену електричну енергію протягом березня-травня 2020 року, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача: 11208729,41 грн основного боргу, 801601,68 грн. пені, 889010,93 грн штрафу, 217830 грн. 3 % річних та 260906,58 грн інфляційних втрат, що разом становить 13378079,09 грн. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (чч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Виходячи зі змісту статей 627, 628, 630 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Відповідно до частини 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами. Як підтверджено матеріалами справи, у лютому - травні 2020 року позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, на загальну суму 15280911,33 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року на загальну суму 1912794,08 грн, березень 2020 року на загальну суму 3630075,13 грн, за квітень 2020 року на загальну суму 5265555,26 грн, за травень 2020 року на загальну суму 4472414,48 грн. Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що Гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію. Згідно пункту 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. Отже, 100 % оплати відпущеної електричної енергії здійснюється з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у березні-травні 2020 року, затверджено постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 02 від 29.04.2020, №995 від 27.05.2020 та № 1211 від 24.06.2020 на рівні 2 568 247 721,39 грн., 4 944 046 105,48 грн. та 4 337 390 779,22 грн. відповідно. Таким чином, виходячи з положень договору та законодавства, остаточний розрахунок за отриману у березні електричну енергію у строку до 04.05.2020 включно, за квітень 2020 року у строку до 29.05.2020 включно, за травень 2020 року у строк до 26.06.2020 включно. Оплата за лютий 2020 року повинна була бути здійсненна відповідачем у відповідності до положень пункту 10.1. Порядку, а саме, за перші 10 днів лютого 2020 року - до 15 числа (включно), за 10 днів другої декади лютого 2020 року - до 25 числа (включно). Враховуючи терміни здійснення відповідачем фактичної оплати за поставлену у лютому 2020 року електричну енергію, вбачається прострочення її здійснення. Враховуючи, що остаточний розрахунок мав здійснюватися відповідачем протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги (постанова НКРЕКП від 20.03.2020 № 715 із змінами згідно постанови НКРЕКП від 01.04.2020 № 752), нарахування на суму заборгованості припиняється у зв`язку із повною сплатою відповідачем вартості поставленої у лютому 2020 року електричної енергії. Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на ті обставини, що позивачем в позовній заяві не наведено та не підтверджено доказами дати отримання Гарантованим покупцем підписаних актів купівлі-продажу електричної енергії спірного періоду та не було обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії купованої у спірних періодах, та відповідно, дати виникнення прострочення зобов`язання з оплати електричної енергії спірних періодів. Зазначені доводи спростовуються таким. Пунктом 10.4 Порядку визначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії. Дата виникнення зобов`язань відповідача обліковується з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а тому строк оплати відповідачем 100 % відпущеної електричної енергії настав. Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті придбаної електроенергії згідно договору: за березень 2020 року становить 1 935 683,88 грн з ПДВ (3 630 075,13 - 1 694 391,25 = 1 935 683,88); за квітень 2020 року становить 5 017 503,33 грн з ПДВ (5 265 555,26 - 248 051,93 = 5 017 503,33); за травень 2020 року становить 4 255 542,20 грн з ПДВ (4 472 486,86 - 216 944,66 = 4 255 542,20). Загальна сума основного боргу відповідача за поставлену протягом березня-травня 2020 року електроенергію становить 11208729,41 грн з ПДВ, зобов`язання по сплаті якого на момент звернення з цим позовом до суду настало, однак доказів його виконання відповідачем не надано. Щодо посилань апелянта на ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та специфіки правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі позивачем, вказуючи, що джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (відповідно до п.12.3,12.6 Глави 12 Порядку), а тому регулювання зобов`язань з купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом не вичерпуються умовами договору, колегія суддів звертає увагу на те, що ані договором, ані Порядком, ані положеннями ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" не визначено прямої залежності виконання зобов`язань Гарантованого покупця щодо оплати відпущеної виробником за "зеленим" тарифом електроенергії з виконанням зобов`язань оператором системи передачі (ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго") щодо оплати послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Відповідності до положень статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж за "зеленим" тарифом електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. При цьому, за умовами укладеного сторонами договору № 592/01 від 30.08.2019 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку, яким визначено порядок здійснення платежів гарантованим покупцем продавцям електричної енергії за "зеленим" тарифом. Тоді як розрахунок вартості та порядок оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надаються гарантованим покупцем визначаються відповідно до Глави 12 Порядку. Тобто правовідносини між гарантованим покупцем та продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом (позивачем) не є пов`язаними з правовідносинами гарантованого покупця з оператором системи передачі (ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго"). Отже, твердження відповідача стосовно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", фактично зводяться до відсутності бюджетного фінансування. Водночас відсутність бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання. Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що також зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України". Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; приписи Господарського кодексу України також не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, за відповідальність за порушення зобов`язань. Також безпідставними є посилання відповідача на те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Однак, наразі відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено договором та Порядком. З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем взятих на себе згідно договору грошових зобов`язань по оплаті придбаної у позивача електричної енергії на суму 11208729,41 грн, що не спростовано відповідачем шляхом реалізації своїх процесуальних прав та подачі відповідних доказів, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 801601,68 грн. пені, 889010,93 грн штрафу, 217830 грн 3 % річних та 260906,58 грн інфляційних втрат. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов`язання. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Пунктом 4.6 договору, в редакції додаткової угоди № 1168/01/20 від 22.04.2020 передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13.12.2019 № 2804. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком від 13.12.2019 № 2804 суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком від 13.12.2019 № 2804 суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом. Як встановлено судом, оплата відповідачем поставленої позивачем електроенергії за березень, квітень та травень 2020 року мала бути здійснена відповідачем у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги), тобто, за березень 2020 року - до 04.05.2020 включно; за квітень 2020 року - до 29.05.2020 включно; за травень 2020 - до 26.06.2020 включно, отже, відповідач є таким що прострочив. Враховуючи, що постанова НКРЕКП № 715 Про затвердження розмірів вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні та лютому 2019 року, була прийнята 20.03.2020, а в наступному, до неї були внесені зміни згідно постанови НКРЕКП від 01.04.2020 № 752, остаточна оплата за лютий 2020 року була внесена відповідачем своєчасно, і позивач не заявляє вимог про стягнення основного боргу за вказаний місяць, проте відповідач допустив прострочення оплати, яка мала відбутися до 15 числа лютого (включно), за 10 днів другої декади лютого 2020 року - до 25 числа лютого (включно). З огляду на викладене, вимоги стягнення з відповідача на користь позивача 801601,68 грн пені та 889010,93 грн штрафу, здійсненого за розрахунком позивача, перевіреного судом, є законними та обґрунтованими. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті електричної енергії, поставленої позивачем у період з лютого по травень 2020 року, то вимоги останнього про стягнення 217830 грн 3 % річних та 260906,58 грн інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та арифметично вірним. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру пені заявленої позивачем до стягнення з відповідача за порушення строків оплати поставленої електроенергії згідно договору № 592/01 від 30.08.2019, в редакції додаткової угоди №1168/01/20 від 22.04.2020. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову та стягнення з відповідача 12 513 515,89 грн, з яких 11 208 729,40 грн основного боргу, 415 775,54 грн пені та 889 010,93 грн 7 % штрафу. Судові витрати слід покласти на відповідача. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі №910/10023/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №910/11888/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №910/11888/20 залишити без змін. Матеріали справи №910/11888/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено: 28.09.2021. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді Ю.Б. Михальська І.М. Скрипка