Постанова 4873 № 910/4787/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" лютого 2022 р. Справа№ 910/4787/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Михальської Ю.Б. Скрипки І.М. секретар судового засіданні: Бендюг І.В., за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 15.02.2022 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 (повне рішення складено 22.11.2021) у справі № 910/4787/21 (суддя Щербакова С.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 107 103 543, 40 грн,. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості у розмірі 107 103 543, 40 грн, з яких: 72 247 188, 16 грн - заборгованість за поставлену електроенергію протягом квітня, травня, червня та липня 2020 року, 9 104 456, 50 грн - пені, 10 918 675, 05 грн. - штрафу, 3 100 862, 96 грн - 3 % річних та 11 732 360, 73 грн - інфляційних втрат (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог та відмови від частини позовних вимог, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 прийнято заяву позивача про відмову від частини позовних вимог, а провадження у справі № 910/4787/21 в частині стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію у квітні 2020 у сумі 29 603 517, 28 грн - закрито). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 15398/01 від 02.08.2018 в редакції додаткової угоди № 313/01 від 30.06.2019 та додаткової угоди № 983/01/20 від 31.03.2020. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/4787/21 позов задоволено. За рішенням суду присуджено до стягнення з Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" 72 247 188, 16 грн - заборгованість за поставлену електроенергію протягом квітня, травня, червня та липня 2020 року, 9 104 456, 50 грн - пені, 10 918 675, 05 грн. - штрафу, 3 100 862, 96 грн - 3 % річних та 11 732 360, 73 грн - інфляційних втрат та 794 500,00 грн - судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 72247188,61 грн на підставі договору за поставлену електричну енергію, тоді як відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати в частині стягнення 9 104 456,50 грн - пені, 10 918 675,05 грн - штрафу, 3 100 862,96 грн - 3 % річних, 11 732 360,73 грн - інфляційних втрат та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване судове рішення прийняте з неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст.ст.525, 526, 614 ЦК України, ст. ст.174, 193, 196 ГК України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 №810-ІХ, ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та процесуального права - ст.ст.2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, §§ 2-4 Глави 6 Розгляду справи по суті ГПК України. Скаржник також посилається на те, що суд першої інстанції не врахував специфіку правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованого покупця, а також визначає джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, у тому числі позивача. Відповідач зазначає, що термін оплати за електричну енергію розрахункових місяців спірного періоду 2020 року не міг виникнути раніше двох днів з дати затвердження Регулятором вартості послуги у разі, якщо дата отримання акту купівлі-продажу електричної енергії даного розрахункового періоду Гарантованим покупцем від позивача передує вищевказаній даті. Скаржник також наголошує, що судом першої інстанції не було встановлено дати отримання позивачем актів купівлі-продажу спірного періоду, тоді як матеріали справи не містять підтвердження направлення актів купівлі-продажу та доказів, що підтверджують дати отримання Гарантованим покупцем цих актів купівлі-продажу. Отже, позивачем не було обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії купованої у спірному періоді, та відповідно дати виникнення прострочення зобов`язання з оплати електричної енергії спірних періодів. Апеляційна скарга обґрунтована також тим, що спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на НЕК "Укренерго". Джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг Гарантованого покупця із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Оскільки остання не здійснює своєчасних розрахунків з відповідачем, це виключає фактичну можливість здійснення ним розрахунків з позивачем. Матеріали справи не містять доказів недотримання відповідачем встановленого порядку виконання грошового зобов`язання за договором у спірному періоді, передбаченого чинним законодавством. Крім того, на думку апелянта, виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років відповідно до п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії". Апелянт вказує і на ті обставини, що договір укладений Гарантованим покупцем не на підставі його вільного волевиявлення, а саме на виконання покладених спеціальних обов"язків згідно з Законом, Порядком. Така діяльність Гарантованого покупця не може розглядатися як підприємництво, тобто діяльністю, що здійснюється суб"єктом господарювання на власний ризик з метою отримання прибутку (ст.ст.42 - 44 ГК України). Скаржник також не погоджується з відмовою суду першої інстанції зменшити відповідні нарахування до 1 грн. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача ТОВ «Овід Вінд» подано заперечення на апеляційну скаргу, у яких позивач визнає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Явка представників у судове засідання Третя особа у судове засідання 15.02.2022 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України). Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника третьої особи, оскільки вона не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України. Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджено матеріалами справи, 02.08.2018 між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" (далі - ВАД) укладено договір №15398/01, відповідно до якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору. 30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством "Гарантований Покупець" (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" (виробник за "зеленим" тарифом) укладено додаткову угоду № 313/01 до договору №15398/01 від 02.08.2018, в преамбулі якої визначено, що з метою реалізації вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" в частині правонаступництва гарантованого покупця за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між ДПЕ та виробником електричної енергії, уклали цю додаткову угоду про зміну сторони зобов`язання договору про купівлю-продаж електричної енергії між ДПЕ та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії від 02.08.2018 №15398/01 та приведення такого договору у відповідність Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641. Відповідно п.п. 1, 2 додаткової угоди № 313/01 від 30.06.2019 сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова «Державне підприємство "Енергоринок", що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «Державне підприємство "Гарантований Покупець", що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця. Сторони дійшли згоди статті 1-10 договору замінити статтями 1-8 нової редакції. Таким чином, на підставі додаткової угоди № 313/01 від 30.06.2019 відбулась заміна покупця виробленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" електроенергії, а умови договору викладено у новій редакції, з метою приведення його змісту у відповідність з Типовим договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) №641 від 26.04.2019. 31.03.2020 між Державним підприємством "Гарантований Покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" (виробник за "зеленим" тарифом) укладено додаткову угоду № 983/01/20 до договору №15398/01 від 02.08.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова «виробник за «зеленим» тарифом» замінити словами «продавець за «зеленим» тарифом». Сторони дійшли згоди статті 1-7 договору викласти в новій редакції. Так, згідно з п. 1.1. договору (в редакції додаткової угоди № 983/01/20), продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРБКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами). За змістом п.п. 2.3 - 2.5 договору (в редакції додаткової угоди № 983/01/20) продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючи[ одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця з "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці. Положеннями п.п. 3.1 - 3.3 договору (в редакції додаткової угоди № 983/01/20) встановлено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 983/01/20) продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору. Пунктом 4.5 договору (в редакції додаткової угоди № 983/01/20) передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нарахувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку. Згідно з п. 4.6. договору (в редакції додаткової угоди № 983/01/20), гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день розрахунку) на кожен день прострочення оплати. З Гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом. Якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030) (п. 7.4. договору в редакції додаткової угоди № 983/01/20). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору №15398/01 від 02.08.2018 позивач продав, а відповідач в свою чергу купив відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом за період квітень - липень 2020 (спірний період) у загальному розмірі 113 184 389, 61 грн, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії за квітень 2020 від 30.04.2020 на суму 39 386 831, 62 грн, за травень 2020 від 31.05.2020 на суму 31 670 128, 51 грн (з урахуванням акта коригування від 16.11.2020 до акта за травень 2020), за червень 2020 від 30.06.2021 на суму 17 977 240, 51 грн та за липень 2020 від 31.07.2020 на суму 24 150 188, 97 грн (з урахуванням акта коригування від 11.12.2020 до акта за липень 2020), які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Водночас, відповідач електричну енергію, вироблену позивачем, як виробником за "зеленим" тарифом, за вищевказаними актами купівлі-продажу електроенергії за період з квітня по липень 2020 року оплатив частково, у розмірі 40 937 201, 45 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 16.04.2020, від 24.04.2020, від 12.02.2021, від 15.05.2021, від 25.05.2021, від 15.06.2020, від 25.06.2020, від 15.07.2020, від 24.07.2020, №№ 166165, 166166, 166167, 166168, 166169, 166170 від 20.10.2021, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 72 247 188, 16 грн, доказів оплати якої відповідачем не надано. Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 9104456, 50 грн - пені за прострочення оплати за поставлену електроенергію за період лютий - листопад 2020 року; 10 918 675, 05 грн. - штрафу за період лютий - липень 2020 року; 3 100 862, 96 грн - 3 % річних за прострочення оплати за поставлену електроенергію протягом грудня 2019 року та за період лютий - листопад 2020 року, а також 11 732 360, 73 грн - інфляційних втрат за прострочення оплати за поставлену електроенергію протягом грудня 2019 року та за період лютий - листопад 2020 року. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (чч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Виходячи зі змісту статей 627, 628, 630 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Відповідно до частини 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами. Як підтверджено матеріалами справи, у квітні - липні 2020 року позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, на загальну суму 113 184 389, 61 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 від 30.04.2020 на суму 39 386 831, 62 грн, за травень 2020 від 31.05.2020 на суму 31 670 128, 51 грн (з урахуванням акта коригування від 16.11.2020 до акта за травень 2020), за червень 2020 від 30.06.2021 на суму 17 977 240, 51 грн та за липень 2020 від 31.07.2020 на суму 24 150 188, 97 грн (з урахуванням акта коригування від 11.12.2020 до акта за липень 2020) Пунктом 4.5 договору (в редакції додаткової угоди № 983/01/20)сторони погодили, що гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію. У п. 10.1 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом зазначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Відповідно до п. 10.4 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. Отже, 100 % оплати відпущеної електричної енергії здійснюється з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Як встановлено судом, вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за квітень 2020 року затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 27.05.2020 №

995. Отже, Державне підприємство "Гарантований покупець" зобов`язано було провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у квітні 2020 року у строк до 29.05.2020 (включно). Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за травень 2020 року затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211. Отже, відповідач зобов`язаний був провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у травні 2020 року у строк до 26.06.2020 (включно). Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за червень 2020 року затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 22.07.2020 № 1435. Отже, відповідач зобов`язаний був провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у червні 2020 року у строк до 24.07.2020 (включно). Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за липень 2020 року затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 19.08.2020 № 1600. Отже, відповідач зобов`язаний був провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у липні 2020 року у строк до 21.08.2020 (включно). Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Тож, враховуючи вищенаведені умови договору (в редакції додаткової угоди № 983/01/20) та Порядку продажу електричної енергії споживачами, обов`язок по оплаті купленої електричної енергії, виробленої продавцем за "зеленим" тарифом, за період квітень 2020 року - липень 2020 року станом на момент розгляду даної справи настав. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №15398/01 від 02.08.2018 (в редакції додаткової угоди № 983/01/20) за період квітень 2020 року - липень 2020 становить 72 247 188, 16 грн. Щодо тверджень відповідача стосовно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та специфіки правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі позивачем, вказуючи, що джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (відповідно до п.12.3,12.6 Глави 12 Порядку), а тому регулювання зобов`язань з купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом не вичерпуються умовами договору, колегія суддів звертає увагу на те, що ані договором №15398/01 від 02.08.2018 (в редакції додаткової угоди № 983/01/20), ані Порядком, ані положеннями ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" не визначено прямої залежності виконання зобов`язань Гарантованого покупця щодо оплати відпущеної виробником за "зеленим" тарифом електроенергії з виконанням зобов`язань оператором системи передачі (ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго") щодо оплати послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Відповідності до положень статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж за "зеленим" тарифом електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. При цьому, за умовами укладеного сторонами договору №15398/01 від 02.08.2018 (в редакції додаткової угоди № 983/01/20) вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку, яким визначено порядок здійснення платежів гарантованим покупцем продавцям електричної енергії за "зеленим" тарифом. Тоді як розрахунок вартості та порядок оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надаються гарантованим покупцем визначаються відповідно до Глави 12 Порядку. Тобто правовідносини між гарантованим покупцем та продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом (позивачем) не є пов`язаними з правовідносинами гарантованого покупця з оператором системи передачі (ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго"). Отже, твердження відповідача стосовно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", фактично зводяться до відсутності бюджетного фінансування. Водночас відсутність бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання. Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що також зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України". Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; приписи Господарського кодексу України також не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, за відповідальність за порушення зобов`язань. Тож, саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом" отриманої у квітні-липні 2020 року. Суд зазначає, що відповідач не довів належними доказами відсутність своєї вини та, відповідно, необхідність звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання в розумінні статті 614 Цивільного кодексу України. Також безпідставними є посилання відповідача на те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Однак, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на ті обставини, що позивачем в позовній заяві не наведено та не підтверджено доказами дати отримання Гарантованим покупцем підписаних актів купівлі-продажу електричної енергії спірного періоду та не було обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії купованої у спірних періодах, та відповідно, дати виникнення прострочення зобов`язання з оплати електричної енергії спірних періодів. Зазначені доводи спростовуються таким. Пунктом 10.4 Порядку визначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії. Як зазначалось вище, акти купівлі-продажу електричної енергії за спірний період квітень-липень 2020 року, підписані представником відповідача та скріплені печаткою Державного підприємства "Гарантований покупець" у відповідності до вимог п. 10.4. Порядку № 641 та містять дані щодо конкретної дати підписання кожного акта, при цьому, відповідачем не надано суду доказів того, що вказані акти купівлі-продажу електричної енергії були підписані або отримані відповідачем в дату, відмінну від дати їх підписання обома сторонами. Крім того, дата виникнення зобов`язань відповідача обліковується з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а тому строк оплати відповідачем 100 % відпущеної електричної енергії настав. Слід також зазначити, що обов`язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої електроенергії", саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, і було створено Державне підприємство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ", відтак останнє зобов`язане добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками. Водночас, матеріалами справи підтверджено, що відповідач електричну енергію, вироблену позивачем, як виробником за "зеленим" тарифом, за вищевказаними актами купівлі-продажу електроенергії за квітень - липень 2020 року оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 72 247 188,16 грн. Доказів сплати відповідачем заборгованості у цій сумі матеріали справи не містять, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 72 247 188, 16 грн. підлягають задоволенню. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9 104 456, 50 грн - пені за прострочення оплати за поставлену електроенергію за період лютий - листопад 2020; 10 918 675, 05 грн. - штрафу за період лютий - липень 2020; 3 100 862, 96 грн - 3 % річних за прострочення оплати за поставлену електроенергію протягом грудня 2019 року та за період лютий - листопад 2020, а також 11 732 360, 73 грн - інфляційних втрат за прострочення оплати за поставлену електроенергію протягом грудня 2019 року та за період лютий - листопад 2020. Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов`язання. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно п. 4.6. договору (в редакції додаткової угоди № 983/01/20), гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день розрахунку) на кожен день прострочення оплати. З Гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачми суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акта купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2019 року від 31.12.2019 відповідачу було поставлено електроенергію у розмірі 39 050 613, 28 грн. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 № 359 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у грудні 2019 року. Отже, відповідач зобов`язаний був провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у грудні 2019 року у строк до 11.02.2020 (включно), проте повна оплата здійснена відповідачем із затримками, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.12.2019, від 31.01.2020, від 25.02.2020, від 28.02.2020 та від 27.08.2020. Крім того, відповідно до акта купівлі-продажу електричної енергії за лютий 2020 року від 29.02.2020 відповідачу було поставлено електроенергію у розмірі 41 359 162, 37 грн. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.03.2020 № 715 (з урахуванням постанови НКРЕКП № 752 від 01.04.2020) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у лютому 2020 року. Отже, відповідач зобов`язаний був провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у лютому 2020 року у строк до 24.03.2020 року (включно), проте повна оплата здійснена відповідачем із затримками, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.02.2020, від 25.02.2020, від 28.02.2020, від 02.03.2020, від 16.03.2020, від 30.03.2020, від 31.03.2020, від 03.04.2020, від 22.04.2020, від 24.04.2020, від 30.04.2020, від 15.05.2020 та від 20.10.2020. Згідно акту купівлі-продажу електричної енергії за березень 2020 року від 31.03.2020 відповідачу було поставлено електроенергію у розмірі 46 856 513, 23 грн. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 29.04.2020 № 902 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року. Отже, відповідач зобов`язаний був провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у березні 2020 року у строк до 04.05.2020 (включно), проте повна оплата здійснена відповідачем із затримками, що підтверджується платіжними дорученнями від 16.03.2020, від 25.03.2020, від 12.06.2020, від 18.06.2020, від 25.06.2020, від 30.06.2020, від 15.07.2020, від 23.07.2020, від 30.07.2020, від 31.07.2020, від 31.07.2020, від 04.02.2021, та від 12.02.2021. Відповідно до акта купівлі-продажу електричної енергії за серпень 2020 року від 31.08.2020 відповідачу було поставлено електроенергію у розмірі 18 294 141, 91 грн. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 23.09.2020 № 1740 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у серпні 2020 року. Отже, відповідач зобов`язаний був провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у серпні 2020 року у строк до 25.09.2020 (включно), проте повна оплата здійснена відповідачем із затримками, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.08.2020, від 19.08.2020, від 26.08.2020, від 31.08.2020, від 04.09.2020, від 25.09.2020, від 30.09.2020 та від 01.10.2020. Відповідно до акта купівлі-продажу електричної енергії за вересень 2020 року від 30.09.2020 відповідачу було поставлено електроенергію у розмірі 23 560 641, 83 грн. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 21.10.2020 № 1937 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у вересні 2020 року. Отже, відповідач зобов`язаний був провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у вересні 2020 року у строк до 23.10.2020 (включно), проте повна оплата здійснена відповідачем із затримками, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.09.2020, від 28.09.2020, від 07.10.2020, від 12.10.2020, від 13.10.2020, від 16.10.2020, від 19.10.2020, від 20.10.2020, від 22.10.2020, від 27.10.2020, від 30.10.2020, від 06.11.2020, від 09.11.2020, від 10.11.2020 та від 11.11.2020. Згідно акта купівлі-продажу електричної енергії за жовтень 2020 року від 31.10.2020 відповідачу було поставлено електроенергію у розмірі 34 372 540, 97 грн. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.11.2020 № 2138 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у жовтні 2020 року. Отже, відповідач зобов`язаний був провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у жовтні 2020 року у строк до 24.11.2020 (включно), проте повна оплата здійснена відповідачем із затримками, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.10.2020, від 23.10.2020, від 12.11.2020, від 16.11.2020, від 19.11.2020, від 20.11.2020, від 23.11.2020, від 27.11.2020, від 30.11.2020, від 03.12.2020, від 04.12.2020, від 08.12.2020, від 10.12.2020, від 14.12.2020, від 16.1.2020, від 18.12.2020, від 22.12.2020. Відповідно до акта купівлі-продажу електричної енергії за листопад 2020 року від 30.11.2020 відповідачу було поставлено електроенергію у розмірі 28 784 479, 80 грн. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 23.12.2020 № 2682 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у листопаді 2020 року. Отже, відповідач зобов`язаний був провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у листопаді 2020 року у строк до 28.12.2020 (включно), проте повна оплата здійснена відповідачем із затримками, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.11.2020, від 25.11.2020, від 24.12.2020, від 30.12.2020, від 04.01.2021, від 06.01.2021, від 12.01.2021, від 13.01.2021, від 14.01.2021. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним. При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року). Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців. Позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі за прострочення оплати за поставлену електроенергію за період лютий - листопад 2020, в той же час Державним підприємством "Гарантований покупець" заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені за лютий, березень 2020 року та штрафу за лютий 2020 року. Згідно з положеннями статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Частиною п`ятою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як роз`яснено у пункті 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зобов`язаний був провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у лютому 2020 року у строк до 24.03.2020 (включно), оскільки постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.03.2020 № 715 (з урахуванням постанови НКРЕКП № 752 від 01.04.2020) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у лютому 2020 року. Крім того, відповідач зобов`язаний був провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у березні 2020 року у строк до 04.05.2020 (включно), оскільки постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 29.04.2020 № 902 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 24.03.2021 (згідно календарної дати на поштовому конверті, в якому було надіслано позовну заяву до суду), в той час як нарахування пені та штрафу здійснено за періоди, починаючи з 25.03.2020, тож позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення пені та, відповідно, штрафу в межах спеціального строку позовної давності в один рік, відтак, відсутні підстави для застосування наслідків пропуску спеціального строку позовної давності за заявою відповідача. З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 9 104 456, 50 грн - пені за прострочення оплати за поставлену електроенергію за період лютий - листопад 2020 року, згідно розрахунку позивача, перевіреного судом. Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача за період лютий - липень 2020 року 10 918 675, 05 грн - штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачми суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. У випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17. Перевіривши розрахунок 7% штрафу, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що він є арифметично вірним, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 10 918 675, 05 грн - штрафу за період лютий - липень 2020 року. Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 100 862, 96 грн - 3 % річних за прострочення оплати за поставлену електроенергію протягом грудня 2019 року та за період лютий - листопад 2020 та 11 732 360, 73 грн - інфляційних втрат за прострочення оплати за поставлену електроенергію протягом грудня 2019 року та за період лютий - листопад 2020, слід зазначати наступне. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року). Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019, у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019, у справі №910/21564/16 від 10.07.2019. Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором №15398/01 від 02.08.2018 року (в редакції додаткової угоди № 983/01/20), в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 3 100 862, 96 грн - 3 % річних за прострочення оплати за поставлену електроенергію протягом грудня 2019 року та за період лютий - листопад 2020 та 11 732 360, 73 грн - інфляційних втрат за прострочення оплати за поставлену електроенергію протягом грудня 2019 року та за період лютий - листопад 2020, за розрахунком позивача, перевіреним судом. Слід зазначити, що встановлені судом обставини також підтверджуються поданим позивачем висновком експерта № 1041/56101 за результатами судово-економічної експертизи від 17.08.2021, складений експертом Бойко Ю.В. Відповідачем у свою чергу було подано клопотання, в якому Державне підприємство "Гарантований покупець" просив суд у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог зменшити розмір неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань до 1 грн. Так, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України. Так, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому за положенням ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20. У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/1. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 у справі №902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір неустойки, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19. Виходячи з матеріалів справи, враховуючи те, що відповідач є державним підприємством, на яке державою покладено спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, відповідно до статуту відповідача майно підприємства є державною власністю, функції з управління якою виконує Кабінет Міністрів України, який передбачає у державному бюджеті видатки на фінансову підтримку гарантованого покупця для оплати електричної енергії, специфіку відносин, що існують на ринку електричної енергії, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, наявність заборгованості в розмірі 72 247 188, 16 грн, а також виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати на поставлену електричну енергію з порушення строків, оцінюючи співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, досліджуючи обґрунтованість доводів ДП "Гарантований покупець", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру неустойки, 3% річних до 1 грн. При цьому, слід зазначити, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому не можуть бути зменшені в порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" у повному обсязі. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/4787/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі № 910/4787/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі № 910/4787/21 залишити без змін. Матеріали справи № 910/4787/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено: 12.05.2022. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді Ю.Б. Михальська І.М. Скрипка