Постанова 4873 № 927/639/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2021 р. Справа№ 927/639/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Владимиренко С.В. Корсака В.А. за участю: секретаря судового засідання: Кульчицька І.А., представників сторін: позивача: Тулінов І.І. (в режимі відеоконференції), відповідача: не з`явились, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 (повний текст складений 12.11.2020) у справі № 927/639/20 (суддя Шморгун В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агроальянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" про стягнення 474.939,61 грн, В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 закрито провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Промінь" на користь ТОВ "ТД "Агроальянс" основної заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 355.340,58 грн. В іншій частині позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "Промінь" на користь ТОВ "ТД "Агроальянс" 29.169,72 грн заборгованості зі сплати лізингових платежів, 86.847,84 грн 70% річних, 3.581,47 грн інфляційних втрат та 1.793,99 грн витрат зі сплати судового збору. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 у справі № 927/639/20 залишено без руху. Надано ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку; надання доказів направлення копії апеляційної скарги відповідачу у встановленому порядку. Роз`яснено ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" право подати заяву із зазначенням того, яким чином оскаржуване рішення безпосередньо стосується прав, інтересів та (або) обов`язків ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. Від ТОВ "Промінь" надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, долучення документів до матеріалів справи та виправлення описок в апеляційній скарзі. У поданому клопотанні ТОВ "Промінь" пояснило, що юрист, який готував апеляційну скаргу, є працівником у ТОВ "Промінь" та ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" та, на дату написання апеляційної скарги працював лише декілька днів у зазначених підприємствах (на підтвердження чого надав відповідні докази), тому допустив у апеляційній скарзі, яка була подана ним та надійшла до Північного апеляційного господарського суду, технічну помилку: замість ТОВ "Промінь" вказав назву та реквізити іншого підприємства ТОВ "Хім-Агро-Сервіс". За таких підстав ТОВ "Промінь" просило вважати первісно подану апеляційну скаргу такою, що подана з опискою та надало екземпляр апеляційної скарги з внесеними виправленнями. Також ТОВ "Промінь" додало до поданого клопотання докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (платіжне доручення № 14 від 11.01.2021) та докази направлення копії апеляційної скарги (з внесеними виправленнями) на адресу ТОВ "ТД "Агроальянс". Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни (ч. ч. 1, 2 ст. 266 ГПК України). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 поновлено ТОВ "Промінь" пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Промінь" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 у справі №927/639/20; зупинено виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 у справі №927/639/20; розгляд справи призначено на 22.02.2021. Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. З огляду на ту обставину, що відповідач в ході розгляду справи місцевим судом частково здійснив оплату товару за договором, складний фінансовий стан відповідача, що виник у зв`язку з карантинними заходами, вжитими в Україні та Європі, стягнення з відповідача 86.847,84 грн 70% річних та 3.581,47 грн інфляційних втрат, на думку апелянта, є надмірно великим розміром, у тому числі у порівнянні з основною сумою заборгованості. У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просив залишити вказане рішення без змін. У судовому засіданні 22.02.2021 представник позивача у режимі відео конференції надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники відповідача у судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників. Повний текст постанови підписано 01.03.2021 після виходу судді Корсака В.А. з короткотермінової незапланованої відпустки, пов`язаної із сімейними обставинами. Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 04.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агроальянс" (далі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь" (далі - Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу №86АА-19 (далі - Договір). Згідно з п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування Предмет лізингу (далі - Предмет лізингу або Майно), а Лізингоодержувач приймає Предмет лізингу (далі - Предмет лізингу або Майно), а Лізингоодержувач приймає Предмет лізингу та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість Майна на момент укладення Договору наведені у Додатку №1 "Специфікація" (далі - Специфікація). Строк користування (далі - Строк лізингу) Лізингоодержувачем Предметом лізингу починається з дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі Предмета лізингу та не може бути меншим одного року (п. 1.2 Договору). Відповідно до п. 2.1 Договору вартість Майна становить у гривневому еквіваленті 34.000,00 доларів США, що розраховується за курсом продажу Долара США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (http://www.udinform.com/), сформованим на 16:00 за Київським часом (далі - Міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього Договору (далі - Міжбанківський курс Договору), та на дату укладання цього Договору становить 844.900,00 грн, у тому числі ПДВ - 140.816,67 грн (далі - Вартість Майна). Вартість Майна у гривні підлягає перерахунку за Міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання Акта приймання-передачі Майна (далі - Міжбанківський курс Акта приймання-передачі), відповідно до умов п. 2.1.1 Договору. Сторони погодили використовувати банківські дні для визначення Міжбанківського курсу. Сторони погодили, що Лізингодавець залишає за собою право використовувати у якості Міжбанківського курсу середньозважений курс Долара США, встановлений на інтернет-сайті http://coursdealing.com.ua на власний розсуд. За умовами п. 2.1.1 Договору якщо Міжбанківський курс Акта приймання-передачі буде відрізнятися від Міжбанківського курсу Договору, Вартість Майна (в гривнях) автоматично змінюється та підлягає перерахунку, виходячи з Міжбанківського курсу Акта приймання-передачі. При цьому перерахунок Вартості Майна здійснюється за формулою, зазначеною у цьому пункті. Вартість Майна (у гривнях), перерахована відповідно до умов цього пункту Договору, зазначається в гривневому еквіваленті в Акті приймання-передачі Майна. Усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього Договору та Додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до Договору (далі - Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний у Договорі (до п. 3.1 Договору). Згідно з п. 3.3 Договору за надання Предмету лізингу у фінансовий лізинг Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю одноразову комісію, яка є першим лізинговим платежем, у розмірі 340,00 доларів США у строк до 11.11.2019. Комісія сплачується Лізингоодержувачем на поточний рахунок Лізингодавця в національній валюті за Міжбанківським курсом фактичної оплати. Відповідно до п. 3.4 Договору розмір, склад, терміни сплати Лізингових платежів встановлюються у Графіку. Сума чергового платежу Лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в доларах США), зазначеної у Графіку, виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового Лізингового платежу, зазначеного в Графіку (надалі - Міжбанківський курс Графіку). Такий порядок застосовується до усіх Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з Договором. Сторони домовились, що при зміні Міжбанківського курсу фактичної оплати, Міжбанківського курсу графіку, Міжбанківського курсу Акта приймання-передачі по відношенню до Міжбанківського курсу Договору, пропорційно автоматично змінюється і Ціна Договору в гривні і в даному випадку немає потреби у підписанні додаткової угоди про зміну Ціни Договору в гривні. За умовами п. 3.5 Договору чергові Лізингові платежі складаються з: 3.5.1) суми, яка відшкодовує частину Вартості Майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в Графіку, помноженої на фіксований Міжбанківський курс Акта приймання-передачі; 3.5.2) платежу як винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який не може бути меншим за одну гривню та розраховується в гривнях як різниця між сумою Лізингового платежу та Сумою, яка відшкодовує частину Вартості Майна. Згідно з п. 4.2 Договору передача Лізингодавцем і прийом Лізингоодержувачем Майна у лізинг здійснюється на підставі Акта приймання-передачі Майна за адресою: 70510, Запорізька область, Оріхівський район, с. Новотавричеське, вул. Аграрна,

6. Майно вважається переданим Лізингоодержувачу з дати підписання Акта приймання-передачі Майна. У випадку якщо Лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого Лізингового платежу, який встановлений в Графіку, Лізингоодержувач несе відповідальність перед Лізингодавцем у вигляді сплати 70 процентів річних від суми простроченого платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) (п. 8.1 Договору). Відповідно до п. 12.1 строк дії договору з 04.11.2019 по 20.04.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами всіх зобов`язань за цим Договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного Договору. Специфікація, Графік та Акт приймання-передачі Майна є невід`ємними частинами цього Договору (п. 13.1 Договору). Відповідно до Специфікації майна (а. с. 20), яка є Додатком №1 до Договору, предметом лізингу є трактор Case MX-310 вартістю 34.000,00 доларів США. Графік внесення лізингових платежів зазначений у додатку №2 до Договору (а. с. 21), відповідно до якого платежі підлягають сплаті у такі строки та розмірах: - 20.12.2019 - 3.886,43 долара США, з яких 3.400,00 доларів США сума, яка компенсує частину вартості предмета лізингу, та 486,43 долара США - винагорода (комісія) Лізингодавцю; - 20.01.2020 - 4.018,15 доларів США, з яких 3.400,00 доларів США сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу, та 618,15 доларів США - винагорода (комісія) Лізингодавцю; - 20.04.2020 - 3.581,27 долара США, з яких 3.400,00 доларів США сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу, та 181,27 долара США - винагорода (комісія) Лізингодавцю; - 20.05.2020 - 4.144,65 долара США, з яких 3.400,00 доларів США сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу, та 744,65 долара США - винагорода (комісія) Лізингодавцю; - 20.11.2020 - 3.583,88 долара США, з яких 3.400,00 доларів США сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу, та 183,88 долара США - винагорода (комісія) Лізингодавцю; - 20.01.2021 - 3.542,15 долара США, з яких 3.400,00 доларів США сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу, та 142,15 долара США - винагорода (комісія) Лізингодавцю; - 20.04.2021 - 3.424,78 доларів США, з яких 3.400,00 доларів США сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу, та 24,78 долара США - винагорода (комісія) Лізингодавцю. На підставі акта приймання-передачі від 07.11.2019 (Додаток №3) позивач передав відповідачу у лізинг трактор Case MX 310 вартістю 34.000,00 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 836.400,00 грн; Міжбанківський курс Акта приймання-передачі: 1 долар США = 24,6 грн (а. с. 22). Передача позивачем відповідачу вказаного трактора вартістю 836.400,00 грн підтверджується також видатковою накладною №1285377 від 07.11.2019 (а. с. 23). Отже, позивач виконав прийняті на себе зобов`язання з передачі майна на умовах фінансового лізингу, а відповідач, у свою чергу, прийняв це майно без будь-яких зауважень. Позивач зазначає, що у період з грудня 2019 року по травень 2020 року відповідач згідно з графіком внесення лізингових платежів повинен був сплатити йому кошти у загальному розмірі 15.630,50 долара США, однак взятих на себе зобов`язань за Договором не виконав. Доказів сплати заборгованості у розмірі 15.630,50 долара США відповідач суду не надав. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 15.630,50 доларів США, що у гривневому еквіваленті згідно з Міжбанківським курсом Акта приймання-передачі становить 384.510,30 грн (15.630,50 х 24,60). 23.06.2020 позивач направив відповідачу вимогу від 18.06.2020 №200618/1 про сплату у строк до 29.06.2020 заборгованості за Договором у розмірі 18.771,21 доларів США, відповідь на яку відповідач не надав (а.с. 24-28). Після відкриття провадження у справі відповідач згідно з платіжними дорученнями №166 від 29.09.2020 на суму 83.640,00 грн, №167 від 29.09.2020 на суму 26.287,67 грн, №168 від 29.09.2020 на суму 83.640,00 грн, №169 від 29.09.2020 на суму 30.013,37 грн, №320 від 29.10.2020 на суму 83.640,00 грн, №321 від 29.10.2020 на суму 18.139,69 грн, №322 від 29.10.2020 на суму 29.979,85 грн перерахував позивачу кошти за Договором у загальному розмірі 355.340,58 грн. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За приписами ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ст. 807 Цивільного кодексу України). Спірні правовідносини між сторонами у справі, які виникли з договору фінансового лізингу, регулюються спеціальним законом - Законом України "Про фінансовий лізинг". Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. За приписами ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу. За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як вбачається з Додатку №2 до Договору "Графік внесення лізингових платежів", ТОВ "Промінь" у період з грудня 2019 по травень 2020 року (з 20.12.2019 по 20.05.2020) повинно було сплатити ТОВ "Торговий Дім "Агроальянс" лізингових платежів на загальну суму 15.630,50 долара США, що у гривневому еквіваленті згідно Міжбанківським курсом Акту приймання-передачі становить 384 510,30 грн, проте відповідач на момент подання позову не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість у вказаному розмірі. Після відкриття провадження у справі відповідач перерахував позивачу кошти за Договором у загальному розмірі 355.340,58 грн, на підтвердження чого ним були надані платіжні доручення від 29.09.2020 №166, №167, №168, №169 та від 29.10.2020 №320, №321, №322. Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Предметом даного спору є заборгованість за Договором, щодо якої виник спір. Враховуючи те, що предмет спору в частині стягнення 355.340,58 грн заборгованості зі сплати лізингових платежів, у зв`язку з її оплатою відповідачем, припинив своє існування після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Отже на момент винесення місцевим судом рішення залишок несплаченої відповідачем суми основної заборгованості становить 29.169,72 грн. Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу лізингові платежі у визначений у Графіку строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29.169,72 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Враховуючи порушення відповідачем строків сплати лізингових платежів, позивач нарахував та заявив до стягнення 86.847,84 грн - 70% річних за період з 21.12.2019 по 01.07.2020 та 3.581,47 грн інфляційних втрат. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором. За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. У п. 8.1 Договору сторони встановили, що у випадку, якщо Лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого Лізингового платежу, який встановлений у Графіку, Лізингоодержувач несе відповідальність перед Лізингодавцем у вигляді сплати 70 процентів річних від суми простроченого платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України). Апеляційний суд, здійснивши перевірку розрахунку 70% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про правильне їх нарахування. Крім того під час розгляду справи місцевим судом відповідач визнав у повному обсязі заявлені позивачем до стягнення 70% річних та інфляційні втрати (заява в.о. директора ТОВ «Промінь» Шумейка С.М. від 03.11.2020, т. 1 а. с. 96), клопотань про зменшення розміру штрафних санкцій суду першої інстанції не подавав. З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 70% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 86.847,84 грн та 3.581,47 грн відповідно. Як зазначено в апеляційній скарзі, з огляду на те, що відповідач в ході розгляду справи місцевим судом частково здійснив оплату товару за договором, складний фінансовий стан відповідача, що виник у зв`язку з карантинними заходами, вжитими в Україні та Європі, стягнення з відповідача 86.847,84 грн 70% річних та 3.581,47 грн інфляційних втрат, на думку апелянта, є надмірно великим розміром, у тому числі у порівнянні з основною сумою заборгованості. Посилаючись на наведене, відповідач просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю. Колегія суддів вважає наведені твердження апелянта необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14. Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, колегія суддів зазначає, що відповідач не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому доводи відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій є необґрунтованими. Крім того, як зазначалося вище, в суді першої інстанції відповідач у письмовій заяві визнав позовні вимоги повністю, крім сплаченої під час судового провадження частини суми основної заборгованості, заяв чи клопотань про зменшення додаткових нарахувань на суму основного боргу не подавав, а місцевий суд, відповідно, такі заяви і клопотання не розглядав, що в даному випадку унеможливлює їх розгляд в апеляційному суді з урахуванням принципів рівності сторін пере судом, диспозитивності і змагальності. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику. У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 у справі №927/639/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 у справі №927/639/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 у справі №927/639/20.

4. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/639/20. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складений 01.03.2021. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді С.В. Владимиренко В.А. Корсак